§2. Поняття ознак і властивостей зовнішності людини
У криміналістиці і слідчій практиці поняття ознаки інколи визначають як властивість і навпаки,— властивість інтерпретують як ознаку. Таке тлумачення визначень справедливе взагалі, але воно потребує уточнення для часткових теорій науки криміналістики, які оперують поняттями "ознака" і "властивість".
Ознака — це сторона предмета, те чим він відрізняється від йому подібних (О. І. Уємов). Ознака — це межа якості об'єкта, його форма, розмір і відносне положення частин цілого, з допомогою яких можна "визначити або описати об'єкт" (М. І. Кондаков). Ознака являє собою зовнішній вид, він очевидний і доступний для безпосереднього сприйняття. З цього, зовнішні властивості об'єктів у криміналістиці доцільно називати ознаками.
Властивість — це скоріш за все внутрішня сторона об'єкта, його якість, яка оточена внутрішніми границями всякого тіла. Тому найчастіше властивість не очевидна, оскільки свідчить про внутрішню якість об'єкта — твердий, радіоактивний, тугий, теплопровідний тощо. Отже, внутрішні властивості іноді називають структурними. Спостерігач пізнає їх опосередковано, оскільки вони виявляються в русі, в процесі взаємодії предметів. Ось в чому відмінність властивості від ознаки як в логічному, так і в криміналістичному розумінні.
Надалі зовнішні властивості фізичних тіл називатимуться ознаками, а внутрішні — властивостями.
Слід відмітити, що ознаки і властивості притаманні всякому матеріальному об'єкту. Люди та речі (предмети),— матеріальні утворення, кожний з них заповнює певний об'єм матеріальної субстанції, обмеженої просторовими кордонами, які утворюють зовнішню "оболонку" або зовнішність (лат. habitus — зовнішність). Зовнішність очевидна, вона лежить на поверхні і виділяє предмет у просторі. Через це відмінні особливості зовнішності являють собою зовнішні ознаки, або ознаки зовнішності.
Будь-які об'єкти матеріальної живої і неживої природи характеризуються зовнішніми ознаками і внутрішніми властивостями.Зовнішність (вигляд, статура) людини — це фізична сторона, ознаки якої віддавна використовуються для розшуку і ототожнення людей, кримінальної реєстрації злочинців, в судовій експертизі та ін. З цією метою вони класифіковані, а їхні назви уніфіковані згідно з міжнародними стандартами, що дає право використовувати їх у боротьбі зі злочинністю на міжнародному рівні, через Інтерпол та Європол.
Зовнішні ознаки ділять на анатомічні (власне зовнішні) і внутрішні — структурні, що іменуються властивостями.
Анатомічні ознаки — це природжені особливості форми, розміру і положення (локалізації) окремих частин тіла людини, що дозволяє виділити її як звичайне фізичне тіло. Фігура, зріст, постава; форма обличчя, спинки носа, розмір лоба, рота, будова шкіри на пальцях рук і підошвах ніг — все це зовнішні ознаки людини. Вони відображають зовнішню сторону анатомічної будови на відміну від його внутрішніх властивостей, що характеризують якісно-кількісну структуру тканин на молекулярно-клітинному і генетичному рівнях[41].
Останнім часом криміналістичне вчення про зовнішні (фізичні) ознаки людини і використання їх для ототожнення людини дістало назву криміналістична габітологія (лат. habitus — зовнішність, logos — вчення). Габітологія вивчає зовнішні ознаки людини, закономірності зміни їх у часі, способи і засоби фіксації і використання для розшуку і ототожнення людини. Тому некоректно відносити до ознак зовнішності елементи ходи, голос, навички — це біологічні властивості людини, її внутрішні особливості, які виявляються зовні лише в процесі діяльності (русі, певній праці), тобто взаємодії суб'єкта.
Крім поняття "криміналістична габітологія" (М. В. Салтевський) в криміналістиці зустрічаються ще такі назви: "габітоскопія" (Г. Л. Грановський), "криміналістичне вчення про прикмети (ознаки) людини" (Ю. А.
Пересункін), "ідентифікація людини за ознаками зовнішності" (І. Ф. Пантелеев), "судова габітологія" (Ф. П. Сова), "дослідження зовнішньої будови об'єкта" (І. Кертес).Серед ознак зовнішності в криміналістиці потрібно розрізняти власні ознаки не тільки будови тіла людини, але й окремих його частин: шкірних узорів на пальцях рук, будови зубів, шкіряного покриву обличчя, зокрема, шкіри губів, лоба, щік, кінчика носа, вушної раковини. Кожна група об'єктів дослідження утворює підрозділи габітології, наприклад, папілярні узори рук і ніг вивчає дактилоскопія (грец. daktylos — палець, skopeo — дивлюся). Вивчення ознак будови зубного апарату як розділу габітології за аналогією слід називати — дентоскопія (лат. dentis — зуби), або криміналістична дентологія; а вчення про шкіряний покрив відкритої частини обличчя — криміналістична дермоскопія (лат. derma — шкіра). Таким чином, криміналістична габітоскопія як розділ науки криміналістики у своєму складі повинна мати: 1) власну габітологію — вчення про зовнішність; 2) дактилоскопію;
3) дентоскопію; 4) криміналістичну дермоскопію обличчя.