<<
>>

РОЗВИТОК ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ПІСЛЯ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ

Війна завдала Радянському Союзові величезних втрат. Загинуло 27 мільйонів чоловік, мільйони стали інвалідами, зруйновано було зовсім чи частково тисячі міст і сіл. За роки війни фашисти знищили та пограбували 40 тисяч лікарень, поліклінік та інших медичних закладів.

Після перемоги почались відбудова зруйнованого господарства і будівництво нового в усіх галузях життя, зокрема і в справі охорони здоров’я.

Важливим організаційним заходом у цей період було об’єднання поліклінік з лікарнями, що значно поліпшило діагностичну і лікувальну роботу, сприяло більш своєчасній госпіталізації хворих, поліпшився зв’язок стаціонарної і позалікарняної допомоги. Для підвищення кваліфікації і правильного використання кадрів введено систему атестації лікарів.

Як свідчення високої оцінки народом праці медичних працівників, поваги до їхньої гуманної праці Указом Президії Верховної Ради СРСР 10 грудня 1965 р. було встановлено відзначати щорічно День медичного працівника у третю неділю червня.

У 1975 р. диспансеризацією було охоплено 136 чоловік на 1000 населення, серед них значне число здорових; хворих на туберкульоз, онкологічні та інші захворювання охоплено повністю. У 1980 р. профілактичними періодичними медоглядами було охоплено 112,5 мільйонів чоловік, під динамічним спостереженням перебувало 45 мільйонів хворих.

Почали здійснювати будівництво ряду лікувально-профілактичних закладів на кошти, зароблені в дні комуністичних субот» ників. На ці кошти побудовані союзні науково-дослідні і лікувальні кардіологічний і онкологічний центри в Москві.

У вересні 1977 р. було прийнято постанову ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо дальшого поліпшення охорони здоров’я народу». Постановою визначено широку програму будівництва поліклінік, великих багатопрофільних лікарень, пологових будинків, дитячих поліклінік, дитячих санаторіїв та інших медичних закладів. Встановлено завдання щодо створення і виробництва нової медичної техніки, яка використовується передусім у кардіології, реанімації, анестезіологічній і лабораторній службах.

В нашій країні ліквідовано такі небезпечні інфекції, як чума, натуральна віспа, поворотний тиф; реєструються лише поодинокі випадки висипного тифу, малярії, поліомієліту та інших інфекційних захворювань.

Передбачається розширення мережі лікарських амбулаторій, розвиток швидкої і невідкладної медичної допомоги у сільських районах; підвищення якості профілактичних оглядів і диспансеризації населення, передусім жінок і дітей; організація дистанційно-діагностичних центрів для діагностики серцево-судинних захворювань при республіканських, крайових і обласних лікарнях, спеціалізованих установ по мікрохірургії ока, пульмонології, урології, гематології.

<< | >>
Источник: Верхратський С. А., Заблудовський П. Ю.. Історія медицини: Нав. посібник.— 4-е вид., випр. і допов.— К. : Вища шк.,1991.- 431 с.: іл.. 1991

Еще по теме РОЗВИТОК ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ПІСЛЯ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ:

  1. Міжнародні відносини після другої світової війни
  2. 4. Інтенсифікація розвитку порівняльного правознавства після Другої світової війни (1945—80-ті роки XX cm.)
  3. Розділ І. Основні напрямки розвитку світу після другої світової війни
  4. § 2. Розвиток земельного права в Україні після 1917 року
  5. 4. Після другої світової війни політична думка розвивалася в кон­тексті власне політичної науки.
  6. 1.Управління охороною здоров’я
  7. 75. Гарантії прав працівників на охорону праці та здоров'я на виробництві
  8. Автоматизовані системи управління охороною здоров’я
  9. Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (ст. 137).
  10. 78. Початок війни і його правові наслідки. Театр війни і військових дій.
  11. Стаття 137. Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей
  12. 5. Адміністративне право Великої Британії
  13. 2.23. Історія вітчизняної кримінології в 20-30-х рр. XX ст.
  14. ІСТОРІЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ МЕДИЦИНИ