СТАТТІ 92 - 94: ДЕРЖАВНА ДОПОМОГА
Використання державних субсидій або інших форм допомоги бізнесу розглядається як необхідний чинник урядової політики навіть на внутрішньому ринку ЄС. Державна допомога може використовуватися, наприклад, для залучення інвестицій в економічно відсталі регіони або для сприяння підприємствам конкретного сектора промисловості і навіть для заохочення до створення нових, високотехнологічних секторів промисловості, що вимагають значних витрат на науково-дослідні роботи.
Незважаючи на привабливий характер таких цілей, державна допомога може створити значні труднощі для функціонування внутрішнього ринку. Така допомога може надати окремим фірмам однієї з країн ЄС односторонню перевагу у конкурентній боротьбі з іншими постачальниками відповідних товарів або послуг незалежно від того, чи продається субсидований товар на внутрішньому ринку, чи експортується в іншу країну ЄС. У першому випадку допомога може слугувати побічною перешкодою для торгівлі, у другому — сприяти
1 Справа 59/75, Publico Ministero v. Manghera [1976] ECR 91.
проникненню товарів на зовнішній ринок, що створює загрозу для промисловості країни-імпортера, яка в іншому випадку була б повністю конкурентоспроможною.
Таким чином цілком логічно, що державна допомога є об'єктом компетенції ЄС: тільки політичний вибір згідно ст.92—94 повинен уможливити надання допомоги під контролем ЄС. Відповідно до ст.92(1) (ЄС): "За винятком випадків, передбачених цим Договором, будь-яка форма допомоги, надана якою-небудь країною ЄС або у вигляді державних дотацій, або за рахунок державних ресурсів, що спотворює або загрожує спотворити конкуренцію шляхом створення сприятливих умов для підприємств певних видів продукції, буде несумісною з цілями спільного ринку, оскільки впливає на торгівлю між членами Співтовариства".
Однак цей загальний принцип має винятки: ст. 92(2) (ЄС) містить перелік сумісних з вимогами внутрішнього ринку, натомість види допомоги, включені до ст.
92(3) (ЄС) можуть розглядатися лише як сумісні. З одного боку, ст. 92(2) охоплює види допомоги, які "мають соціальний характер, надаються окремим споживачам за умови, що така допомога надається без дискримінації залежно від походження товару"; допомогу, пов'язану з природними катастрофами і подоланням наслідків розділу Німеччини1. З другого боку, ст.92(3) є дещо ширшою і включає допомогу для сприяння економічного розвитку регіонів з занадто низьким рівнем життя і високим безробіттям; допомогу для здійснення проектів загальноєвропейського значення або для виправлення серйозного економічного становища у будь-якій країні Співтовариства; галузеву і регіональну допомогу, яка не спотворює умови для торгівлі, а також допомогу для підтримки культурної і збереження історичної спадщини.У справі Denkavit Italiana2 Європейський суд дав універсальне тлумачення державної допомоги: ст.92(1) (ЄС) "посилається на рішення країн Співтовариства, яким вони відповідно до власних економічних і соціальних цілей надають на основі односторонніх або самостійних рішень підприємствам
Останній вид допомоги залишається неурегульованим ДЕС, незважаючи на ратифікацію його Німеччиною 1990 р.
2 Справа 61/79, [1980] ECR 1205.
136
137
або іншим особам ресурси або забезпечують переваги, призначені для заохочення досягнення запланованих економічних і соціальних цілей".
Таким чином, державна допомога має розглядатися з функціональної точки зору як інструмент національної економічної і соціальної політики, що вимагає надання реальних і різноманітних вигід підприємствам чи особам.
Визначаючи державну допомогу, Європейський суд вважав, як в прецедентному праві щодо торгового законодавства ЄС, що вирішальним чинником є наслідки заходу, а не його форма. У справі Italy v. Commission1 таким заходом була норма італійського законодавства, згідно якої на три роки зменшувався термін внесків на допомогу багатосімейним для працівників текстильної промисловості.
Італійський уряд, між іншим, вважав, що такий захід не можна розглядати як допомогу, оскільки він здійснювався як форма зменшення податкових зобов'язань, нарахування, яких він стосувався, були інструментом соціальної політики. Європейський суд відкинув цю аргументацію і заявив: "Метою ст. 92 є запобігання впливу на торгівлю між країнами Співтовариства пільг з боку державних установ, які різними способами спотворюють або загрожують спотворенню конкуренції через підтримку певних підприємств або виробництво певної продукції. Тому ст.92 не робить різниці між заходами державного втручання, а визначає їх за остаточними наслідками. Отже, щоб запобігти ст.92, недостатньо посилатися на фіскальну і соціальну мету заходу".За цих умов прямі і побічні засоби надання преференційного режиму компаніям належать до компетенції ст.92 (ЄС) і можуть контролюватися Комісією згідно ст. 93 і 94. Як правило, безпосередні сплати фірмі з боку держави можуть суперечити ст.92, але й інші засоби можуть підпадати під цю статтю, включно з такою непрямою підтримкою, як податкові пільги, позики зі зменшеною відсотковою ставкою, інвестиційні субсидії, купівля акцій за підвищеними цінами або надання капіталів за цінами, нижчими від їхньої фактичної вартості. Все це свідчить про те, як держава може забезпечувати окремі фірми ресурсами або зменшувати їхню вартість,
1 Справа 173/73, Italy v. Commission [1974] ECR 709.
