Правова та економічна суть реестру вимог кредиторів

Специфіка Реєстру як процесуального документу полягає в тому, що це чи не єдиний документ у ході провадження у справі про банкрутство, який не підлягає оскарженню учасниками процесу. Згідно з частиною 1 статті 14 Закону тільки "визнані боржником грошові вимоги включаються розпорядником майна до реєспру вимог кредиторів." Є визнання боржником заяви кредитора - немає спору. Немає спору - немає оскарження. Більш того, ухвалу про відмову у прийняті заяви про порушення справи про бан-крутство може бути оскаржено за пунктом 4 статті 8 Закону, ухвалу про повернення заяви без розгляду - за пунктом 4 статті 9 Закону, ухвалу підготовчого засідання - за абзацом 8 пункту 11 статті 11 Закону, ухвалу про введення за-ходів щодо забезпечення грошових вимог кредиторів - за абзацом 2 пункту 6 статті 12, ухвалу про призначення роз-порядника майна - за пунктом 6 статті 13, ухвалу про при-значення керуючого санацією - за абзацом 2 пункту З статті 17 і т. ін. Можливість оскарження Реєстру чинним Законом не передбачена. Зауважимо, що положеннями статей 86 та 106 Господарського процесуального кодексу України не передбачена й можливість оскарження ухвали про затвердження Реєстру шляхом подання апеляційної скарги.

Реєстр, на наш погляд, виконує такі функції:

організаційно впорядковує хід провадження у справі, визначає прийняття рішень зборами кредиторів та комітетом кредиторів з питань, окреслених Законом;

стабілізує (покращує, пом'якшує) фінансове станови- ще боржника на стадії процедури розпорядження майном та у процедурі санації;

кількісно відображає (щодо валюти балансу, загальної суми ліквідних активів, обсягів виробництва, прибут-ковості у майбутньому) ймовірність відновлення пла-тоспроможності боржника на момент припинення про-вадження у справі про банкрутство та ймовірність по-вторення його неплатоспроможності у майбутньому;

ставить кінцеві цілі у провадженні у справі про бан-крутство через календарні графіки погашення креди-торської заборгованості, досяжні розміри погашення та списання.

Функція впорядкування більш детально нижче, тут ли-ше зауважимо, що ця функція дає можливість перетворити процес банкрутства у керований, прогнозований та підго-товлений процес, коли на початку провадження у справі про банкрутство чітко відомо куди, коли і яким чином прийдемо.

Стабілізаційна функція Реєстру реалізується через поло-ження частини 5 статті 31 Закону: "вимоги, заявлені після закінчення сттроку, встановленого для їх подання, не роз - глядаюпъся і вважаюпъся погашеними". Крім цього, у редакції Закону від 7 березня 2002 року безпосередньо до статті 14 Закону (частина 2) додатково внесено положення, яке передбачає: "Вимоги конкурсних кредиторів, що заяв - лені після закінчення сттроку, всттовленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаюгться погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою запверджує реєспр вимог кредиторів. Зазначений спрок є граничним і поновленню не підлягає".Таким чином, боржник у звітний період, на який припадає момент за-твердження Реєстру, не тільки може, але й зобов'язаний, по-перше, кредиторську заборгованість, що ввійшла до Реєстру, перевести зі статей балансу, на яких вона обліко-вувалася, до статті балансу, за якою обліковується заборго-ваність, час сплати якої настав.

Функція Реєстру щодо пом'якшення тиску кредиторської заборгованості на показники фінансової діяльності боржника також зумовлюється положеннями пункту 5 статті 39 Закону: "мирова угода може бутти розірвана за рішенням господарського суду у разі: невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як ттреттини вимог кредигюрів...". Тобто, виконуй умови мирової угоди хоча б на гривню більше за 2/3 сумарних вимог за Реєстром, а решту заборгованості можеш не погашати або досить довго, або взагалі ніколи. Практично реалізувати право вимоги за несплаченою третиною вимог неможливо, принаймні автору такі випадки не відомі. Як кажуть - або дорога скінчиться, або верблюд здохне.

