<<
>>

§ 3. Особливості методики розслідування терористичних актів1

Тероризм за останні десятиліття набув статусу явища глобального масштабу. З року в рік, зростає кількість вчинення терористичних актів, а самі вони стали ще більш агресивними та жорстокими.

Якщо на початку 70-х років головним об'єктом терористів була власність, то у 80-х роках, за урядовими даними США, половина всіх терористичних актів була спрямована проти людей.

Криміналістична характеристика тероризму складається з таких елементів:

Спосіб вчинення злочину. Аналіз сучасної діяльності різних терористичних груп свідчить, що в цілому спосіб вчинення терористичного акту залежить від ідеологічної платформи конкретного угруповання, його цілей та напрямків діяльності. Але також існують такі способи як: захоплення заручників, підпали, захоплення літаків, захоплення адміністративних будівель, вбивство вищих посадових осіб держави та посадових осіб спецслужо, використання біологічної зброї, зброї масового ураження, комп'ютерний тероризм тощо.

Спосіб підготовки до вчинення злочину. Вчиненню терористичних актів, як правило, передує ретельна підготовка. Це може бути: відшукання вибухівки, виготовлення вибухових пристроїв, придбання зброї, підшукання співучасників, спеціальна підготовка виконавців та інше.

Слід мати на увазі, що підготовчі дії терористів залежать від того в якій формі планується вчинити той чи інший теракт.

На етапі готування до вчинення теракту у правоохоронців вже з'являється можливість притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення таких злочинів як незаконне зберігання вогнепальної зброї, вибухових речовин та інше.

1 Даний розділ написаний спільно з Прилипком Р. В. 524

Підготовка терористів здійснюється, як правило, у спеціально створених для цих цілей таборах та полігонах, із залученням інструкторів для навчання володіння зброєю, вибухівкою, прийомами рукопашного бою та інше. Нерідко вчиненню певного терористичного акту передує вчинення цілої низки інших злочинів.

Спосіб приховування злочину.

Для терористів важливо, щоб про їх діяльність, про вчинювані ними терористичні акти дізналось якомога більше людей, було привернуто увагу світової спільноти. Тому, як правило, вони не приховують здійснення ними терактів, але приховують сліди злочину, які можуть вказувати на причетність до цього злочину конкретної особи. Вони намагаються всіляко приховати сліди, які вказували б на конкретну особу. Наприклад, використовуються вибухові пристрої сповільненої дії, з годинниковими замикачами чи з радіокерованими детонаторами, тобто застосовуються вибухові пристрої, які можуть вибухнути без обов'язкової присутності на місці вибуху терориста. Разом з цим, більшість слідів, які могли б допомогти слідству встановити особу, причетну до вчинення вибуху, знищуються безпосередньо самим вибухом, а свідки, які могли б вказати на злочинця під впливом пережитого від вибуху жаху, не в змозі дати достовірні свідчення.

Місце вчинення злочину. Місце вчинення злочину залежить від того, в який саме спосіб буде вчинено терористичний акт. Наприклад, місцем вчинення вибуху, будуть місця найбільшого скупчення людей (великі адміністративні будівлі, заклади торгівлі, громадський транспорт, зокрема, метрополітен, місця громадського відпочинку, вокзали, аеропорти, літаки, людні вулиці та площі тощо). А у разі захоплення заручників місцем вчинення можуть бути літаки, адміністративні будівлі, приміщення дипломатичних представництв, заклади торгівлі і т. д.

Час вчинення терористичних актів залежить від конкретної мети, яка_ стоїть перед терористами. Слід пам'ятати, що вони чітко планують свої операції, тому для вчинення теракту обирають найбільш слушний час. Наприклад, якщо терористи мають намір здійснити вибух на вулиці, то це буде у «час пік»; у випадку, коли мають намір підірвати житловий будинок, це буде нічний час і т. д.

Особа злочинця (терориста)

На жаль, на теперішній час відсутні наукові дослідження стосовно розгорнутої характеристики особи терориста на достатньо репрезентативному рівні.

Тому відомі досить розрізнені факти з цього приводу, які в свою чергу, мають велике значення для розуміння саме мотивації тероризму. Особи старшого віку, переважно організатори та керівники, а молодшого - виконавці. Певну частку серед терористів складають люди зі спеціальною, спрямованою на здійснення терористичної діяльності, підготовкою. На думку психологів, для терористів характерним є верховенство емоцій над розумом (імпульсивність), упередженість оцінок, низький поріг терпимості (дратівливість, збудливість), відсутність належного самоконтролю. Деякі вчені припускають, що терористи, за своїми психологічними особливостями близькі до убивців. У терористичні групи потрапляють особи різних професій, практично з усіх прошарків суспільства. Вони представляють собою різноманітність культур та національностей і підтримують широкий спектр ідеологічних напрямків. Багато терористів

525

є людьми, які в свій час, виступаючи за певні права і свободи, були засуджені державою, поставлені за межу закону. Для таких людей тероризм стає соціальною помстою державі.

