Поняття «ситуація» і «суперечка»

Міжнародні відносини - складне соціальне явище, обумовлене безліччю факторів. Держави, будучи головними учасниками цих відносин, перебувають на різних рівнях соціально-економічного розвитку, мають специфічні політичні й інші інтереси, забезпечення яких періодично приведе до зіткнень і конфліктів між ними.

Держави часом в однобічному порядку намагаються вирішити те або інше міжнародне питання (про лінію проходження границі, територіальну проблему та ін.). Подібне поводження може привести до ситуації, загрозливому міжнародному миру й безпеці

Міжнародна суперечка, на відміну від ситуацій, характеризується наявністю виявлених і сформульованих розбіжностей держав відносно предмета суперечки. При цьому держави свої претензії друг до друга обґрунтовують законними інтересами й нормами міжнародного права. Не можна визнати наявність міжнародної суперечки, якщо одна держава висуває претензії до іншому, котре не приймає їх або погоджується із претензіями частково. Міжнародний Суд ООН відзначав, що «однобічні домагання не утворять суперечки». Для будь-якої міжнародної суперечки характерна наявність розбіжностей по питанню факту або норми права, конфлікту юридичних поглядів або інтересів між двома суб'єктами міжнародного права

У положеннях Розділу VI «Мирний дозвіл суперечок» (ст.ст. 33 - 38) і Глави VII «Дії відносно погрози миру, порушень миру й актів агресії» (ст.ст.39-51) Уставу ООН використовуються терміни «суперечка» і «ситуація». Наприклад, ст. 34 Уставу ООН говорить: «Рада Безпеки уполномочивается розслідувати будь-яку суперечку або будь-яку ситуацію, що може привести до міжнародних терть або викликати спор, для визначення того, чи не може продовження цієї суперечки або ситуації загрожувати підтримці міжнародного миру й безпеки». При цьому ні дана стаття, ні інші статті Уставу ООН не дають визначення понять «суперечка» і «ситуація».

У західній доктрині міжнародного права вживали спроби ділити міжнародні суперечки на політичні і юридичні. При цьому процедура судового або арбітражного дозволу суперечки, на думку прихильників цієї концепції, повинна поширюватися тільки на юридичні суперечки. Політичні ж суперечки варто дозволяти іншими засобами, наприклад шляхом переговорів, посередництва, примирення й т.д. Польський юрист-международник М. Ляху, виражаючи широко розповсюджену точку зору, відзначав, що майже все суперечки між державами мають як політичний, так і юридичний аспект, оскільки право й політика перехрещуються по багатьом напрямкам. У зв'язку із цим навряд чи можна кваліфікувати якась міжнародна суперечка як чисто політичний або чисто юридичний

Існування міжнародної суперечки зобов'язує держави вирішувати ця суперечка. Відповідно до сучасного міжнародного права, держави зобов'язані дозволяти свої суперечки мирними засобами