Функція кількісного відображення ймовірності віднов-лення платоспроможності боржника на момент припинення провадження у справі про банкрутство та повторення його неплатоспроможності у майбутньому легко демонструється на простих економічних розрахунках. Так, сумарна заборгованість за Реєстром повинна бути меншою за су-марний очікуваний прибуток за період до запланованого терміну погашення цієї заборгованості, інакше відновлен- ня платоспроможності не відбудеться. Зауважимо, що для тонкого фінансового аналізу процесу банкрутства суб'єктів господарювання автору відомі з десяток різних ко-ефіцієнтів, до розрахунку яких залучаються дані з Реєстру. Але це тема спеціальних фахових досліджень для вузького кола теоретиків чи особливо прискіпливих студентів, а не даного огляду для широкого загалу читачів.

Цільова функція Реєстру найбільш очевидна й найбільше піддається кількісному відбиттю.

Зрозуміло, якщо сума грошових вимог за Реєстром скла-дає до 10% від валового доходу боржника, то до боржника можливо застосовувати тільки процедуру санації, причому єдине, що треба зробити обов'язково й одразу - це змінити менеджмент, після чого, підписавши мирову угоду, можна вважати процедуру санації успішно завершеною.

У разі, коли сума грошових вимог коливається близько 25% від валового доходу, то це вже свідчення глибинної хво-роби: відновлення платоспроможності можливе, але вимагає не тільки зміни менеджменту, а й розробки пов-ноцінних бізнес-планів подальшої діяльності.

Якщо сума грошових вимог за Реєстром порівнянна з річним валовим доходом, але розрахункова норма прибут-ковості виробництва є не меншою за 5%, то процедура са-нації можлива, але вимагає укладення мирової угоди з умо-вами списання частини боргів та розстрочення залишку заборгованості на відповідний термін. Частки та терміни піддаються чіткому обрахуванню. Коли норма прибутковості виробництва менша за 5%, краще переходити до ліквідаційної процедури, якщо немає "конкретного замов-лення на санацію".

У разі кратності суми грошових вимог за Реєстром річно-му валовому доходу, то не слід планувати ніяких інших заходів, крім ліквідаційної процедури. Як то кажуть, "хворому з перших годин лікування треба призначати грязьові ванни, щоб тіло звикало до землі". Знову таки, якщо немає " за-мовлення на санацію".

Після короткого розкриття поняття Реєстру так само коротко зупинимося на формі Реєстру, яку зобов'язаний мати Реєстр як певний процесуальний документ.

Форма Реєстру визначається вимогами абзаців 6 і 7 статті 1, абзаців 4 та 5 частини 1 статті 7, абзацу 4 частини 2 статті 7 Закону та статті 54 (пункт 2) Господарського про-цесуального кодексу України. З 29 серпня 2002 р. набрала чинності нова редакція Закону від 7 березня 2002 p., яка містить нові вимоги до Реєстру, а саме: "Розпорядник майна зобов'язаний окремо внестги до реєспру ... відомост про майно боржника яке є предметом застави згідно держав - ного реєспру застив." (абзац 2 частини 6 статті 143акону).

Відповідно до нових вимог Реєстр має набути вигляду таблиць 1 і 2:

Таблиця 1 Грошові вимоги № Найменування Поштова адреса Банківські реквізити черговість усього у тому числі кредитора неустойка

Таблиця 2

№ Найменування Місцезнаходження Балансова вартість № запису у майна у заставі майна у заставі (утис.грн.) Заставодержатель державному Остаточна Первісна реєстрі

Безпосередньо до Реєстру можуть надаватися різні допоміжні документи, пояснення, зауваження, особливі дум-ки, розрахунки тощо.