Особистісні особливості терористів багато в чому залежать від форм і видів тероризму, його цільової і значеннєвої спрямованості, характеру функціонуючих у них терористичних груп, регіону дій усього формування, соціально-демографічних, етнопсихологічних, кримінологічних та інших рис особистості терористів. Для виявлення рис, що мають криміналістичне значення, необхідно звернути увагу на рівень злочинного досвіду і професіоналізму членів групи, їхнє положення в структурі групи. У терористичних організаціях, у всіх їхніх структурних ланках переважають в основному чоловіки у віці від 20 до 35 років, непрацюючі, з неповною середньою і середньою освітою, проте, серед терористів є значна кількість жінок.

У терористичних організаціях, що займаються наркобізнесом, який забезпечує високий прибуток при відносно некваліфікованій і не трудомісткій роботі, особливо висока частка молоді, що не має спеціальності. У групах, які здійснюють терористичну діяльність у сфері економіки і фінансів, віковий рівень її учасників вищий, як і рівень їх загальної і спеціальної кримінальної підготовки.

У терористичних формуваннях ідейно-політичної спрямованості відсоток раніше засуджених незначний.

Проте, у загально злочинних формуваннях, що займаються безпосередньо кримінальним тероризмом, спостерігається великий відсоток раніше засуджених (72%). Кримінальному тероризму властива така риса, як досить високий рівень злочинного професіоналізму 82% членів груп, котрі задіяні у кримінальному тероризмі, володіють більшістю типових ознак кримінального професіоналізму.

Специфікою кримінального терористичного формування є і те, що поряд із кримінальним професіоналізмом його члени (особливо ті, що здійснюють злочини в сфері економіки) ширше, ніж у будь-яких інших злочинах, використовують звичайний трудовий і службово-посадовий професіоналізм і свої спеціальні знання.

Серед керівників кримінальної терористичної організації великий відсоток раніше засуджених. До числа основних якостей, властивих сучасному лідеру терористичної злочинної групи, відносяться: наявність досвіду злочинної діяльності; вольові якості; більш високі, у порівнянні з іншими учасниками, розумові здібності; фізична сила; уміння дотримувати слова; заповзятливість; комунікабельність; рішучість у діях; знання зовнішніх і внутрішніх умов функціонування групи; швидкість орієнтування і прийняття рішень у складних для злочинної терористичної групи ситуаціях; уміння забезпечити конспіративність підготовлюваних і вчинюваних групою злочинів. Вивчення кримінальних справ дозволило виділити вченим такі типи лідерів кримінальних терористичних груп: лише натхненники і лідери-організатори, лідери змішаного типу, а також лідери, що не тільки безпосередньо керують злочинними діями, але і виявляють активність у створенні терористичних груп і забезпечують їхнє функціонування. Найбільш далеко стоять від реальних злочинів лідери-нат-хненники, що можуть задля особистої безпеки виконувати функції лише техніч-

526

ного чи «кримінального» керівника, чи радника, юридичного консультанта який застерігає членів своєї групи від небезпечних для її існування кроків! Разом з тим такий лідер часто є психологічно сильною особистістю, здатною зміцнити рішучість своїх підлеглих.

Таких лідерів у вивчених кримінальних справах виявлено 4%.

Ініціатор - нестабільний, перехідний тип лідера. Найчастіше ініціатива в нього поєднується з іншими функціями, наприклад організаторськими. У розглянутих кримінальних справах мало місце кілька випадків, коли терористична група доручала одному чи декільком своїм членам влаштуватися на роботу у визначену господарську організацію і стати ініціаторами діяльності, вигідної для терористичної групи. Центральною фігурою терористичного формування, як правило, є лідер-організатор. Найчастіше це послідовно-криміногенний тип особистості, що характеризується високим ступенем антигромадської спрямованості, зі сформованою негативною особистісною орієнтацією, що не просто використовує чи підшукує придатну ситуацію для здійснення злочинів, але і створює її, активно переборюючи зустрічні перешкоди.

У великих терористичних організаціях серед виконавців можуть бути свої лідери. Це найбільше кримінальне досвідчені люди чи особи, що за дорученням керівників виконують контрольні функції, стежать за «чистотою» вчинення злочинів. Такі лідери «середньої ланки» виявлені в 20% вивчених справ. Характеристика лідерів була б неповною без відомостей про змішані типи лідерів. У процесі дослідження вченим вдалося виявити такі 'їхні різновиди:

1) лідери, послідовно чи одночасно виконуючі функції натхненника, ініціатора й організатора, таких лідерів у вивчених кримінальних справах було 5%;

2) лідери, що виконували роль ініціатрра-організатора (16% справ);

3) організатори-керівники зафіксовані у 42% випадків;

4) керівник-виконавець - 37% кримінальних терористичних злочинних груп.

