§ 1. Будова шкірного покриву долонь поверхні рук і підошов ніг

Шкіра людини складається з двох шарів. Поверхневий, або зовнішній, шар називають епідермісом (гр. ері — над, при, після + derma — шкіра), а другий — більш глибокий — дермою (шкірою).

Мал.28.

Дерма, яка знаходиться під епідермісом, має чисельні горбики, котрі іменуються дермальними сосочками. На більшій поверхні тіла сосочки розташовані хаотично і тільки на долонних поверхнях рук і підошвах ніг вони розміщуються рядами, останні покриті епідермісом і утворюють валики-складки, які можна побачити неозброєним оком і їх називають папілярними лініями (від лат. papilla — сосок). Усередині сосочка знаходиться потова золоза, протока, яка виходить на гребінь папілярної лінії та утворює отвір, який називається порою (мал. 29). Пора являє собою лійкоподібний отвір з

нерівними краями, з якого постійно виділяється потова речовина. Через те, що на долонях немає жирових залоз, то при торканні предмета рукою утворюється потовий слід. Але сліди рук найчастіше називають не потовими, а потожировими, оскільки потові сліди утворюються і тоді, коли руки добре вимиті і не забруднені, в Мал. 29. дійсності ж долоні рук майже завжди

покриті жировою речовиною, яка потрапляє з інших відкритих частин тіла при торканні їх рукою (іншої руки, обличчя, волосся та ін).

Валики розміщені паралельно рядами і між ними існують рядочки, а рядочки і валики, згинаючись разом, утворюють візерунки, які називають папілярними. Особливо складну будову вони мають на нігтьових фалангах. На фалангах пальців папілярні лінії починаються з одного боку і закінчуються на другому, утворюючи майже прямі лінії.

Дуговий узор самий простий — папілярна лінія плавно піднімається з одного боку і, досягши певної висоти, плавно спускається на протилежний бік, утворюючи дугу (мал. 30, 7). Інколи папілярна лінія, піднявшись вверх, згинається і, зробивши петлю, вертається на той самий бік, утворюючи петльовий узор (мал. 30, 2). Унизу узори обмежені базисними лініями, а простір, що утворюється між ними, складає центральну частину узору.

Круговий, або завитковий, узор найскладніший. Піднявшись вверх, папілярна лінія може зробити коло або спіраль, може повернутись на той самий бік або закінчитись на протилежному боці. Щоб визначити зону центральної частини узору, справа і зліва його знаходять дельти, розгалужені на дві лінії, одна йде вверх, друга — вниз і закінчується на другому боці. Верхній і нижній рукави (лінії) дельт обмежують площу, що утворює центральну частину завиткового узору (мал. 30, 3).

Мал.30.

Лінії папілярного узору, розміщені за межами центральної частини узору,— зверху називаються дистальними, знизу — базисними, а з боків — літеральними (мал. 31).

Мал. 31

Дугова, петльова і завиткова форми будови узору є загальними ознаками, оскільки близько 65 % всіх узорів складають петлі, 30 % — завитки і 5 % — дуги. Окремі ознаки будови папілярного узору сконцентровані в будові окремих ліній відносно розташування їх деталей, а також у мікроструктурі пор.

Кожна папілярна лінія має зовнішні особливості будови у вигляді розривів, роздвоєнь, злить, стовщень тощо, які називаються деталями або частковими ознаками (мал. 32).

Розглядаючи папілярну лінію в лупу, на її гребені можна побачити будову пор, які мають форму багатокутників, овалів з нерівними краями, що дозволяє відрізняти їх один від одного (мал.

дяться за рамками центрального узору). Дослідження цих загальних

ознак, як правило, проводиться візуально, часом із застосуванням лупи малого збільшення. Цей розділ слідознавства (трасології) називають дактилоскопією (гр. daktilos — палець, skopeo — дивлюсь).

У сучасній криміналістиці дактилоскопію розглядають як розділ трасології, яка вивчає властивості і ознаки папілярних узорів рук і ніг, засоби і методи їх виявлення і дослідження для отримання криміналістичної інформації.

Криміналістичне дослідження пор як джерел інформації для розшуку і ототожнення людини називається пороскопією, яка є окремим розділом дактилоскопії.

Криміналістичне дослідження нерівностей будови країв папілярних ліній на долонях поверхні рук і підошов ніг утворює відділ дактилоскопії, який називається еджескопією (анг. adgeo — край, кромка, гр. skopeo — дивлюсь).

Загальні і власні (окремі) ознаки будови папілярних узорів характерні трьома властивостями, які дозволяють проводити ідентифікацію людини за ними, а саме: індивідуальність, відновленість і відносна незмінність.

Індивідуальність — це фундаментальна властивість папілярних узорів, суть яких складається з особливостей будови шкіри на долонних поверхнях рук і підошвах ніг. Кожний узор формується в процесі внутрішньоутробного розвитку, він зв'язаний зі спадковістю і протягом всього життя людини залишається незмінним. Якщо пошкоджують епідерміс, то з часом узор відновлюється. Анатомічна будова узору змінюється при глибоких пошкодженнях дерми — сосочкового шару (опік, поріз, розрив).

Відновленість папілярного узору як властивість шкірного покриву тіла людини взагалі дозволяє використовувати сліди пальців рук, коли пальці після вчинення злочину були травмовані і на узорах з'явилися рубці, шрами.

Відносна незмінність як властивість пов'язана з індивідуальністю і відновленістю. З ростом і розвитком людини папілярні узори збільшуються в розмірі, лінії узору стають товщі, з'являються зморшки, складки, "білі лінії", однак, при цьому загальна форма і розміщення особистих ознак в узорі залишаються незмінними. Це дозволяє ідентифікувати людину за слідами пальців рук, які нанесені з великим розривом у часі.

Однакова анатомічна будова і властивості папілярних узорів рук і ніг передбачають однаковий механізм утворення слідів при механічній взаємодії. Сліди рук і ніг — контактні, вони утворюються за рахунок речовини, яка виділяється шкірою або випадково потрапила на її поверхню. Речовина може бути кольоровою (фарба, кров, бруд, пил) і безколірною (піт, різні рідини штучного походження). Звідси сліди можуть бути зафарбовані і безколірні (невидимі, слабо- видимі). Якщо слідосприймаючий об'єкт пластичний, то утворюються об'ємні сліди. При торканні твердого предмета виникають поверхневі сліди.