Морфологічні науки Анатомія
Морфологічні науки розвиваються на основі принципу єдності і взаємозв’язку форми і функції.
Вітчизняні анатоми у своїх працях широко застосовують експерименти на тваринах, методи рентгенологічного дослідження, вивчають зміни будови тіла при різних захворюваннях.
Великого значення в анатомічній науці вчені надають поглибленому вивченню історії розвитку людини, для чого використовуються матеріали палеонтології, порівняльної анатомії і ембріології. Порівняння будови тіла людини та інших тварин різних ступенів еволюції дає змогу з’ясувати походження і розвиток анатомічних утворень, які споріднюють людину з тваринами, і одночасно виявити особливості в будові людини. Значну увагу радянські анатоми звернули на вивчення змін будови тіла з віком — від раннього дитинства до глибокої старості.Велике значення для розвитку анатомічної науки мають праці В. М. Тонкова (Ленінград) та В. П. Воробйова (Харків).
В. М. Тонков (1872—1954) понад 50 років очолював кафедру анатомії Військово-медичної академії ім. С. М. Кірова. Він і учні його школи приділяли велику увагу вивченню кровоносних судин, показали здатність артерій і вен пристосовуватися до мінливості умов функцій. Підручник анатомії В. М. Тонкова довго був основним підручником у медичних інститутах СРСР. Розроблений В. М. Тонковим метод вивчення будови організму просвічуванням рентгенівським випромінюванням є цінним доповненням до традиційного методу анатомії — препарування ножем. Вивчена ним і його школою здатність судинної системи утворювати додаткові колатералі дуже важлива для практичної хірургії. В цій же академії протягом тривалого часу керував кафедрою топографічної анатомії і оперативної хірургії В. М. Шевкуненко (1872—1959). Він і його численні учні вивчали типову і вікову анатомію, що сприяло розвиткові індивідуального підходу у практичній хірургії, давало змогу враховувати різновиди будови тіла.
Володимир Петрович Воробйов (1876—1937) закінчив Харківський університет у 1903 р. Наукові праці з анатомії почав виконувати під керівництвом професора А. К. Белоусова, ще будучи студентом, за ці праці його було нагороджено на факультеті золотою медаллю. З 1917 р. до кінця життя очолював кафедру анатомії в Харківському медичному інституті. В. П. Воробйов розробив нову методику забарвлення і тонкого препарування нервів за допомогою бінокулярної лупи в просвітлених препаратах. Разом із своїми учнями, користуючись макроскопією і мікроскопією, вивчав вегетативні нервові вузли і сплетіння внутрішніх органів, карту розподілу яких він створив уперше в анатомічній науці. При кафедрі анатомії Воробйов заснував музей становлення людини. В музеї на численних майстерно виготовлених експонатах показано історичний шлях розвитку людини і роль праці в процесі перетворення мавпи на людину.
В. П. Воробйов і біохімік Б. І. Збарський здійснили бальзамування тіла В. І. Леніна. В. П. Воробйов був автором багатьох праць і посібників з анатомії. Він підготував видання першого вітчизняного анатомічного атласу, яке було здійснене його учнем, заступником по кафедрі, видатним анатомом Р. Д. Синель- никовим. В. П. Воробйов створив велику школу анатомів, які розвивають його ідеї і вдосконалюють методи дослідження. В. П. Воробйов був одним з перших медиків — членів Академії наук України.
Світова медична наука великою мірою зобов’язана професорові анатомії Томського, пізніше Воронезького медичного інституту Г. М. Іосифову (1870—1933) за його праці про будову і функцію лімфатичної системи людського організму. Він розробив спеціальну методику ін’єкції цих судин. Його дослідження «Лімфатична система людини з описом аденоїдів і органів руху лімфи» (1930) є класичною працею з цього питання у світовій літературі. Йому вперше вдалося здійснити рентгеноскопію грудної протоки у живої людини. Експериментальними дослідами він довів нервово-рефлекторну регуляцію лімфотечії, створив сучасне вчення про лімфатичну систему людини і тварин, анатомічно обгрунтував колатеральну лімфотечію. Роботи Г. М. Іосифова з вивчення лімфатичної системи успішно продовжували його учень Д. А. Жданов (Москва) і школа професора Київського медичного інституту М. С. Спірова (О. А. Сушко).