ВИСНОВКИ

У монографії наведені обґрунтування теоретичних та науково- методологічних положень управління прибутком банку і запропо- новано нове вирішення поставленої наукової задачі, що полягає у розробці практичних рекомендацій щодо організації та методики планування, аналізу і контролю доходів, витрат і прибутку в сучас- них умовах розвитку банківської системи України.

У результаті опрацювання теоретичного матеріалу можна сфор- мулювати таке визначення прибутку: це виражений у грошовій формі дохід власника на вкладений капітал, плата за працю, за ризик ведення підприємницької діяльності, який є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності.

В умовах ринкової економіки отримання прибутку та забезпечен- ня рентабельної діяльності є необхідним чинником існування банку.

вищення якості послуг, що надаються, і, зрештою, для успішного про- ведення наступних емісій і відповідного збільшення капіталу, який дає змогу розширити обсяги і поліпшувати якість наданих послуг.

Прибуток як вартісна категорія випробовує вплив різних факто- рів, що мають регулярний і випадковий характер. У цьому плані особ- ливо актуальним є управління формуванням прибутку як процес усу- нення негативного впливу цих факторів. При цьому збереження прибутком своєї якісної визначеності свідчить про те, що цю катего- рію можна розглядати як керований об’єкт, що може піддаватися пла- нуванню й прогнозуванню, аналізу й контролю.

Системі управління прибутком банку притаманний високий ди- намізм, який враховує зміни факторів зовнішнього середовища, форм організації та управління банком, ресурсного потенціалу, фінансового

стану та інших параметрів функціонування банку. Враховуючи той факт, що всі управлінські рішення у сфері формування прибутку тісно взаємопов’язані і здійснюють прямий та опосередкований вплив на кінцеві результати управління прибутком, управління процесом фор- муванням прибутку в банку повинне розглядатися як система послі- довних дій, що забезпечує розробку взаємозалежних управлінських рішень, кожне з яких вносить свій вклад у результативність форму- вання прибутку банку в цілому.

У цьому плані особливо актуальним стає аналіз формування при- бутку як одного з головних напрямків управління прибутком, резуль- тати якого дозволяють менеджерам банку планувати (прогнозувати) напрямки діяльності банку з урахуванням можливих шляхів підви- щення їх ефективності.

Завдання банківського менеджменту – не допустити зниження прибутку, тому що це відображається як на показнику достатності ка- піталу, так і на рівні конкурентноздатності банку.

Важливою складовою фінансової стратегії банку, спрямованої на реалізацію головної мети – максимізації ринкової вартості та зростан- ня доходів його власників, є дивідендна політика.

Дослідження особливостей узгодження стратегічних і тактичних фінансових цілей в процесі формування дивідендної політики дозво- лило зробити висновок про те, що специфіка реалізації основних типів дивідендної політики залежить від стадій життєвого циклу банку, рів- ня його конкурентоспроможності та особливостей фінансово- економічного розвитку.