5.3.1. Загальні правила.
Директива 2001/95 про загальну безпеку продуктів[290] застосовується щодо усіх продуктів, придбаних споживачем, або тих, що куплені особою-професіоналом, але користування ними буде здійснено споживачем.
У документі встановлено обов’язок осіб вводити до торговельного обороту тільки безпечні продукти, тобто такі, які при нормальних або передбачуваних умовах використання, включаючи тривалість, обслуговування, установлення, не являють собою жодного ризику чи можуть тягнути за собою тільки мінімальні ризики, які сумісні з високим рівнем захисту для безпеки та здоров’я людей. Крім того, держав-членів зобов’язано створити наділені широкими повноваженнями органи контролю за постачанням на ринок безпечної продукції.Не менш важливим питанням безпеки продукції є відповідальність за дефектну продукцію (Директива 85/374[291]), тобто таку, яка з моменту введення її до обігу не відповідає вимогам безпеки щодо порядку використання, яку очікує споживач. Зокрема, моментом, коли продукт вже є вилученим з виробничого процесу та потрапив до ринку у формі, прийнятній для надання суспільству та до споживання, вважається презентація продукту[292].
Виробником вважається не тільки безпосередньо виробник кінцевого продукту, імпортер, а й виробник сировини чи компоненту продукту або інша особа, яка заявляє про себе як про виробника, розміщуючи на товарі своє найменування, торговельну марку та інші розрізнюючи елементи. Якщо виробника товару неможливо встановити, то у якості такого розглядатиметься постачальник товару. Ці положення є принциповими для притягнення до відповідальності виробника.
Принциповим підходом є також відповідальність виробника за шкоду, заподіяну дефектним продуктом (окрім ситуації, коли на момент введення продукції в обіг виробникові бракувало технічної та наукової обізнаності про дефекти продукції) незалежно від вини виробника. Допускається притягнення до відповідальності виробника продукту і у випадках, коли шкоду заподіяно одночасно дефектом продукту та упущенням третьої особи. Відповідальність виробника може бути зменшена, якщо шкоду було частково заподіяно через вину постраждалої особи. Споживач може вимагати відшкодування матеріальної, нематеріальної шкоди, ушкодження здоров’я та ін., які заподіяно недоліками продукту[293]. Тягар доказування наявності шкоди, дефекту в товарі та причинного зв’язку між дефектом та шкодою покладається на потерпілого.
Еще по теме 5.3.1. Загальні правила.:
- 10.2. Загальні правила визначення підвідомчості
- 3.3.1 Загальні правила оформлення
- § 2. Загальні правила визначення підвідомчості цивільних справ суду
- § 1. Загальні правила визначення материнства і батьківства
- Поняття та загальні правила допиту підозрюваного, обвинуваченого
- 87.Загальні правила реєстрації актів громадянського стану.
- § 2 Загальні правила розгляду та вирішення справ окремого провадження
- 53.Загальні правила психотерапії психічних та поведінкових розладів у дітей та підлітків.
- 53. Поняття, значення і загальні правила стадії попереднього розгляду справи суддею.
- ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Розділ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Глава 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
- ДЕКАРТ: ПРАВИЛА МЕТОДА И ПРАВИЛА МОРАЛИ
- Корректирующие правила (правила координации)