23.1. Загальна характеристика апеляційного провадження. Суди апеляційної інстанції

Інститут апеляційного провадження був включений до цивільного судочинства України Законом України від 21 червня 2001 р. „Про внесення змін до Цивільного процесуального Кодексу України".

Суть апеляції полягає в новому (повторному) розгляді і перевирішенні справи судом апеляційної інстанції.

Таким чином, при апеляційному оскарженні заінтересовані сторони і інші особи, які беруть участь у справі, і вважають винесене судом першої інстанції рішення, ухвалу незаконними і необгрунтованими, переносять до апеляційної інстанції справу на новий (повторний) розгляд та перевірку такого рішення.

Одним із питань оцінки апеляційного розгляду є питання, чи всі рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

В західноєвропейських процесах не всі рішення суду першої інстанції можуть стати предметом розгляду апеляційної

332

інстанції. Так, у Франції апеляція не допускається у випадках, якщо предмет спору незначний, а саме, коли сума вимог менше 13 000 франків. Крім того, у французькому цивільному процесі по окремій категорії справ з метою процесуальної економії апеляція в загальному її розумінні взагалі не допускається. Прикладами є рішення щодо звернення стягнення на нерухоме майно, про банкрутство, про виправлення фактичних помилок тощо.

В Україні дотримуватись таких обмежень на реалізацію права апеляційного оскарження в цивільних справах недоцільно.

Слід зазначити, що незначні за розміром позови подаються особами малозабезпеченими. Якщо виключити цю категорію справ із компетенції апеляційних судів з метою надання їм можливості зосередитись на розгляді майнових спорів з більшою ціною позову, то це призведе до обмеження можливості судового захисту малозабезпеченої категорії громадян, що суперечить принципу доступності до судового захисту.

Значення апеляційного провадження полягає в тому, що воно є однією з форм, що забезпечує однакове застосування судами законів при вирішенні цивільних справ. Розгляд справ за апеляційними скаргами і поданнями прокурорів дозволяє виправляти помилки судів першої інстанції і спрямовувати їх роботу, забезпечуючи правильний і однаковий підхід до норм матеріального і процесуального права, а також має превентивний характер - попереджує порушення норм права громадянами, організаціями, посадовими і службовими особами.

Аналіз норм глави 40 ЦПК дає підстави визначити, такі характерні риси інституту апеляції цивільного судочинства України:

апеляція подається на рішення (ухвалу) суду першої інстанції, що не набрали чинності (законної сили);

цивільна справа у зв'язку з поданою апеляційною скаргою направляється на розгляд до суду вищої інстанції (апеляційний суд);

333

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

подача апеляційної скарги чи апеляційного подання прокурора обумовлена неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права чи порушенням процесуальних норм;

суд апеляційної інстанції при розгляді справи вирішує як питання факту, так і питання права, тобто як юридичну, так і фактичну сторони справи, у тому ж обсязі, що і суд першої інстанції;

розгляд справи в суді апеляційної інстанції здійснюється при встановленні меж судового розгляду (ст.301 ЦПК). Розглядаючи справу в апеляційному порядку, суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора.

Згідно зі СТ.29 Закону України „Про судоустрій" у системі судів загальної юрисдикції в Україні діють загальні і спеціалізовані апеляційні суди. Апеляційними загальними судами є апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва і Севастополя, Верховний суд Автономної Республіки Крим, спеціалізовані військові суди регіонів та Військово-Морських Сил України.

Новий ЦПК України закріплює, що апеляційною інстанцією у цивільних справах є судові палати у цивільних справах апеляційних загальних судів, у межах територіальної юрисдикції яких знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується (ст. 291 нового ЦПК України).

Відповідно до СТ.3815 Закону України „Про судоустрій" вищі спеціалізовані суди у випадках, передбачених законом, діють як суди апеляційної інстанції щодо рішень апеляційних судів, постановлених у першій інстанції.