Стаття 95 (1): пряма і непряма дискримінація. Однорідна продукція

Пряма дискримінація. Завдяки винахідливості держав у справі приховування дискримінаційної практики і чіткому визначенню заборони у ст. 95, існує відносно небагато прикладів, коли б вітчизняне оподаткування відкрито дискримінувало імпортовану продукцію.

Бажаючи ліквідувати фіскальну дискримінацію, суд визнав, що чинна система запроваджує незаконні методи, якщо застосовує різні підходи до вітчизняних та імпортованих товарів. Це також стосується положення, коли система може діяти на користь імпортованих виробів, при тому, що в окремих випадках вона може заподіяти шкоди. Справа Bobie4 стосува-

1              Справа 74/76.

2              Справа 47/88, Commission v. Denmark [1990] ECR 1—4509 стосується

розмежування у випадку, коли оподатковуються продукти, що виробляються

за кордоном.

Справа 57/65.

4 Справа 127/75, ВоЬіе [1976] ECR 1074.

105

лася законодавства щодо податків на німецьке пиво, які Європейський суд визнав такими, що суперечать ст.95. Згідно закону норма оподаткування на вітчизняне пиво змінювалась залежно від обсягів його виробництва. Чим вище його випуск, тим вищий податок, але у межах 12 — 15 марок з гекалітру. Метою запровадження змінної шкали була підтримка невеликих броварень через податкові пільги. Імпортовані сорти пива оподатковувались за однаковою ставкою у 14,4 марки за гекалітр незалежно від потужності броварні. Отже ефект від оподаткування залежав від потужності броварні, пиво якої імпортується до Німеччини.

У той час, як на імпорті пива вигравали переважно великі виробники і загальний ефект від податкового режиму Німеччини був на користь імпортера, Європейський суд справедливо наполягав на суворому дотриманні норм однакового оподаткування ідентичної продукції, ніж на законності широкої рівності впливу двох різних систем. Дійсно, якщо б Європейський суд прийняв широкий підхід, було б дуже важко здійснювати нагляд за функціонуванням національних систем.

Податок, що не є дискримінаційним з першого погляду, може порушувати ст. 95, якщо при його застосуванні відбувається дискримінаційний підхід до виробів, імпортованих з інших країн ЄС. У справі Commission v. Ireland1 такий податок накладався за однаковим критерієм, незалежно від походження товарів. Однак тоді як за вітчизняні вироби необхідно було сплачувати податки упродовж кількох тижнів, імпортери мусили сплачувати його негайно після запровадження. Оскільки ст.95 вимагає рівності у всіх аспектах виплати податків, було визнано, що митні податки Ірландії не відповідають таким вимогам.

1 Справа 55/79, Commission v. Ireland [1980] ECR 385.

Насамкінець один цікавий аспект: ст.95 не забороняє зворотної дискримінації. Іншими словами, відповідно до законодавства ЄС держава може на законних підставах накласти на вітчизняні товари вищий податок, ніж на імпортовані вироби1.

Побічна дискримінація. Має місце, коли дискримінація здійснюється на основі інших, ніж походження товару, чинників, але спричиняє дію, яка завдає шкоди імпортованій продукції. У справі Humblot2 дорожній податок у Франції застосовувався за змінною шкалою до 1100 французьких франків (FF) на машини з потужністю двигуна, нижчою за 16 кінських сил.

Важливим пунктом, спільним для багатьох положень Договору, є різний підхід до прямої і непрямої дискримінації. У такому випадку, подібно до описаного вище дорожнього податку у Франції, запроваджується критерій з побічно дискримінаційним впливом на державному рівні; за цих обставин держава може виправдовувати таку систему на інших підставах. Внаслідок цього об'єктивно виправдовується причина, не пов'язана з фактором національної приналежності, здатна пояснити вибір чинника, який своєю непрямою дією дискримінує на національному рівні3.

1              Справа 86/78, Grandes Distilleries Peureux [1979] ECR 89.

2              Справа 112/84, Humblot [1985] ECR 1367.

