СТАТТЯ 37: ДЕРЖАВНІ МОНОПОЛІЇ

Ст.37 (ЄС) доповнює ст.ЗО і 34 і стосується державних монополій комерційного характеру. Вона проголошує:

1.              Країни ЄС послідовно перебудовуватимуть державні

монополії комерційного характеру у такий спосіб, щоб напри

кінці перехідного періоду усунути будь-яку дискримінацію

між громадянами країн-членів щодо умов постачання і збуту

товарів.

Положення цієї статті застосовуються до будь-якого органу, за допомогою якого країна-член де-юре чи де-факто, прямо або побічно контролює, визначає або значною мірою впливає на імпорт чи експорт між країнами-членами. Ці положення також застосовуються до роздержавлених монополій.

2. Країни-члени утримуватимуться від подальшого впровадження будь-яких нових заходів, що суперечать принципам, сформульованим у § 1, або таким, що обмежують дію статей, які стосуються скасування мита і кількісних обмежень у торгівлі між країнами-членами.
3. Строки для застосування заходів, передбачених у § 1, мають бути узгодженими у часі зі скасуванням кількісних обмежень щодо цих самих продуктів, передбачених ст.ЗО і 34.

Якщо якість продукту в одній або декількох країнах-чле-нах ЄС є предметом державної монополії комерційного характеру, тільки комісія може дозволити іншим країнам-членам застосовувати заходи захисту, умови та способи запровадження, які вона визначить, поки не буде здійснена перебудова, передбачена § 1.

Було визнано1, що ст.37 (ЄС) стосується тільки торгівлі товарами, а не надання послуг: інші норми законодавства ЄС мають контролювати діяльність державних монополій у сфері послуг2.

1              Справа 155/73, Sacchi [1974] ECR 409.

2              Справа  С-41/90,   Hofner v.  Macroton  [1991]   ECR  1-1979;  справа

C-260/89, Elliniki Radiophonia Tileorassi (ERT) [1991] 1-2925.

135

Стаття має на меті не заборонити монополії як такі, а не допустити дискримінації щодо їхньої діяльності. Дискримінаційні дії державних комерційних монополій явно або приховано перешкоджають вільному руху товарів, оскільки їхнє становище на конкретному ринку дозволяє контролювати потік товарів в межах і поза межами держави, а також умови регулювання такої торгівлі. Отже вони гальмують конкуренцію на ринку.

У справі Manghera1 італійська державна монополія користувалася винятковим правом на імпорт переробленого тютюну. Європейський суд визнав, що ст.37(1) (ЄС) має пряму дію, і, як наслідок, таке виняткове право дискримінує експортерів з інших країн Співтовариства і є незаконним. Отож, хоч ст.37 (ЄС) поширюється на державні монополії, діяльність яких обмежена внутрішнім ринком, імпортери з інших країн ЄС мають право отримати вільний доступ на ринок відповідної країни-члена.