§6. Особливості методики ототожнення людини за ознаками зовнішності

Ознаки зовнішності є відносно не змінні протягом усього життя людини і спрадавна використовуються для її впізнання і ототожнення. Для ідентифікації користуються двома видами слідів-відображень ознак зовнішності: ідеальними і матеріальними.

На портретно-криміналістичну експертизу подають матеріали, на яких обличчя може бути зображено в різних положеннях. Доцільно, щоб на порівнювальних матеріалах обличчя було зафіксоване приблизно в тих самих ракурсах. Кіно, відеоматеріали, рентгенограми подають в оригіналах, кісткові останки (череп, кості) повинні бути звільнені від м'яких тканин.

Ідентифікаційна експертиза можлива тоді, коли зображення обличчя одержані об'єктивними засобами фіксації на підставі законів геометричної оптики. Всяка копія повинна бути подібна до оригіналу та ізоморфна йому, тобто будь-який об'єкт системи можна розглядати як "модель" і вивчати на ньому різнобічні ознаки. Звідси, неоднакові геометричні будови, які застосовуються в експертизі, можуть розрізнятися лише розміром, але не ознаками, які є основою для їх будови.

Об'єктами ідентифікаційної експертизи не можуть бути

портрети — витвір мистецтва і малюнки, створені художниками, а також всі композиційні портрети. Разом з тим суб'єктивні зображення, а також кісткові останки часом можуть бути об'єктами неідентифікаційних досліджень. Так, на збереженому черепі методом пластичної реконструкції проводять відновлювання

прижиттєвого вигляду людини, якій належить збережений череп. Методики М. М. Герасимова, А. А. Джегоряна, Ю. П. Дубягіна дозволяють досить точно відтворити зовнішній вигляд людини за черепом. М. М. Герасимову вдалося відтворити і відновити зовнішній вигляд Івана Грозного, Тамерлана та ін. Такі скульптурні портрети інколи використовуються у слідчій практиці. Проте вони залишаються суб'єктивними творами художника. За ними можуть

бути проведені ідентифікаційні експертизи. Для цього на портретно-криміналістичну експертизу направляють прижиттєвий знімок пропалого і фотознімок виготовленого спеціалістом

скульптурного портрета.

За мальованим портретом зі слів потерпілих іноді можна скласти словесний портрет-орієнтировку для розшуку.

Методика ідентифікаційного дослідження фотографічних зображень складається з таких етапів. На початку дослідження серед зразків намагаються відібрати такі фотознімки, на яких обличчя зафіксоване в однаковому або близькому до досліджуваного ракурсі. Потім фотознімки приводять до одного масштабу, для чого використовують константні антропометричні точки голови. Одержані одномасштабні знімки наклеюють на таблиці і описують кожний знімок за системою словесного портрета. Однакові ознаки за формою, розміром і розположенням відмічають стрілками. Для визначення співвідношення ознак останні з'єднують прямими

лініями, одержані геометричні фігури порівнюють. Відмінні ознаки, як правило, на фотознімках виділяють іншим кольором. Відтак оцінюють сукупність збіжних ознак і відмінних, пояснюючи причину появи останніх, а сукупність збіжних ознак оцінюють як неповторне.

М. С. Польовий для порівняльного дослідження фотографій за ознаками зовнішності розробив графічний ідентифікаційний

алгоритм (ГІА), який являє собою певний порядок графічної будови на основі системи константних точок обличчя (мал. 27).