Загальні принципи законодавства ЄС у сфері харчових продуктів, система швидкого реагування, менеджмент кризових і надзвичайних ситуацій

Важливими елементами політики безпеки продуктів харчування є збір і аналіз інформації щодо їх потенційної небезпеки. Роль системи безпеки продуктів харчування Співтовариства полягає у визначенні найбільш адекватних, найбільш легких у зборі й найбільш багатих інформацією індикаторів; уточнення таких показників повинне здійснюватись на підставі незалежної від будь-якого індустріального й політичного тиску наукової консультації.

Для того, щоб сфера регулювання продуктів харчування стала більше прозорою і науковою, наприкінці 1990 років було проведено ретельне вивчення структури безпеки продуктів харчування. Перша науково-консультаційна система в області безпеки продуктів харчування була створена в 1997 році. У цій системі науково обґрунтовані позиції висловлювалися вісьма галузевими Науковими Комітетами, з яких п’ять охоплювали, прямо або побічно, сфери продуктів харчування й кормів. Також був створений Керівний Науковий Комітет з розгляду багато профільних питань і координації тих тем, які суперечили мандатам більше одного галузевого Комітету (наприклад, антибактеріальна стійкість). Необхідно помітити, що дане завдання по координації було особливо важливим, оскільки питання безпеки продуктів харчування усе більше охоплюють увесь ланцюг від виробника до споживача. Як наслідок, постійно підвищується важливість проблеми безпеки продуктів харчування й відповідно до пропозицій Білої Книги, у січні 2002 року був створений EFSA (Регламент № 178/2002 Європейського Парламенту й Ради). Тим же Регламентом були встановлені базові принципи й вимоги закону про продукти харчування. Закон установлював, що EFSA повинен бути незалежним науковим джерелом рекомендацій, інформації й комунікації ризику в сферах безпеки продуктів харчування й кормів.

Необхідно відзначити, що Регламент чітко розмежовує відповідальність за Оцінку Ризику від самої Оцінки Ризиків. Хоча EFSA і надає рекомендації з можливих ризиків, пов’язаним з безпекою продуктів харчування, відповідальність за управління ризиками лежить на установах ЄС (Європейській Комісії, Європейському Парламенті й Раді, тобто на країнах-членах Єв- росоюзу). Роль таких установ ЄС полягає, беручи до уваги рекомендації EFSA і інші питання, у розробці та прийнятті законодавства, а також заходів регулювання та контролю за необхідності [2].

Багато процедур здійснюється Європейським Співтовариством з метою максимального зниження будь-якого ризику безпеки продовольства, наприклад, підписка на відповідні видання міжнародних стандартів якості, програм контролю ризиків у виробництві, відстеження, використання принципу обережності тощо.

Суворе дотримання стандартів, установлених Міжнародною Організацією Стандартів (KO 9000) і Європейських Стандартів (ES 29000) гарантує, що обробка продуктів харчування, постачання й інші продовольчі індустрії дотримують приписань і документованих процедур. Ефективність таких програм регулярно оцінюється незалежними експертами.

Починаючи з 1962 року, з моменту створення ВООЗ і ФАО, Євросоюз бере активну участь у розробках Організації за Продовольчими Стандартами. Головні цілі даної Програми полягають у захисті здоров’я споживачів і забезпеченні справедливої торговельної практики в продовольчій торгівлі, сприяння координації всіх розробок продовольчих стандартів, початих міжнародними урядовими й неурядовими організаціями. Кодекс стандартів містить звід норм і правил, більша частина яких — норми й правила гігієни, що забезпечують управління виробництвом продовольства безпечного й підходящого для споживання, інакше кажучи, метою є захист здоров’я споживачів.

Рекомендуємий Міжнародний Кодекс Практики — Головні Принципи Продовольчої Гігієни застосовується до всіх продуктів харчування.

Кодекс Стандартів також містить Рекомендуємий Міжнародний Кодекс Практики, Практики по Контролю за Використанням Ветеринарних Медикаментів, що спрямований на запобігання використання лікарських препаратів небезпечних для здоров’я людини [2].

Також існує низка так званих кодексів технологічної практики, спрямованих на забезпечення відповідності обробки, транспортування й зберігання продуктів харчування зі Зводом стандартів, завдяки чому споживачі одержують кінцеві продукти безпечними і якісними.