3              Див. також ст.30 та 119 (ЄС).

106

107

У справі Commission v. France1 Комісія не переконала Європейський суд у тому, що французька практика оподаткування солодких вин, які виробляються традиційним способом, за нижчою ставкою, ніж лікери, суперечить ст.95. Критерій класифікації за зниженою ставкою у принципі поширювався на всі вироби, незалежно від походження, в тому числі на імпорт. Таким чином, була відсутня дискримінація залежно від походження.

Необхідно зазначити ще один момент: держави мусять не тільки об'єктивно мотивувати мету впровадження непрямого дискримінаційного податку, а й способи його впровадження. Засоби мають бути відповідними меті, а оподаткування — пропорційним очікуваній вигоді. Принцип пропорційності нині діє як частина права ЄС взагалі і торгового права ЄС зокрема2.

Однорідна продукція. Усі вищезгадані приклади стосувались однорідної продукції, яка оподатковувалась за різними ставками залежно від її походження: це стосувалось пива (Bobie) у Німеччині і автомобілів (Humblot) у Франції. Очевидно, щоб підпадати під ст.95, не обов'язково, аби продукція була ідентичною. Європейський суд дав широке тлумачення поняттю "однорідні продукти" у ряді справ, які стосувались можливого дискримінаційного оподаткування алкогольних напоїв3. В плані однорідності податкова класифікація продукції

1              Справа 196/85, Commission v. France [1987] ECR 1597.

2              Див. також ст.30 (ЄС).

3              Див. також справу 168/178, Commission v. France [1980] ECR 347.

108

під однією назвою в Єдиному митному тарифі (ЄМТ) має велике, однак не вирішальне значення1. Натомість вироби з різних податкових категорій можуть бути однорідними за призначенням з точки зору ст.952.

Важливим чинником є те, чи "мають вироби схожі характеристики і чи вони задовольняють однакові вимоги з позицій споживача ... не тому, що вони повністю ідентичні, а тому що їхнє застосування є однаковим або порівнюваним"3. Таким чином, поняття однорідності є аналогом ідеї відповідного ринку продукції у праві конкуренції ЄС4.

У справі 106/845 Європейський суд досліджував природу і призначення вина, що вироблялося з винограду і фруктів. Він зробив висновок, що вироби однорідні, оскільки напої вироблялись із однорідної базової продукції — сільськогосподарського продукту — за допомогою схожого процесу ферментації і мали однаковий вміст алкоголю. Крім того вони задовольняли споживацькі потреби більш-менш однаковим шляхом. Суд визнав, що відмова Данії від оподаткування продукції за еквівалентною ставкою порушує ст.95.

Натомість у справі John Walker6 суд мав визначити, чи фруктовий лікер і віскі однаково відповідають ст.95(1). По-перше, суд вважав за необхідне розглянути об'єктивні характеристики виробів, які повинні включати посилання щодо вмісту алкоголю і способу виробництва. Він дійшов висновку, що віскі містить алкоголю в два рази більше, ніж лікер, і виробляється шляхом дистиляції, а не ферментації. По-друге, Європейський суд вважав за необхідне встановити, чи обидва продукти однаково задовольняють споживацькі потреби. Він визнав, що коли суттєві характеристики товарів докорінно різняться, то на результат не може вплинути навіть той факт, що віскі (хоч і помилково) і лікер (за звичаєм) розбавляються при споживанні. Такі відмінності свідчать про те, що вироби

1              Справа 27/67, Fink-Frucht GmbH [1968] ECR 223.

2              Справа 45/75, Rewe, справа 169/78, Commission v. Italy [1980] ECR 385;

справа 216/81, Cogis SpA [1982] ECR 2701.

3              Справа 106/84, Commission v. Denmark [1986] ECR 833.

Див. розділ про право конкуренції.

5              Справа 106/84, Commission v. Denmark [1986] ECR 833.

6              Справа 243/84, John Walker [1986] ECR 875.

109

не є однорідними. Як буде показано нижче, система в цьому випадку підпадає під ст.95(2) (ЄС).