ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЯМИ З НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Національний університет „Львівська політехніка”

На початку 90-х років ХХ століття в Україні, як і в деяких інших країнах колишнього Радянського Союзу почали виникати і розвиватися організації з надання соціальних послуг.

Наряду з проблемою нестачі кваліфікованих соціальних працівників, які могли б ефективно надавати соціальні послуги різним категорям клієнтів не менш важливою проблемою можна вважати нестачу фахівців, які могли б на належному рівні здійснювати управління соціальними закладами. Особливо гостро ця проблема стоїть у сфері державної соціальної роботи. Управління соціальними закладами відбувається за принципами, які використовувались 15-20 років тому. Нерідко керівниками таких закладів призначаються люди з досвідом партійно-господарської керівної роботи.

На перший погдяд може видаватися, що управління організаціями з надання соціальних послуг не відзначається ніякими особливостями і може здійснюватись будь-яким фахівцем з відповідною освітою. Однак аналіз роботи соціальних закладів у різних країнах показує, що адміністрування організацій з надання соціальних послуг потребує спеціальних знань, вмінь та навиків. На факультетах соціальної роботи в багатьох університетах Європи та Америки здійснюється підготовка соціальних працівників за напрямом „соціальне адміністрування”. Компетентність адміністрації закладу має дуже великий вплив на ефективність роботи персоналу і на досягнення поставлених цілей, адже некомпетентний керівник може звести нанівець всі зусилля працівників.

У сучасній вітчизняній літературі можна досить часто зустріти термін „менеджмент соціальної роботи”.

Виконання адміністративних функцій у соціальних закладах служить двом основним цілям: (1) наданню ефективних соціальних послуг; (2) забезпеченню нормального функціонування та розвитку організації як важливого інструменту надання послуг.

Вимоги щодо підвищення ефективності соціальних послуг, які висувають різні групи зацікавлених осіб – починаючи від урядових структур і закінчуючи клієнтами та широкою громадськістю – зобов’язують керівників та працівників соціальних закладів звертати особливу увагу на організацію роботи та на процес управління всередині організації.

Організаційна структура закладів з надання соціальних послуг має бути досить гнучкою, щоб оперативно реагувати на зміни в зовнішньому середовищі. В цьому плані недержавні організації перебувають в кращій ситуації, ніж державні. Менеджери таких організацій повинні вміти організувати роботу в команді, активно застосовувати делегування повноважень.

Для соціальної роботи характерним є застосування колективних форм організації праці. Робочі команди можуть створюватись не лише на рівні рядових працівників, але і серед менеджерів. При цьому зникають посади супервізорів та менеджеру нижчого рівня, а функції менеджменту середнього рівня змінюються. Головними залишаються стратегічні функції, а також координація та забезпечення потреб команд. Керівництво діє як своєрідний каталізатор групової взаємодії та співпраці.

Делегування повноважень передбачає розподіл серед співробітників виробничих завдань, які повинні бути виконані для досягнення поставлених цілей. Воно сприяє ефективному застосуванню знань і вмінь працівників, привчає їх до самостійного прийняття рішень, дає усвідомлення того, що керівництво їм довіряє, що підвищує їх самоповагу і впевненість у своїх силах.

До інших необхідних умінь і навиків можна віднести впровадження інновацій, фандрейзинг, стратегічне і тактичне планування, налагодження взаємодії із ЗМІ, маркетинг, відбір працівників та волонтерів, оцінка роботи персоналу.

В сфері управління на сучасному етапі особливого значення набуває людський фактор, орієнтація на розкриття та використання творчого потенціалу управлінців. Це особливо важливо в соціальній сфері, бо вона була і залишається гуманістично спрямованою за своєю суттю, змістом та особливостями функціонування [3].

Література:

Шендеровський К.С. Управління соціальною роботою з дітьми та молоддю. Менеджмент соціальної служби. – К., 2002. – 154 с.

Рабардель П. Люди и технологии (когнитивній подход к анализу современных инструментов). – М.: Институт психологии РАН, 1999. – 364 с.

Головатий М.Ф., Лукашевич М.П., Дмитренко Г.А. та ін. Управлінські аспекти соціальної роботи: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2004. – 368 с.