Принцип Обережності, або іншими словами можливість блокування дозволу на допущення товару, коли є обґрунтування погрози існування неприйнятного рівня ризику здоров’ю, але в той же час, що підтверджує інформація й дані можуть бути недостатньо повні для проведення всебічної Оцінки ризиків, є головним принципом у Європейському Співтоваристві. Офіційно принцип прийнятий Регламентом ЄС/178/2002 як альтернатива менеджерам ризиків при прийнятті рішень про захист здоров’я, коли наукова інформація з даного ризику непереконлива й неповна. При наявності таких певних обставин, відповідальні особи можуть вживати заходів або інших дій для захисту здоров’я, ґрунтуючись на принципі обережності у випадках, коли потрібні більш повні наукові й інші дані. Звичайно, такі міри повинні відповідати звичайним, не дискримінаційним принципам і принципам домірності, і повинні вважатися умовними, поки не буде зібрана й проаналізована більш комплексна інформація з ризику.

Необхідно відзначити, що Принцип Обережності є спірним питанням між ЄС і ВТО, і часто інтерпретується як засіб дискримінації стосовно іноземної продукції й інструмент захисту Європейського ринку. Політика ВТО полягає в недопущенні заборон використання товару, поки не будуть бути наукові докази його небезпеки.

Визначення походження кормових і продовольчих інгредієнтів, джерел продовольства є першорядно важливим елементом у сфері захисту споживачів, зокрема, коли продукція виявляється зіпсованою. Відстеження забезпечує вилучення продуктів і дозволяє надавати споживачам спрямовану й точну інформацію з товарів [2].

Регламент ЄС/178/2002 перейняв стратегію Білої Книги й визначає можливість відсте- ження як спостереження за продуктами харчування, кормами і їх інгредієнтами на всіх етапах виробництва, обробки й розподілу. Він установлює структуру підвищеної участі зацікавлених осіб на всіх етапах розробки закону про продовольство й визначає механізми, необхідні для підвищення впевненості споживачів у даному законі. Основні положення, описані Регламентом, набувають чинності з 1 січня 2005 року й охоплюють всіх промисловців харчової галузі, без шкоди чинному законодавству по певних секторах: м’ясна галузь, рибна галузь, GMO і т. д. Імпортери рівною мірою охоплені цими заходами правового регулювання, оскільки вони зобов’язані вказувати, звідки вивезений товар.

Прикладом політики ЄС щодо відстеження деяких харчових товарів може послужити ситуація з яловичиною. З початку кризи ESB в 1996 році, м’ясна галузь усе ще не оправилася й не відновилася до первісного рівня. Для стабілізації цієї важливої для ЄС галузі були здійснені деякі додаткові заходи по підвищенню довіри споживачів. Із січня 2002 року, з метою надання споживачам більш докладної інформації про продавану яловичину, етикетка повинна включати додатково до місця відгодівлі, вибою й оброблення худоби, ще й точну інформацію про те, де народилася й вирощувалася тварина. Тим самим стало неможливим продавати велику рогату худобу, що народилася в країні А і забита у країні В, як якби країною походження була країна А. Ціль такої міри не тільки в підвищенні довіри споживачів, але також і в одержанні оперативної інформації про тварину й можливість локалізувати ненадійний ланцюг виробників у випадку появи проблеми. Як свідчить практика, дуже поширеними є випадки, коли причиною проблеми стають не фермери, а протеїнові добавки, вироблені кормовою промисловістю.

З 1998 року європейський ринок обмежує доступ всіх товарів, що містять або отримані від генетично модифікованих організмів, що відповідає принципу обережності. Проте, у результаті постійного тиску з боку третіх країн та міжнародних структур, зокрема ВТО, ЄС зобов’язаний був відкрити свій ринок для такої продукції. ЄС визнає право споживачів на інформацію й маркування як інструмент інформованого вибору. Таким чином, з 1997 року законодавство Співтовариства встановило обов’язкове маркування генетично модифікованого продовольства для продуктів, що складаються або містять GMO; продуктів, отриманих з GMO, але більше не утримуючих GMO, у випадку, якщо є присутнім ДНК або протеїн, отриманий при генетичній зміні. До того ж, всі GMO добавки й смакові добавки GMO, генетично модифіковані різновиди насіння повинні бути маркіровані. Згодом уже вирішує сам споживач, купувати чи ні генетично модифіковані продукти [2].