Роль виконавців у кримінальній-терористичній діяльності значна. Дослідження показали, що структура виконавців терористичної групи може бути представлена декількома їх різновидами. Основне виконавське «навантаження» у ній несуть не всі особи, а лише їхня частина, яку можна назвати головною. Серед них особливо виділяються ініціативні виконавці, що, як правило, чи виконують функції лідерів-виконавців, чи змушені бути лідерами зі змішаними функціями, а також особи, що мають вкрай корисливі нахили.

Особливу частину активних виконавців складають члени груп, які знаходяться в складному кримінальному «технологічному» ланцюжку й об'єктивно не спроможні залишити свою злочинну діяльність без збитку для злочинної групи в цілому.

Другорядні виконавці, як правило, діють у складі кримінальної-терорис-тичної групи постійно, чи ж залучаються епізодично.

Вони можуть мати частку прибутку від явно злочинних операцій.

Найвища психологічна згуртованість притаманна терористичним формуванням ідейно-політичного спрямування, де еліта становить собою вольових, грамотних організаторів, ідеологів, політиків, досить багатих людей, щоб бути

527

незалежними, здійснюють фінансово-матеріальне забезпечення тероризму. Ці люди, зазвичай, самі зв'язані із суспільними рухами, партіями, керівниками і політиками інших держав, здійснюють фінансову, ідеологічну й іншу підтримку тероризму.

Особа потерпілого

Жертвою тероризму може стати будь-яка особа: як-то президент країни, так і будь-який пересічний громадянин. Все залежить від конкретного терористичного угруповання, його ідеологічної платформи та способів втілення в життя своїх намірів. Наприклад, жертвами націоналістичного тероризму стають вищі посадові особи держави, військовослужбовці, правоохоронці та представники «ворожої» нації, а жертвами релігійного тероризму - представники іншого віросповідання.

Обстановка місця вчинення злочину. Характерним є те, що терористи досить часто використовують певну обстановку. Більшість терактів із застосуванням вибухівки здійснюються в місцях найбільшого скупчення людей, з незначним контролем з боку правоохоронців, у цьому випадку буде велика кількість як постраждалих, так і свідків.

Відомі випадки, коли терористи самі створювали певну обстановку для проведення теракту.

Предмет злочинного посягання. Для терористів не характерні посягання на предмети матеріального світу. Вони тепер досить рідко викрадають літаки та захоплюють будівлі. В основному вони посягають на ті предмети, які можуть сприяти успішному проведенню терористичних актів, а самі теракти спрямовані проти особи.

Слідова картина злочину. При вчиненні терористичного акту, як правило, залишається багато слідів самого теракту та майже немає слідів, які вказували б на конкретну особу, яка його вчинила. Це пов'язано з мотивацією терористичних актів. Для терористів важливо, щоб про їх терористичну діяльність дізналась якомога більша кількість людей, тільки в такому випадку буде досягнута ціль утримання суспільства в страхові, його дестабілізація тощо. Безкарність терористів, ще більше загострює кризу в суспільстві, що також сприяє терористам. Тому, слід приділяти особливу увагу відшуканню слідів, які б вказували на причетність до злочину певної терористичної фупи та конкретної особи, члена цього злочинного формування. Також, характерно те, що при вчиненні теракту є велика кількість свідків, а тому вчасне виявлення всіх можливих очевидців події та їх правильно організоване (з урахуванням їхнього психологічного стану) опитування сприятиме розкриттю та розслідуванню даного злочину.

<< | >>
Источник: П. Д. Біленчук, В. К. Лисиченко, Н. І. Клименко та ін.. Криміналістика: Підручник. / За ред. П. Д. Біленчука- 2-ге вид., випр. і доп.- К.: Атіка,2001.- 544 с.. 2001

Еще по теме § 3. Особливості методики розслідування терористичних актів1:

  1. Загальні засади методики розслідування тероризму та особливості порушення кримінальної справи
  2. 6. Криміналістична методика або методика розслідування окремих видів злочинів
  3. § 3. Особливості розслідування деяких видів вбивств
  4. Структура окремих методик розслідування злочинів
  5. § 1. Сутність методики розслідування злочинів
  6. Конкретизація, принципів побудови методики розслідування
  7. Методика розслідування злочинів - розділ криміналістики як науки
  8. Структура окремої методики розслідування
  9. Криміналістична форма методики розслідування окреміх видів і груп злочинів
  10. Об'єкт дослідження методики розслідування