НАУКОВО-ДОСЛІДНА МЕДИЦИНА
У перші дні роботи Народного комісаріату охорони здоров’я було створено Вчену медичну раду, в обов’язки якої входили розробка і розгляд науково-практичних питань у галузі медицини та санітарії.
До складу ради ввійшли вчені різних спеціальностей. Очолив раду найближчий учень І. І. Мечникова професор Л. О. Тарасевич (1868—1927). В 1920 р. створено Державний інститут охорони здоров’я населення (ДІНЗ). Це був комплексний заклад, до складу якого входило 6 інститутів (санітарно- гігієнічний, контролю вакцин і сироваток, фізіології харчування, експериментальної біології, мікробіології, біохімії). У період відбудови народного господарства в країні було створено цілу мережу спеціалізованих наукових інститутів (туберкульозу, акушерсько-гінекологічних, педіатричних, дермато-венерологічних, рентгенологічних, онкологічних, гігієни праці), в яких велася науково-дослідна і практична робота за завданням керівних органів охорони здоров’я. В 1926 р. у Москві створено перший у світі Центральний інститут гематології і переливання крові, за зразком якого пізніше було організовано такі ж інститути по всіх союзних республіках. Для більшого об’єднання наукових сил, матеріальних і технічних можливостей у справі вивчення патології людини Рада Народних Комісарів СРСР у 1932 р. прийняла постанову про заснування Всесоюзного інституту експериментальної медицини (ВЇЕМ). В організації цього інституту активну участь брав Максим Горький. Інститут об’єднував у Москві і Ленінграді 37 відділів, клінік і лабораторій. За кількістю науково-дослідних інститутів (223) з різних медичних спеціальностей і числом наукових медичних працівників (20 тисяч) СРСР на початку 1941 р. вже займав помітне місце в світі.Велика кількість спеціалізованихднститутів, виділення в медицині низки окремих наук і спеціальностей сприяли поглибленому розвиткові медицини. Цроте в роботі багатьох інститутів помітна була певна ізольованість.
ВІЕМ, який відіграв позитив-Олександр
Олександрович
Богомолець
(1881—1946)
Олексій Олексійович Заварзін (1886—1945)
Володимир Петрович Воробйов (1876—1937)
ну роль у розвитку теоретичних наук, не зміг стати методологічним центром теоретичної і клінічної медицини. З цих міркувань у 1944 р., ще в період Великої Вітчизняної війни, було створено авторитетний центр вітчизняної науки — Академію медичних наук СРСР у складі 28 провідних теоретичних і клінічних інститутів. Першим президентом академії було обрано відомого хірурга Героя Соціалістичної Праці М. Н. Бурденка (1876— 1946).
Активна участь Академії наук УРСР у розвитку медичної науки почалася з обрання в 1928 р. президентом академії Д. К- Заболотного, який організував у складі академії Інститут мікробіології. З 1930 р. протягом 16 років президентом Академії наук УРСР був видатний патофізіолог О. О. Богомолець, за ініціативою якого було створено інститути клінічної фізіології, біохімії та ін. Ці інститути відіграли велику роль у розвитку вітчизняної науки.
Олександр Олександрович Богомолець (1881—1946) народився в київській тюрмі, де була ув’язнена його мати С. М. Богомолець, яка входила до керівної групи «Південноросійського робітничого союзу». Закінчивши Одеський університет, Богомолець удосконалювався з патологічної фізіології під керівництвом В. В. Підвисоцького, А. О. Тарасевича; працював професором патологічної фізіології в Саратові і Москві. О. О. Богомолець створив велику школу патофізіологів. Розробляючи методи вивчення зміни реактивності організму, він розробив теорію фізіологічної системи сполучної тканини, запропонував антиретикулярну цитотоксичну сироватку (АЦС); пояснив дію переливання крові явищами колоїдоклазії. О. О. Богомолець багато уваги приділяв проблемі довголіття. За великі заслуги в розвитку вітчизняної науки і в керуванні Академією наук УРСР О. О. Богомольцеві було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Ім’я його носить Київська медична академія, інститут фізіології АН України.
Еще по теме НАУКОВО-ДОСЛІДНА МЕДИЦИНА:
- 33. Характеристика окремих видів криміналістичних обліків та інформаційно-довідкових систем (колекцій), здійснюваних науково-дослідними і експертно-криміналістичними центрами МВС України.
- ЛЕКЦИЯ № 2. Зарождение медицины. Медицина в первобытных общинах. Возникновение врачевания
- 4. Медицина в годы Великой Отечественной войны. Развитие медицины в послевоенный период
- § 3. Договір на створення і передачу науково-технічноїпродукції
- 1.3. Наукове керівництво
- 2.3. Договір на створення і передачу науково-технічної продукції
- Светская медицина
- 115. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття.
- Тема 6. Науково – технічна та інноваційна політика держави.
- 1.1.5. Напрями наукових досліджень
- 2. Направления в медицине IX–X IV в в
- Теоретические основы социальной медицины
- Історія медицини є одним з розділів загальної історії культури людства.
- Медицина и акмеология
- 3. Принципы медицины в СССР. Высшее медицинское образование
- 4. Науково-технічний прогрес та постіндустріальнесуспільство.
- Космічна медицина
- Народная медицина. Передача медицинских знаний
- 3. Формування порівняльного правознавства як наукового напряму (1900—1945)
- Место Социальной медицины среди других наук