Правова та економічна суть мирової угоди

Мається на увазі, що при здійсненні певної господарської дії сторони - учасники цієї дії - ризикують.

Мирова згода - це певна послідовність домовленостей, поступок усіх сторін з метою зменшення заподіяної (або очікуваної) матеріальної шкоди. І робиться це за суворо окресленими правилами, вимогами, нормами Закону.

Якщо вважати, що суть мирової угоди, як і взагалі суть та цілеспрямованість Закону, полягає у відновленні пла-тоспроможності боржника, можна зробити такий висновок щодо мирової угоди в цілому і Мирової Угоди зокрема: вона носить універсальний характер, обов'язковий як для сторін, що уклали, підписали угоду або від імені кого її ук-лали, так і для інших осіб, які не згадані у Мировій Угоді: державні органи - виконавча служба, органи стягнення, органи реєстрації; суб'єкти господарювання - кредитори, особливо ті, що не виконали вимог статті 14 Закону).

Дійсно, додержуючись норм Закону, сторони домовилися шляхом здійснення певних заходів відновити пла-тоспроможність боржника і ретельно виконують усі взяті на себе зобов'язання, а "недисциплінований кредитор", "несумлінний кредитор", який умисно не заявив вимог до боржника, не погіршив свого матеріального становища внаслідок підписання Мирової Угоди, після відновлення платоспроможності боржника, фактично за рахунок інших кредиторів, має право і буде вимагати задоволення своїх грошових вимог у повному обсязі - з пенями, штрафами, неустойками, втраченою вигодою, з урахуванням інфляції тощо.

"5. У разі припинення провадження зі справи про бон - круттво у зв'язку із запвердженням господарським су - дом мирової угоди умови цієї угоди є обов'язковими лише для кредиторів, вимоги яких було включено до реєспру вимог кредиторів. Кредитори, вимоги яких не підлягоаот, задово - ленню у межах провадження зі справи про банкрутство або не були заявлені згідно з вимогами етапні 14 Закону, або заявлені після закінчення процесуального спроку, еста - новленого цією статто, який не було відновлено госпо - дарським судом можуть подавали позов із зазначеними вимогами у порядку, встановленому ГПК."

Зміст цієї частини полягає тільки в тому, що згадувані особи мають право лише на пред'явлення своїх вимог (причому - не у судовій процедурі банкрутства), а не на автоматичне задоволення позову. Частина 3 Листа прямо вказує: "3. Згідно з частиною 5 статті 31 Закону вимоги, заявлені після закінчення спроку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними. Однак цей припис Закону слід застосовували у сиспем - но му зв'язку з іншими нормами Закону та суміжного за - конодавства України." Тому, у разі введення до Мирової Угоди (у відповідності з черговістю заявника) умов про-щення (списання), розстрочки чи відстрочки, згідно з ча-стиною 3 статті 36 Закону: "3. Для кредиторів, які не бра - ли участі у голосуванні або проголосували проти укла - дення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укла - дання мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї чер ги." Тобто, заявник може вимагати лише рівних умов з кредиторами своєї черги, якщо тільки його ще раніше не

примусили списати заборгованість, що є предметом спору. В іншому випадку (з урахуванням інших норм Закону та суміжного законодавства) треба спочатку визнати Мирову Угоду недійсною, повернутися до стадії, на якій вона була укладена, поновити для заявника пропущені строки, внести його до реєстру грошових вимог кредиторів і по-вернутися до розгляду Мирової угоди.