У Євросоюзі встановлені правила маркування (Основні положення по маркуванню продуктів харчування: Директива Ради 2000/13/EC від 20 березня 2000 року) продуктів харчування, щоб споживачі могли одержати всеосяжну інформацію про зміст і склад товару. В основі законодавства лежить принцип конструктивного маркування. Ціль складається в забезпеченні одержання споживачем всієї необхідної інформації відносно складу продукції, виробника, способів зберігання й підготовки тощо.

Директива 2003/89/EC від 10 листопада 2003 р. зобов’язує вказувати на етикетці всі інгредієнти. Нові правила маркування зокрема спрямовані на інформування споживачів, що страждають алергією або які бажають не споживати певні інгредієнти з якихось причин. Вони передбачають включення всіх інгредієнтів продовольчих товарів на етикетці й скасовують «правило 25 %», що донедавна не зобов’язувало маркірувати компоненти складових інгредієнтів, якщо вони становили менш 25 % кінцевого продовольчого продукту.

Уже кілька років європейські споживачі надають перевагу більш здоровим продуктам, виробленим екологічно безпечним способом. Євросоюз шукає способи захисту товарів з доданою вартістю, тому що вони виробляються в конкретній області або традиційним способом (ярлики якості), або методи їх виробництва приділяють особливу увагу благополуччю навколишнього середовища й тварин (наприклад, органічне сільське господарство). Такі міри призначені не тільки для захисту вибору споживачів, але й для підвищення рівня контролю за виробничими методами й, тим самим, поліпшення якості продуктів харчування на європейському ринку [2].

Тому в 1992 році Євросоюз створив системи, відомі як PDO, PG! й TSG у підтримку й захист продуктів харчування. Захищений Знак Походження (PDO) означає термін, використовуваний в описі товарів, які вироблені, перероблені й підготовлені в конкретній географічній місцевості при використанні визнаної технології (ноу-хау). Захищене Географічне Позначення (PG!) — повинен указувати географічне положення мінімум одного з етапів виробництва, переробки або підготовки. До того ж, товар одержує вигоду від гарної репутації. Гарантований Традиційний Делікатес (TSG) не вказує походження, але підкреслює традиційну особливість або в складі, або в засобах виробництва.

Більшість виробників товарів (Products covered by the regulations: (EEC) № 2081/92, (EEC) № 2082/92), призначених для споживання людиною, можуть звернутися із проханням про використання цих ярликів якості.

Система аналізу небезпеки й критичної точки контролю (система НАССР) визначає програми з підтримки гігієни. Вона заміняє випробування кінцевого продукту на профілактичний підхід і, тим самим, передає частину відповідальності за безпеку продуктів харчування приватним організаціям. Вона визначає метод ретельного вивчення кожного етапу процесу й наявність ризику безпеки продукту харчування. Як тільки встановлена потенційна небезпека, уживають заходи щодо її усунення або скорочення. Системи НАССР розроблені для запобігання появи потенційних проблем безпеки продуктів харчування. Ця мета досягається шляхом оцінки ризиків, що відносяться до продукції або процесу, і потім визначаються необхідні заходи щодо контролю таких ризиків. НАССР — система, що визначає й відслідковує певні ризики, пов’язані із продуктами харчування, в умовах їх біологічних, хімічних або фізичних характеристик, які можуть вплинути на безпеку товару. Цей аналіз небезпеки служить базою у визначенні критичної точки контролю (ССР) у процесі, контрольованому для забезпечення безпеки. Критичні ліміти встановлюють властиві параметри, які необхідно дотримувати по кожної ССР.

Моніторинг і підтвердження включені в систему для запобігання потенційних ризиків.

Таким чином, первинна відповідальність по забезпеченню дотримання правил гігієни лежить на виробнику продуктів харчування, а компетентний орган (уряд) за допомогою регулярних перевірок підтверджує, що процес виробництва відповідає правилам гігієни, і кінцевий продукт не заражений.

Гігієнічний Комплекс вносить принципи НАССР в усі неголовні галузі продовольчої індустрії. У даний момент для основного сектора (фермерів) не існує формального зобов’язання застосовувати систему НАССР, але їх заохочують у максимальному її застосуванні. Відповідно до нового законодавства, компанії повинні вести реєстрацію перевірок безпеки, проведених у рамках НАССР, з метою спостереження. Для фермерів, Кодекс Норм і Правил, установлений на національному рівні професійними асоціаціями виробників, використовується як інструмент керування безпекою.