Декілька слів про структуру Реєстру або про черговість у Реєстрі. Частина 1 статті 31 Закону досить чітко визначає черговість задоволення вимог кредиторів. З правової точки зору, черговість складання Реєстру відбиває пріоритети груп кредиторів перед іншими кредиторами, рівність перед законом та нерівність перед Законом, а саме:

"1) у першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою:

б) виплаті вихідної допомоги звільненим працівникам банкрутуй, у тому числі відшкодування кредитту, от - риманого на ці цілі:

в) випрали, пов'язані з провадженням у справі про бон крутпво в господарському суді тт роботою лікві даційної комісії, у тому числі:

випрали на оплету державного миті;

випрали заявника на публікацію оголошення про по рушення справи про банкрутпво:

випрали на публікацію в офіційних друкованих орга - нах інформації про порядок продажу майна банкруті:

випрали на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутт - во у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною:

випрали арбитражного керуючого (розпорядника май - на керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з упри - маннямі збереженням майнових активів банкруті:

випрали кредиторів на проведення аудипу, якщо ау дитпроводився за рішенням господарського суду за ра хунок їх коште;

випрали на оплету праці арбіпражних керуючих (роз порядника майна керуючого санацією, ліквідаїюра) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону. ...

у другу чергу задоволъняюпъся вимоги, що виник ли із зобов'язань банкруті перед працівниками під приємспва-банкруті (за винятсом повернення внес ків членів прудового колекпиву до сттупного фонду підприємспва), зобов'язань, що виникли внаслідок за подіяння шкоди житію пи здоров'ю громадян, шля хом капіпилізації відповідних плапежів у порядку, вспиновленому Кабінетом Мініспрів України, а пи кож вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариспв або інших суб'єкте підприєм - ницької діяльноспі, які залучали майно (кошті) до вірипелів (вкладників);

у прето чергу задоволъняюпъся вимоги щодо сплаті податсів і зборів (обов'язкових плапежів);

у чепверпу чергу задоволъняюпъся вимоги кредита - рів, не забезпечені заставою, у пюму числі і вимоги креди - трів, щовиниклиіззобов'язаньупроцедурірозпоряджен ня майномборжникачи в процедурі санації боржника;

у п'ят) чергу задоволъняюпься вимоги щодо по вернення внесків членів прудового колекпиву до ста пупиого фонду підприємспва'

у шоспу чергу задоволъняюпъся інші вимоги".

Таку громіздку цитату із Закону необхідно було навести повністю, бо в ній, і тільки в ній, відображено структуру Реєстру.

Зауважимо, що згідно з редакцією Закону від 7 березня 2002 року розпорядник майна (частина 6 статті 143акону) зо-бов'язаний, крім вимог, які заявлені кредиторами, внести до Реєстру вимоги за даними обліку боржника по вимогах першої черги, що забезпечені заставою, та вимогах другої черги.

Для отримання остаточного і повного уявлення про структуру Реєстру, для того, щоб до кінця зрозуміти, хто може бути внесений до Реєстру, звернемося до змісту частини 15 статті 11 Закону: "Після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкова - ному органі всі кредитори незалежно від настання спроку виконання зобов'язань мають право подавали заяви з гро - шовими вимогами до боржника згідно зі сшштею 14 цього Закону." Тобто, (абзац 6 частини 1 статті 1 Закону) неза-лежно від того фізична Ви особа чи юридична, вступали Ви у договірні відносини з боржником чи ні, визнавав він Ваші вимоги чи ні, висували Ви до нього вимоги раніше чи ні, не-залежно від будь-яких умов та обставин Ви маєте право за-явити про грошові вимоги до боржника, якщо Ви маєте у встановленому порядку підтверджені документами ви моги до боржника.

Підводячи риску під усім вищесказаним, задамося питаннями: "Чи можливо використати правову спе-цифіку Реєстру його правову та економічну суть у вирішенні питань відновлення пла тоспроможності боржника? Як керувати суттю Реєстру, його змістом?" На нашу думку, відповідь однозначна - не тільки мож на, але й треба.