§3. Класифікація і методика опису ознак зовнішності людини

Зовнішні контури людини мають різноманітну форму, розміри, положення їх відносно один одного та інших елементів зовнішності.

Використання ознак зовнішності в кримінальному судочинстві потребує їх класифікації, введення єдиної термінології.

Мал. 19

А. Бертильон запропонував описувати анатомічні ознаки, які характеризують зовнішню будову тіла, а також його фізіологічну діяльність (мал. 19). При цьому першу групу ознак він назвав анатомічними, а другу — функціональними. Незважаючи, що така класифікація ознак зовнішності не передбачає поділу за фізичними, тобто особисто зовнішніми ознаками, і біологічними —

внутрішніми, які належать до структурних ознак, котрі

проявляються в динаміці, ця класифікація досі незначно змінилася. Так, у 1976 р. П. П. Цветков запропонував ділити зовнішні ознаки на такі групи: загальні фізичні, демографічні, анатомічні і

функціональні. Взагалі ця класифікація відповідає сучасним вимогам науки і практики. З часом 3. Г. Самошина запропонувала менш вдалу класифікацію і ввела групу антропологічних ознак зовнішності, сутність якої звела до фіксації демографічних даних людини. Кафедра криміналістики Національної академії внутрішніх справ України поділяє думку П. П. Цвєткова, однак констатує, що до зовнішніх ознак не можна відносити функціональних. Тому вони розглядатимуться окремо.

Опис ознак зовнішності згідно із словесним портретом

виконується зверху вниз, починаючи з характеристики

загальнофізичних і демографічних даних, таких як стать, вік, тип раси', національність, постать у цілому. Проте найбільш докладному опису підлягають анатомічні ознаки, які власне утворюють

словесний портрет.

Аналіз приведеної порівняльної таблиці показує, що найбільш повна класифікація запропонована П. П. Цвєтковим, яка у своїй основі повторює словесний портрет А. Бертильона. Кожна група ознак усередині має більш детальну класифікацію. Так, при описуванні обличчя виділяють ознаки лоба, брів, очей, вух, рота, губів, зубів, підборідка та ін. При цьому кожна ознака характеризується більш детально з вказівкою на будову, наприклад, при описі носа виділяють будову перенісся, спинки, кінчика, основи носа і його крила, а в будові раковини вуха — форму мочки, завитка, козелка і протикозелка. Такі ознаки інколи називають детальними.

Окрему групу анатомічних зовнішніх ознак складають помітні ознаки і особливі прикмети. Як перші, так і другі рідко зустрічаються між іншими ознаками. Вони можуть бути природженими або набутими протягом життя. Так, природженими є різні анатомічні патології: горб, заяча губа, пальці, що зрослися, родимі плями та ін. Практично відмінність помітних ознак від особливих прикмет полягає у тому, що помітні ознаки, як правило, знаходяться на відкритих частинах тіла, вони з першого погляду кидаються в очі і запам'ятовуються як щось надзвичайне, наприклад, на маленькому обличчі неприродно великий ніс, загальна відтопиреність вух (вуха стирчать, як "репродуктори").

Прикмета — це відмінна ознака, навіть за нею однією можна розшукати і ототожнити людину. Як приклад наведемо такий випадок. Мати впізнала труп своєї загиблої дочки. Оскільки труп був сильно розкладений, слідчий засумнівався в достовірності впізнання і запропонував матері назвати якісь особливі прикмети. Мати згадала, що ще в дитинстві у її дочки з правого боку голови був шрам від рани, нанесеної склом, яке випало з вікна. Рубець з

часом заріс волоссям. Яке було здивування присутніх при впізнанні, коли якраз з правого боку голови був виявлений шрам. Це була особлива прикмета, яка підтверджувала достовірність впізнання матері.

Ознака зовнішності являє собою матеріальну структуру, яка характеризується формою, величиною (розміром), положенням і кольором.

