УКРАЇНСЬКИЙ РОЗВИТОК: ЩО ЗАВАЖАЄ УСПІШНОСТІ ТА ІННОВАЦІЯМ
М.В. Жук
завк. каф., канд. філос. наук, доцент
Сумський ОІППО
Постпомаранчовий період розвитку України актуалізував проблему розробки та здійснення ефективних стратегій самореалізації українського суспільства, бо вперше з 1991 року ми бачимо реальну конкуренцію політичних еліт в боротьбі за владу і об’єктивну потребу консолідації всіх конструктивних сил суспільства заради результативної програми реформ.
Бо реально суспільство переживає перманентну кризу розвитку, а точніше протиріччя між неадекватністю можливостей розвитку України та реальними досягненнями. На нашу думку, наша держава переживає кризу моделі розвитку, особливо в той час, коли і постсоціалістичні, і пострадянські держави не тільки шукають такі моделі, а і успішно реалізують їх у життя (Польща, Чехія, Росія).Особливості нашого розвитку – наявність всього спектру протиріч і можливостей перехідного суспільства. Саме тому актуалізується і потреба визначення пріоритетів розвитку та того, що прискорює їх запровадження - системи трансформаційних інновацій та соціальних транзитів. Особливості розвитку кінця ХХ – початку ХХІ століть – це колосальний потенціал досвіду модернізацій найрізноматніших соціальних систем в напрямку пошуку нових можливостей для розвитку як певної держави, так і регіону. При цьому дуже важливим є здійснення соціальних транзитів як реального фактору прискорення реформ в любій підсистемі.
Саме здійснення модернізацій в напрямку пошуку нових моделей розвитку продемонструвало нам «японське диво», використання тенденцій глобалізації та регіоналізації в розбудові об’єднаної Європи, перетворення середньо розвинутої Фінляндії на супер конкурентоспроможну державу, прорив в розвитку сучасного Китаю. Світ швидко змінюється, а це означає що змінюється і статус держав, які в ньому знаходяться. Сьогодні він залежить не просто від показників, а від спроможності певної держави реалізувати саме принципи сучасного розвитку в визначенні вітчизняних стратегій модернізацій.
Саме це визначає тип і діапазон можливостей для розвитку суспільства в цілому, окремих регіонів, певної підсистеми (економіки, освіти, культури, соціальної сфери), соціальних, етнічних, демографічних груп, особистості.«Завтра» створюється сьогодні, бо саме своєчасне визначення пріоритетів та реалізація їх в конкретних програмах визначає, які буде мати наша держава і ресурси і можливості найближчим часом та в перспективі.
Українське суспільство хоче активних змін, але політичні еліти в пошуку моделі розвитку відстають від очікувань населення і темпів реальної адаптації євроінтеграційної стратегії до темпів змін в самому Європейськом Союзі. На жаль досить часто вони взагалі залишаються на рівні сприяття проблем постіндустріального розвитку. Звичайно, можна оптимізувати пострадянську економіку, довести її до філігранності, але чи навряд це виведе Україну в розряд «рівних серед рівних». Бо постіндустріальний розвиток давно вже не є пріоритетом, а пріоритетом є інформаційна економіка, суспільство знань, інноваційне суспільство, освіта протягом життя.
На нашу думку про це свідчить зміна політичної ситуації в інтервалі між президентськими і парламентськими виборами, а також в процесі формування більшості в Верховній Раді і та реальна кризова ситуація, яку переживає Україна в квітні –травні 2007 року. Особливо з урахуванням можливих нових парламентських виборів і очевидну перспективу того, що більшість за нових умов буде блокова і дуже важко політично сконфігурована. Бо якщо 5 сил створювали коаліції на протязі такого тривалого часу, то за нових умов це взагалі зможе розтягнутись на рік (бо дуже велика вірогідність куди більш представницької партійно-фракційної ситуації і зростання ваги тих, хто буде мати 3-4% голосів, але дуже велику вагу в формуванні 50%+1 голосу). Але це час, який може знову зняти проблему інноваційних проривів, бо суспільство втягується в деконсолідацію і втрату темпів розвитку, зростання недовіри до політики в цілому.
