64. Повноваження апеляційної інстанції.
Апеляційна інстанція (ст. 103 ГПК) за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право: — залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) — без задоволення; — скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; — скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю чи частково; — змінити рішення. Під скасуванням рішення місцевого господарського суду слід розуміти здійснення судом апеляційної інстанції процесуальних дій, спрямованих на визнання недійсним прийнятого місцевим господарським судом рішення, яким було вирішено господарський спір по суті. Зміна рішення — це внесення до нього виправлень, які не впливають на кінцеві висновки місцевого господарського суду про права та обов’язки сторін. Перелік підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду міститься у ст.
104 ГПК. Такими підставами є: — неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; — недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; — невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; — порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Але в будь-якому випадку порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо: — справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів; — справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої зі сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду; — господарський суд прийняв рішення про права й обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі; — рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; — рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу; — рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у ч. 3 ст. 17 ГПК.