ЧИННИКИ ТА ПЕРЕДУМОВИ ДЕМОКРАТИЧНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

В.І.Бортніков

кандидат історичних наук, доцент

Волинський державний

університет ім. Лесі Українки

Як свідчить історичний досвід, зусилля, спрямовані на побудову консолідованої демократії можуть бути заблокованими, якщо немає відповідних умов у базових сферах суспільного життя – економіці, соціальній сфері, духовному житті, практиці функціонування громадських і політичних інститутів.

Автор відстоює позицію, згідно якої демократія не складається з якогось єдиного неповторного набору інституцій. Є багато типів демократії, і їхні різноманітні практики витворюють не менш різноманітні сукупності наслідків (Ф.К. Шміттер і Т.Л. Карл).

Зокрема, Р. Даль у праці «Про демократію» умови демократії поділів на дві групи: 1) ті, що мають першочергову важливість і 2) сприятливі умови для демократії. До першої групи він відніс контроль над армією і поліцією, що здійснюється виборними посадовими особами, демократичні переконання і політичну культуру, а також відсутність залежності від іноземної держави, яка вороже ставиться до демократії. До другої групи належать сучасна ринкова економіка і суспільство плюс слабо виражений субкультурний плюралізм .

Таке розуміння сутності процесів становлення демократії прийшло не відразу. Досвід суспільно-політичних трансформацій в умовах «третьої хвилі» надав багато емпіричного матеріалу і сприяв перегляду дослідниками деяких уявлень про характер переходів до демократії, які здавались аксіоматичними. Загальною тенденцією міркувань з цього приводу є визнання того, що переходи до демократії – це більш складний й непередбачуваний процес, ніж це здавалося раніше. Тому сучасні дослідники дуже обережно ставляться до такого поняття, як передумови демократії, радше наголошуючи на умовах демократії, та й те з масою застережень.

Аналізуючи одну з робіт С.М. Ліпсета, де наводилися статистичні кореляції щодо розвитку демократії, Д.А.

Використовуючи цей методологічний підхід у доповіді спростовується теза деяких авторів (Т. Байхельт, Р. Павленко) щодо наявності (відсутності) певних передумов демократії в посткомуністичних країнах, включаючи Україну. Сутність критики полягає в тому, що вказані автори відносять до передумов демократії чинники, які не можна трактувати як передумови.

Автор наголошує на тому, що неможна перебільшувати роль зовнішнього чинника: значення зовнішніх сил необхідно враховувати, але їх вплив не в змозі змінити послідовність фаз розвитку системи.

В доповіді аналізуватимуться два підходи до перспектив розвитку демократії у сучасному світі Ентоні Гідденса: «теорія крихкої квітки», та «теорія багаторічної рослини».

Оригінальними на думку автора є концептуальні підходи Р. Даля. Сучасна розвинута демократія, або як він називає її – «поліархія», завжди була «тісно пов’язана» із суспільством, якому притаманні певні характерні риси. Він називає його «сучасним динамічним суспільством плюралізму» (СДП-суспільство). За своїми характеристиками воно відповідає країнам високого індустріального або навіть постіндустріального розвитку і нібито є всі підстави називати їх демократичними. Таке суспільство характеризується великою кількістю взаємопов’язаних показників: відносно високим рівнем добробуту і доходу на душу населення, високим рівнем урбанізації, швидким зменшенням частини сільського населення або відносно невеликою його частиною, великою різноманітністю професій, значною частиною письменного населення, порівняно великою часткою людей з вищою освітою; економікою, в якій виробництво здійснюється в основному незалежними фірмами, чиї рішення орієнтовані на вітчизняний та міжнародний ринки; відносно високим рівнем умовних показників добробуту, тривалістю життя; низькою дитячою смертністю і та ін.

Таким чином, як показує аналіз, в колах наукової громади відбулася певна переоцінка уявлень про передумови демократії, які стали трактуватися скоріше як сприятливі умови, із зміщенням акцентів від економічних, до соціокультурних чинників. Стає все більш зрозумілим, що сліпе копіювання чужого досвіду та ігнорування специфіки власного історичного розвитку може призвести до викривлення процесів демократизації, звести нанівець всі потуги реформаторів.