Політика є механізмом реалізації суспільних інтересів (в усіх формах їх проявів) через розробку моделі розвитку, забезпечення її підтримки більшістю населення та запровадження в програмі певних дій саме на протязі терміну перебування в якості правлячої певної політичної сили чи блоку політичних сил.
А політична конкуренція сприяє тому, щоб у населення був вибір не між особистостями, а між тими змінами, які вони отримають та тими можливостями успіху особистості, які можуть бути запропоновані тими чи іншими елітами. При цьому суспільство за умов конкуренції залишається консенсусним і толерантним.Сучасним є розвиток не на традиційній, а на інноваційній платформі. Мабуть «помаранчева революція» це межа між двома можливими моделями розвитку суспільства – традиційною та інноваційною.
При цьому політика може перетворитися у фактор успішних трансформацій і консервування стандартів розвитку ХХ століття. Вона формує сутність національної ідеї і принципи консолідації населення навколо неї, закріплює та тиражує моделі життєвого успіху та стратегії його реалізації для кожної соціальної групи.
Від неї залежить, чи буде вона створювати людину як маріонетку для виконання глобальних цілей влади, чи буде створювати особистість, яка бажає досягти власного успіху в сучасному суспільстві.
Наша пострадянська економіка не потребує сучасних високих технологій та розвинутого інформаційному суспільстві. Це переважно економіка видобування сировини, її переробки та створення напівфабрикатів. Інноваційна модель розвитку потребує іншої економіки, що розвивається через досягнення нового рівня знань для розвитку нових технологічних можливостей.
Сьогодні мова йде про те, чи вийде Україна та її певні регіони на рівень суспільства знань, чи залишиться на рівні оптимізації галузей, які існували раніше. На жаль в політичному протистоянні втрачається час, який, на жаль є незворотнім. І в той час, поки ми виходимо з одного конфлікту і політичного протистояння до іншого втрачається гуртування населення навколо реальної програми дій. Просто, на жаль, у нас не закріплені традиції визначення владою, громадою, політичними силами пріоритетних напрямків розвитку, кількості ресурсів, які потрібні для зрушень і якості людського фактору, достатні для цих зрушень.
На нашу думку, значні можливості для розуміння регіональних політичних процесів може надати використання системи SWOT-аналізу, особливо при розумінні перетворення політики на інструмент розробки і реалізації інноваційних моделей розвитку всієї України та окремих регіонів.
При цьому зростає потреба у вивченні реального досвіду реформування суспільства з позицій розробки політичними партіями моделей регіонального досвіду.
І, особливо, таких держав як Польща, що вже успішно пройшли етап реформування постсоціалістичного суспільства на засадах розбудови інноваційного суспільства європейського типу, особливо на рівні регіональних змін. Дуже часто можна почути висновки про політичний розкол України за географічними ознаками «захід - схід». На думку автора, це більше політизована проблема, бо реально розкол відбувається не за мовним, або географічним фактором, а за розривами в рівні доходів населення в любому регіоні (найчастіше економічно не обґрунтованими).Розкол відбувається в межах моделі розвитку, яку ми маємо і тією, яку мають наші сусіди. Наприклад, сьогодні часто модно почути про технопарки як напрямок розвитку. Автор був в жовтні на міжнародному симпозіумі в Новосибірську «Філософія освіти сходу і заходу: розвиток діалогу», на якому виступав з доповіддю заступник губернатора Новосибірської області Російської Федерації, керівник департаменту науки, інновацій, інформатизації та зв’язку, доктор фізико-математичних наук Сапожніков Г.О. Він не тільки показав що таке технопарк, над реалізацією проекту якого вони працюють, а і те, які можливості це надасть місту Новосибірськ та Новосибірської області (від типу робочих місць, поповнень обласного бюджету до чітких перспектив розвитку на інноваційній основі) і де він буде розміщений. Це дійсно рівень рішень регіональної політики, регіональної влади. На жаль, ми інколи дуже багато часу витрачаємо на поточні проблеми – комунальні послуги, вивіз сміття і за ними інколи забуваємо про головне. Перемога на виборах за демократичною традицією – це можливість реалізувати партійну програму дій на протязі перебування у владі. А це вже залежить від рівня компетентності партійних експертів в розробці такої програми. І, особливо, це актуально на регіональному рівні.
