ПЕРЕДМОВА

Вже більше десятка років як в українських вищих юридичних закладах став запроваджуватися навчальний курс „Право Європейського Союзу”. Характерно, що цю справу довелося починати не з ознайомчої, оглядової версії, а відразу ж вона стала формуватися як систематизований академічний курс.

В правовій системі ЄС все чіткіше проявляються обриси її двох складових – Загальної (або інституційної) та Особливої (або спеціальної) частин. Проявляються також обриси як інституційного так й галузевого процедурно-процесуального правового забезпечення. Таке ж структурування відбувається в науці права ЄС та відповідній навчальній дисципліні. Право ЄС – це правова система, що розвивається бурхливими темпами. У її надрах йде активна реформа галузей, які вже принципово склалися, таких як право внутрішнього ринку, право компаній, корпоративне, конкурентне, бюджетне, податкове, митне, зовнішньоторговельне право, а також процес формування нових галузей: екологічне право, право інтелектуальної власності, захисту споживачів, інформаційне, транспортне право та ін. Як в рамках правової системи ЄС, так і в рамках науки права ЄС почався процес формування конституційного, кримінального, цивільного, адміністративного права.

На тлі складності та величезного обсягу доктринально-теоретичного матеріалу, законодавства і судової практики ЄС, а з іншого боку – певної обмеженої питомої ваги навчальної дисципліни права ЄС як частки у збалансованому загальному бюджеті учбового часу, виникає питання оптимального вибіркового підходу до академічного викладення права ЄС. Здебільшого такий підхід, на нашу думку, має бути застосований до Особливої частини курсу. Тут, перш за все, такий підхід випливає із ст.51 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС та Розділу V Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, де передбачаються як пріоритетні певні галузеві напрями правової апроксимації та адаптації. По-друге, галузі права ЄС розвиваються у „різношвидкісному” режимі, - це залежить від характеру розподілу компетенції між ЄС та країнами-членами у тій чи іншій галузі. З іншого боку не можна не враховувати ступінь розробленості тих чи інших галузей Особливої частини права ЄС в наявній літературі, що є більш доступною для українських студентів-юристів, зокрема літературі українською та російською мовами.

Позитивний перебіг євроінтеграційних процесів в Україні дозволяє розширювати обсяг та поглиблювати викладання курсу права ЄС у вищих юридичних навчальних закладах на раціонально-прикладному рівні, а методикою тут має бути поглиблене вивчення з акцентуванням на окремих вибраних за цільовим принципом темах, враховуючи конкретні здобутки у процесі європейської адаптації правової системи України, нагальні та перспективні потреби практики та спеціалізацію студентів-юристів. Саме цими міркуваннями керувалися автори цього навчального посібника – викладачі та наукові здобувачі кафедр Одеської національної юридичної академії та Міжнародного гуманітарного університету (м.Одеса).

Нормативні та літературні джерела та джерела судової практики, що використовувались авторами, наведено у посторінкових посиланнях. Перелік установчих актів та деяких інших угод ЄС, що їх опубліковано українською чи російською мовами, наведено наприкінці посібника. Там же міститься перелік навчально-методичної літератури загального характеру та переліки рекомендованої літератури по розділах. Вони можуть використовуватися студентами при підготовці та написанні курсових, випускних робот, робот в рамках студентських наукових об’єднань тощо.