Форма ознак зовнішності визначається візуально у двох положеннях —_ фас і профіль шляхом порівняння з певними геометричними фігурами: коло, овал, квадрат, прямокутник, трикутник. У профіль визначають контур ознаки, порівнюючи його з формою ліній: пряма, хвиляста, випукла, зігнута. Так, загальна форма обличчя може бути у вигляді кола, трикутника, овалу, квадрата (мал. 20), а в профіль випукла, пряма, зігнута (мал. 21).

Величина (розмір) ознаку зовнішності — це кількісна характеристика, яка виражена не абсолютною мірою (м, см, мм), а у відносному порівнянні з ознаками, які розташовані поряд. Оскільки величину носа не вимірюють масштабною лінійкою, а порівнюють з іншими частинами обличчя, попередньо розділивши його на три рівні частини (мал. 22): лобову а, носову б і ротову в. Якщо лобова частина буде більша за дві інші, то лоб вважається високим, якщо менша — то низьким.

Для визначення величини ознаки існують три системи градації розміру:

1) тричленна; 2) п'ятичленна; 3) семи- членна.

Тричленна градація використовує всього три терміни: малий, середній, великий. П'ятичленна оперує п'ятьма термінами: дуже малий, дуже великий, малий, середній, великий. Наприклад, зріст дуже великий, рот середній, дуже малий. У семичленній градації добавлено ще два терміни: нижче середнього і вище середнього. Семичленний опис ознак більш точний, але в прак-

тиці застосовується рідко, головним чином у портретно- криміналістичній експертизі, ототожненні особи за фотографіями.

Положення ознаки — це розташування її у просторі відносно вертикального або горизонтального напрямку. Положення ознаки може бути прямим, виступаючим, скошеним, випнутим, горизонтальним, припіднятим та ін. Так, вуха випнуті (стирчать), основа носа припіднята, підборіддя, що виступає, лоб скошений всередину і т. п.

Колір ознаки — це спектральна характеристика її поверхні. Ніс червоний, родима пляма темна, з рідким ростом волосся. Ознаки зовнішності що являють сукупність однакових елементів, описуються кількістю однорідних елементів — брови густі, волосся рідке тощо.

Наведені вище системи опису зовнішності науково обгрунтовані і придатні для практичного використання. Але для розшуку семичленна система досить громіздка. Тому зараз для створення криміналістичних обліків, інформаційно-пошукових систем, автоматизованих банків даних розробляються самостійні системи опису ознак зовнішності, вводяться додаткові терміни, наприклад, при характеристиці кольору називається не тільки реальний колір, але й ознаки будови шкіри (обличчя чисте, покрите ластовинням, має зморшки, прищі та ін.).

В органах внутрішніх справ сконцентровані криміналістичні та оперативні обліки, автоматизовані банки даних, інформаційно- пошукові системи. Для збирання інформації є спеціальні карти, в яких запропонована прийнята система опису ознак зовнішності.

Всі ознаки зовнішності розбиті на три групи: 1) загальнофізичні та демографічні (прізвище, ім'я, рік народження, національність, місце роботи та ін.); 2) дані про злочин, злочинця і злочинну діяльність (судимості, виконання покарання, клички, взяття на облік та ін.); 3) зовнішні ознаки (загальна будова, обличчя, волосся, брови, очі, ніс, шрами, татуювання та ін.).

Подібну систему не можна визнати бездоганною, оскільки друга група охоплює по суті демографічні (соціальні) дані, так само, як функціональні ознаки — нахили, інтереси, навички,— в цій класифікації віднесені до зовнішніх ознак. Нижче наводиться система опису ознак зовнішності, яка використовується в органах внутрішніх справ України.

СТАТЬ — чол., жін.

ЗРІСТ — дуже високий (вище 185 см), високий (176—185 см); вище середнього (171—175 см), середній (168—170 см); нижче середнього (до 165 см), низький (156—1б0 см).

БУДОВА ТІЛА (СТАТУРА) — огрядна, повна, худа, середня.

ПОСТАВА (ФІГУРА) — струнка, сутула, кремезна, горбата.

ПЛЕЧІ — положення: широкі, нормальні, вузькі, припідняті, горизонтальні, опущені, нерівні.

