4.2.2. Пряма дія міжнародних угод
Не існує загального правила щодо прямої дії міжнародних угод. Хоч до міжнародни х угод застосовуютьс я такі ж самі критерії, як і до норм Договору про Співтовариство, дуже часто
1 Див.: Справа 43/75, Defrenne v.
SABENA (No . 2) (1976) ECR 455, (1976) 2CML R 98.
41
вони підлягають вужчому тлумаченню. У деяки х справах ЄС П визна в можливіст ь прямо ї дії нор м міжнародни х угод1, а в інших — ні.
Угоди про асоціацію між Співтовариством та іншим и країна- ми. Це особливи й вид міжнародних угод Співтовариства, укла- дени х згідно зі ст. 310 Договору про Співтовариство . Проте ЄС П визнав, що такі угоди теж здатні мати пряму дію, якщ о вони відповідають загальним вимогам, які висуваються до угод між Співтовариством та державами, які не є членами ЄС2 . На сьогодні деякі норми угод про асоціацію (наприклад , положен - ня угоди про асоціацію між Співтовариством та Туреччиною) було визнано ЄС П такими , що мають пряму дію3.
Угоди про партнерств о та співробітництв о між Співтова - риством (та державами-членам и ЄС ) та країнами колишньог о СРС Р (новим и незалежним и країнами). Положенн я цих угод, укладених згідно зі ст. 308 Договору про Співтовариство, теоре- тичн о здатні мати пряму дію. У рішенні у справі Simutenkov ЄС П визнав, що положенн я Угоди про партнерство та спів- робітництв о між ЄС і Російсько ю Федераціє ю мають пряму дію на території ЄС4 . Можливо , що деяк і положенн я Угоди про партнерство та співробітництво між ЄС і Україною можуть мати пряму дію в ЄС за аналогією справи Simutenkov.
4.2.3. Пряма дія регламентів
Згідно зі ст. 249 Договору про Співтовариство регламенти не потребують подальшої імплементації в законодавство дер - жав-членів та є прям о застосовуваними, а відтак можуть мати як вертикальну, так і горизонтальну пряму дію.
Проте пряма застосовуваність не означає , що усі регламент и автоматичн о мають пряму дію: регламент не може мати прямої дії, якщ о його сформульован о нечітко, тобто якщ о він дозволяє державі вільн о тлумачит и йог о важлив і положення . Щод о заході в подальшої імплементації, загальним правилом є те, що вони потрібні тільки, якщ о є "абсолютно необхідними"5 .
1 Див.: Справа 104/81, Hauttzollamt Mainz v. Kupferberg and Cie KG {1982) EC R
3641, (1983) 1 CML R 1, та справа 87/75, Bresciani v. Amministrasione detle Finanze
detto Stalo (1976) ECR 120, (1976) 2 CML R 62.
2 Див.: Справа C-192/89, S.Z. Sevince v. Staatsecritaris van Justitie (1990) ECR 1-3461, (1992) 2 CML R 57 та справа 12/86, Demiret v. Stadt Schwabisch Gmund (1987) EC R
3719, (1989) 1 CML R 421.
3 Див.: Справа C-18/90 , ONEM v. Kziber (1991) EC R 199.
4 Див.: Справа C-265/03 , Simutenkov v. Ministerio de Educacidn у Cultura, Real
Federacion Espanola de Fiitbol (2005) ECR 1-2579.
• Див.: Справа 230/78, Eridiana Zucheeriftci Nationali v. Ministre de lAgricalture el
des Frets (1979) EC R 2749.
42
Еще по теме 4.2.2. Пряма дія міжнародних угод:
- 4.2.4. Пряма дія директив і рішень
- 5. Дія нормативно-правових актів у часі (пряма, зворотна, переживаюча), просторі та за колом осіб.
- Дія й дійсність міжнародних договорів
- 61.Міжнародно-правові звичаї, рішення міжнародних організацій, міжнародні кодекси як джерела міжнародного економічного права.
- Дія закону про кримінальну відповідальність у часі. Зворотня дія кримінального закону та її межі.
- ПРЯМА І ПОБІЧНА ДИСКРИМІНАЦІЯ
- Стаття 95 (1): пряма і непряма дискримінація. Однорідна продукція
- ПРОЦЕДУРИ УКЛАДАННЯ УГОД
- 100. Міжнародно-правові засоби дозволу міжнародних суперечок (конфліктів), їх характеристика.
- 3. Міжнародно-правове регулювання міжнародного науково-технічного співробітництва
- 89.Міжнародне торгове право – складова частина міжнародного економічного права.
- 67.Співвідношення між міжнародним правом, міжнародним публічним правом, міжнародним економічним правом.
- 4. Міжнародно-правове регулювання порядку укладення міжнародних економічних договорів
- 1. Міжнародне торговельне право — складова міжнародного економічного права
- 53.Міжнародна організація як суб’єкт міжнародних економічних відносин.(43).
- 13. Міжнародний арбітраж — один із засобів розв’язання міжнародних економічних спорів