23.2. Право апеляційного оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції та процесуальний порядок його реалізації

Право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги та внесення на нього подання прокурором - це надана законом можливість на порушення функціональної діяльності суду апеляційної інстанції на новий (повторний) розгляд цивільної справи і перевірку постановлених по ній рішень і ухвал на відповідність їх вимогам законності і обґрунтованості.

Правом на подачу апеляційної скарги наділені сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а правом внесення апеляційного подання — прокурор, який брав участь у розгляді справи (ст.290 ЦПК).

Згідно з новим цивільно-процесуальним законодавством право апеляційного оскарження мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До суб'єктів, які мають право апеляційного оскарження, насамперед відносяться сторони - позивач і відповідач. Оскільки в апеляційному провадженні вирішується питання про правильність рішення суду першої інстанції, то в цьому провадженні також присутні дві протилежні сторони, які відстоюють свої інтереси. Слід зазначити, що в апеляційному провадженні сторони повинні бути ті ж, що й у суді першої інстанції. Позивач не може в суді другої інстанції висувати вимоги до іншої особи, яка не брала участь як відповідач в суді першої інстанції, як і відповідач не вправі апелювати проти особи, що не брала участі в минулому провадженні.

Іншими суб'єктами апеляційного оскарження є треті особи, як ті, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору, так і

335

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

22»

не заявляють таких вимог, незалежно від їх участі в судовому засіданні.

Оскільки третя особа із самостійними вимогами має в справі самостійний інтерес, висуває самостійні вимоги на предмет спору, вона може скористатися правом подання апеляційної скарги на рішення, що не задовольнило в тій чи іншій частині її вимог.

Третя особа без самостійних вимог, яка має процесуальний і матеріальний інтерес у результаті справи, також не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження, оскільки винесене в справі рішення безпосередньо впливає і на її права та обов'язки і згодом може мати преюдиціальне значення для ухвалення іншого рішення.

До суб'єктів апеляційного оскарження відносяться і правонаступники сторін та третіх осіб. Судові представники (адвокати, юрисконсульти й ін.) можуть оскаржити судове рішення тільки в тому випадку, якщо такі повноваження спеціально обговорені у виданому представникові дорученні. Ця вимога не відноситься до законних представників (батьків, усиновителів, опікунів, попечителів), які можуть здійснювати без спеціального доручення всі процесуальні дії від імені осіб, що ними представляються, у тому числі оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції.

Суб'єктом апеляційного оскарження є і прокурор, який реалізує своє право шляхом внесення апеляційного подання.

Новий цивільно-процесуальний кодекс України розширює коло суб'єктів, які мають право на апеляційне оскарження. Зокрема, до їх числа включені особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Нагадаємо, що згідно з чинним ЦП К особи, які не брали участі в справі, не названі як суб'єкти, що мають право на апеляційне оскарження дій судів першої інстанції. На практиці

336

робити їм це дозволяла Конституція України, зокрема ст. 55 Основного Закону, що гарантує право кожного на оскарження в суді рішення, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. З приводу застосування цієї статті було кілька рішень Конституційного Судові України, а також постанова Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 р.

За правилами ст.294 ЦПК України апеляційна скарга, апеляційне подання прокурора подаються через суд першої інстанції, який розглянув справу. Такий порядок скорочує строки їх розгляду, тому що дозволяє судді негайно зробити процесуальні дії, передбачені ст.295 ЦПК України. У випадку надходження апеляційної скарги (апеляційного подання) безпосередньо до суду апеляційної інстанції ці процесуальні документи підлягають направленню до суду, що ухвалив рішення.

Новий ЦПК з метою посилення захисту прав громадян передбачив, що до заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги додаються копії заяви, скарги та доданих письмових матеріалів до кількості осіб, які беруть участь у справі (п.7 ст. 295 нового ЦПК України).

Порядок подачі апеляційної скарги (апеляційного подання) охоплює питання про строки здійснення цієї дії, про вимоги до форми і змісту таких процесуальних документів, а також про наслідки їх недотримання.

Апеляційні скарги, апеляційне подання прокурора на рішення суду першої інстанції можуть бути подані протягом

337

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

одного місяця з наступного дня після проголошення рішення (ч.і СТ.292 ЦПК). Додаткове рішення (ст.214 ЦПК) може бути оскаржене у цей строк, починаючи також з наступного дня його проголошення (ч.2 СТ.292 ЦПК).

Пропущений строк на подачу апеляційної скарги (подання) може бути поновлений судом на заяву особи, яка ЇЇ подала за наявності належних підстав. При їх відсутності скарга, подання залишається без розгляду, про що постановляється ухвала.

Новий цивільно-процесуальний кодекс дещо змінює строки апеляційного оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала (ст. 294 нового ЦПК України).

Право апеляційного оскарження і внесення подання обумовлено об'єктом оскарження. Ним є рішення суду першої інстанції (повністю або частково), які не набрали чинності (ч. 1 ст.231 ЦПК). Обмеження в оскарженні окремих рішень суду першої інстанції в главі 40 ЦПК, якою врегульовано апеляційне провадження, не передбачено, але з аналізу норм ЦПК, які не допускають оскарження рішень суду першої інстанції, постановлених у справах з виборчих і адміністративно-правових відносин, можна зробити висновок, що вони не підлягають апеляційному оскарженню і перевірці. До них відносяться рішення судів,

338

постановлених по першій інстанції у справах по скаргах на неправильності у списках виборців і у списках громадян, які мають право брати участь у референдумі; по скаргах на рішення і дії територіальної, окружної (територіальної) виборчої комісії по виборах депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних міських, обласних Рад і заявах про скасування рішень виборчих комісій; по скаргах на рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, територіальної, дільничної виборчої комісії по виборах Президента України та заявах про скасування реєстрації кандидатом у Президенти України; по скаргах, заявах на рішення, дії або бездіяльність виборчих комісій по виборах народних депутатів України; по скаргах на рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії; по скаргах на дії органів і службових осіб у зв'язку з накладенням адміністративних стягнень.