Суспільство втомилося від боротьби за виживання, воно хоче створення нормальних умов для існування. І в цьому аспекті, на нашу думку, дуже важливою є створення традицій діалогу влади і населення.
Розвиток сучасного українського суспільства свідчить, що воно стоїть перед певним «рубіконом» моделі власних модернізацій. За 16 років незалежного розвитку в Україні більше підкреслювалась необхідність боротьби за незалежність, розбудову демократії, ніж чітко визначались щорічні індикатори реформ та зміни, які вони забезпечать в суспільстві. В процесі політичної боротьби якось втратились дуже прості і зрозумілі в 21 столітті терміни – інноваційне суспільство, пробивні інновації, суспільство знань, місце в регіональному та світовому розподілі праці в контексті процесів глобалізації та регіоналізації. Не слід забувати, що визначенні нашими політиками пріоритети досить часто базуються на тому розумінні цінностей, які існували на момент визначення цих пріоритетів. Але життя сьогодні дуже швидко змінюється, саме тому змінюються і стандарти, на які Україна хоче претендувати. Наприклад, курс на Євроінтеграцію чітко визначає позицію демократизації суспільства. Але та ж сама демократизація в сучасному Європейському Союзі відображає не тільки традиції існування політичної системи, а і складний процес прийняття Європейської конституції. Мабуть основна проблема українського політичного розвитку полягає в тому, що замість конкуренції цінностей і програм розвитку ми маємо боротьбу емоцій і гасел. При цьому наші програми розвитку традиційно зорієнтовані на значно більший термін, ніж термін перебування при владі Президента, уряду, парламенту певного скликання, місцевих органів влади. А звіти про їх поетапну реалізацію майже завжди свідчать тільки про досягнення, а не про вдалі чи невдалі, інноваційні чи традиційні підходи до технологій забезпечення результатів. При цьому ми і сучасні стандарти досить часто підганяємо під наші досягнення чи уявленняПолітика є механізмом реалізації суспільних інтересів (в усіх формах їх проявів)
через розробку моделі розвитку, забезпечення її підтримки більшістю населення та запровадження в програмі певних дій саме на протязі терміну перебування в якості правлячої певної політичної сили чи блоку політичних сил.
А політична конкуренція сприяє тому, щоб у населення був вибір не між особистостями, а між тими змінами, які вони отримають та тими можливостями успіху особистості, які можуть бути запропоновані тими чи іншими елітами. При цьому суспільство за умов конкуренції залишається консенсусним і толерантним.Політика визначає рівень можливостей суспільства і ступень готовності населення використовувати та розширяти ці можливості. Фактично вона закріплює певні моделі успіху держави, регіону, соціальної групи, особистості. І мабуть «розкол» України це про просто виділення певних регіонів, а відображення і певних очікувань населення.
Сутність демократії не формі, а в тому чи задіяна система противаг і стримок влади та наскільки влада підконтрольна виборцям і наскільки еліти спроможні знаходити рішення проблем розвитку. А сутність політичної боротьби не в протистоянні, а в пошуках рішень через консенсус, толерантність, готовність до компромісів для забезпечення змін, яких хоче населення. Слід зауважити і те, що масові акції на підтримку чи блокування чогось не можуть стояти вище реального волевиявлення народу (якщо воно не було сфальсифіковане). Сьогодні є конкретні реалії, наприклад – подолання депресивного розвитку, перетворення освіти і науки в фактор інноваційного розвитку, перехід від розмов про кризу до реальних програм проривів. А все це потребує не втрату часу на протистояння, а пошук команд і нових моделей розвитку. Супільству потрібна консолідованість і чітке розуміння перспектив життя кожної особистості на фоні реформування суспільства.