РОЗМІР НІГ - 44, 43, 42, 41, 40, 39, 38, 37, 36 до 35.

ОБЛИЧЧЯ: форма — трикутна, ромбовидна, прямокутна, овальна, кругла.

тип — монгольський, середньоазіатський, кавказький, європейський;

колір — білий, синявий, смуглявий, червоний, жовтий, блідий, темний;

особливості — чисте, ластовиння, зморшкувате, з прищами, віспина, родимі плями, борода, вуса, бакенбарди.

ВОЛОССЯ: форма — кучерява, хвиляста, пряма, густа, рідка; колір — темне, руде, світле, з сивиною; облисіння — загальне, маківочне, тіменне, лобне, залисини; особливості — довге волосся, фарбоване, коса.

ЛОБ: форма — випуклий, прямий, скошений;

висота — низький, середній, високий;

особливості — великі лобні горби (бугри), надбрівні дуги.

БРОВИ: форма — прямі, дугоподібні, хвилясті; висота — високі, середні, низькі;

особливості — дуже широкі, щетинисті, зрощені, дуже довгі.

ОЧІ: форма — великі, середні, малі; колір — чорні, зелені, голубі, сірі;

особливості — більмо, косоокість, відсутність ока, червоні, сльозоточиві, глибокосидячі, прищурені, носить окуляри, протез.

НІС: розмір — великий, середній, малий;

форма спинки — випукла, з горбиком, пряма, хвиляста, зігнута; основа — припіднята, спущена, горизонтальна, широка; особливості — червоний, скривлений, приплюснутий, бугристий.

ВУХА: розмір — великі, середні, малі; форма — круглі, овальні, прямокутні, трикутні;

особливості — асиметричні, волосся у вухах, відтопиреність (загальна, нижня, верхня).

РОТ: розмір — великий, середній, малий;

кути рота — припідняті, спущені, горизонтальні;

особливості — запалий, напіввідкритий, при посмішці видні десна.

ГУБИ: розмір — товсті, тонкі, нормальні;

особливості — розколені, виступаючі (обидві, верхня, нижня).

ЗУБИ: розмір — малі, середні, великі;

особливості — жовтого металу, білого металу, почорнілі, рідкі, гнилі, жовті, протез, відсутні.

ПІДБОРІДДЯ: профіль — виступаючий, вертикальний, скошений;

у фас — вузький, широкий, гострий, квадратний; особливості — з ямкою, з бородавками, роздвоєне.

ШРАМИ: на обличчі, на правій руці, на лівій руці, грудях, череві, спині, шиї, нозі.

ОПІКИ: на обличчі, правій руці, лівій руці, грудях, череві, спині, шиї, нозі (описується точне місцезнаходження).

ТАТУЇРОВКИ: розташування — на якій частині тіла (правій руці, лівій руці, грудях, череві, спині, нозі (правій, лівій) та інших частинах тіла;

зміст — текст, дати, букви;

морська тематика — якір, корабель, маяк;

авіаційна — літак, парашут, емблема;

релігійна — хрест, церква;

малюнки — серце, ніж, сонце, квіти, жінки (описується зміст малюнка).

НАХИЛИ: алкоголік, наркоман, педераст, садист, жінка легкої поведінки, курящий.

ЦІКАВИТЬСЯ: спортом, полюванням, музикою, колекціонуванням, релігією, радіосправою, фотографією, азартними іграми.

ВОЛОДІЄ НАВИЧКАМИ: управління транспортом (автомобіль, трактор, літак, мотоцикл, моторний човен), бойовою зброєю, прийомами, карате.

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОЗНАКИ: жестикулює, ходить швидко, кульгає, з допомогою ціпка;

голос — дзвінкий, сиплий, глухий, гугнявий;

мова — швидка, повільна, стисла, шепелява, заїкувата, зрозуміла, незрозуміла, володіє іноземною мовою, жаргоном.

ЗАХВОРЮВАННЯ: туберкульоз, вензахворювання, псих-

захворювання, шизофренія, недорозвинутий, психопат.