Нове законодавство підвищує рівень відповідальності виробника продуктів харчування, що повинен показати приклад гігієнічними умовами роботи, благополуччя тварин, запобіганням перехресного зараження й безпечним кінцевим продуктом; зміцнити партнерські відносини на всіх етапах ланцюга поставки, щоб кожний партнер розділяв відповідальність за надання безпечного, високоякісного продовольства споживачам.

Система Керування Ризиком — Система Швидкого Оповіщення по Продуктах харчування й Кормам (RASFF) — система, що працює з 1979 року. Ціль RASFF полягає в забезпеченні органів контролю ефективним інструментом обміну інформацією про вжиті заходи по безпеці продуктів харчування. Правовою базою для RASFF є Регламент ЄС/178/2002, що встановлює основні принципи й вимоги закону про продовольство, визначаючи європейську політику безпеки продуктів харчування. RASSF — ефективний інструмент з запобігання ризику, визначення проблем безпеки продуктів харчування в державах—членах і третіх країнах, визначення нових проблем, ініціювання змін у законодавстві, виявлення відхилень у застосуванні законодавства ЄС.

RASFF створена як мережа. Вона включає держави—члени, Європейську Комісію і Європейський орган з Безпеки харчових продуктів (EFSA). Кожна складова частина мережі встановлює точку контакту, що буде компонентом мережі. При наявності в компонента відомостей про існування серйозного прямого або непрямого ризику здоров’ю людини, що походить від продукту харчування або корму, така інформація повинна бути негайно передана всім компонентам мережі. Розрізняють три типи повідомлень ризику:

Оповіщення, що відправляють, якщо продукт харчування або корм, що представляє небезпеку, знаходиться на ринку і коли потрібні негайні міри. Оповіщення ініціюються державами—членами, які виявляють проблему й вживають відповідних заходів — вилучення/відкликання. Повідомлення призначене для надання всім компонентам мережі інформації для підтвердження, що даний продукт перебуває в них на ринку, щоб вони також змогли вжити необхідних заходів. Продукти, що викликають оповіщення, вилучаються з ринку. У держав—членів є свої механізми по проведенню таких дій, включаючи надання докладної інформації через ЗМІ, якщо це буде потрібно[2].

Інформаційні повідомлення, пов 'язані з продуктами харчування або кормами, щодо яких виявлений ризик, але щодо яких іншим компонентам мережі не потрібно приймати негайних мір, тому що товар не досяг їх ринку. Такі повідомлення в основному належать до партій продовольства й кормів, які випробували й були відхилені на зовнішніх границях ЄС. Продукція, піддана інформаційному повідомленню, не досягла ринку або ж всі необхідні міри вже початі.

Новини — будь-яка інформація, що стосується безпеки продовольчих товарів або кормів, що не була передана як «оповіщення» або «не оповіщення», але яка становить інтерес для органів контролю, надається Комісією всім компонентам мережі під заголовком «Новини».

На практиці оповіщення дуже рідкі. В 2003 році мережа одержала 454 оповіщення й 1856 інформаційних повідомлень.

З метою запобігання повторної появи проблеми, RASFF систематично повідомляє сторонні країни походження через Делегації Співтовариства. Наприклад, в 2003 році понад 1800 послань було передано третім країнам. Більше того, коли проблема виявляється кілька разів, компетентному органу відповідної країни направляється лист. В 2003 році було відправлено 13 таких листів. У результаті таких повідомлень, треті країни вживають необхідних заходів: припинення експорту, жорсткість контролю й зміна законодавства. До того ж, Агентство по Продовольству й Ветеринарії використовує, серед інших критеріїв, передану через RASFF інформацію при визначенні пріоритетів для програми перевірок.

Загалом, Система Швидкого Оповіщення по Продовольству добре функціонує відносно продуктів харчування, призначених кінцевому споживачеві. Інші різні види систем повідомлення існують у різних сферах, таких як передані людиною й тваринами захворювання, тваринні продукти, зупинені на зовнішніх границях системи EU ECUR! при використанні рентгенологічного встаткування тощо.