138
коли вона не діє як нормальний інвестор1. Поняття "державний" у даному випадку включає регіональні і місцеві органи влади, а також заклади, підпорядковані уряду2.
Механізм застосування ст.92 забезпечується ст.93 і 94, і згідно визначених у них процедур Комісія може контролювати існуючі і майбутні надходження допомоги. Відповідно до ст.93(1) Комісія зобов'язана "у співробітництві з країнами-чле-нами постійно перевіряти усі існуючі системи допомоги у цих державах". Згідно ст.93(3) Комісію необхідно "поінформувати заздалегідь, щоб дати їй можливість висловити свої зауваження щодо будь-яких планів з надання або змін у допомозі" (тобто майбутнього надходження допомоги)3.
В обох випадках, коли Комісія вважає, що державна допомога є несумісною з принципами спільного ринку, вони мусять діяти у відповідності з процедурою, визначеною у ст.93(2) (ЄС): "Якщо після висунення вимог до зацікавлених сторін Комісія виявить, що допомога, виділена будь-якою країною або у вигляді дотацій, або за рахунок його ресурсів, є несумісною з цілями спільного ринку згідно ст.92 або що така допомога використовується не за призначенням, вона має вирішити, чи повинна така країна скасувати або скорегувати допомогу в межах визначеного Комісією терміну.
Якщо ця держава не виконає рішення за визначений час, Комісія або будь-яка зацікавлена країна може, відступаючи від положень ст.169 і 170, звернутися безпосередньо до Європейського суду".На вимогу будь-якої країни ЄС Рада, діючи одноголосно, може винести рішення, що допомога, яку ця країна надає або має намір надавати, повинна розглядатися як сумісна з принципами спільного ринку, абстрагуючись при цьому від положень ст.92 або регламентів, передбачених ст.94, якщо таке рішення виправдовується форс-мажорними обставинами. Як-
1 Справа 323/82, Intermills [1984] ECR 3809.
2 Справа 78/76, Steinike and Weinleg [1977] ECR 595; справа 323/82.
о
Комісія наполягає на жорсткому дотриманні країнами-членами своїх зобов'язань за ст.93(3) (ЄС). У практичній записці, виданій у листопаді 1983 р. (OJ С 318/3), Комісія висловила намір застосовувати усі засоби, що є в її розпорядженні, для забезпечення дотримання ст.93(3). Таким чином, країни, які надають нелегальну допомогу (не інформуючи Комісію), терміново змушені будуть забрати таку допомогу від клієнтів.
139
що Комісія вже ініціювала процедуру стосовно цієї допомоги, передбачену у першому абзаці цього параграфа, сам факт подачі звернення до Ради зацікавленою країною веде до призупинення такої процедури, доки Рада сформулює свої позиції щодо цього. Однак якщо Рада не висловила її впродовж трьох місяців після подання такої заяви, Комісія може винести своє рішення.
Коли Комісія не встановлює часові рамки для скасування або внесення поправок до процедури надання допомоги, то, як визначив Європейський суд, за цих обставин двомісячний термін є цілком нормальним1. При цьому необхідно дотримуватися процедур, сформульованих у ст.93(2) (ЄС), та процедурних гарантій, таких як обов'язок зазначити причини і право на слухання2. Рішення Комісії повинно містити достатню кількість фактів та цифр на підтвердження своїх висновків3 і часто супроводжуватися розповсюдженням на реципієнтів допомоги про її повернення державним органам країни-члена4.
Європейський суд підтвердив такий спосіб відшкодування як сумісний з цілями політики щодо державної допомоги Договору про ЄС5, і лише у разі об'єктивної неможливості повернення допомоги Європейський суд може відмінити рішення про її відшкодування6. Зрештою, у виняткових випадках будь-яка країна ЄС може звертатися згідно §§ 3 і 4 ст.93(2) до Ради для отримання одностайного рішення про те, що існуюча або майбутня державна допомога як відступ від ст.92 і 94 є сумісною з цілями спільного ринку. У випадку, коли Комісія згідно ст.92(2) вже розпочала судове переслідування, воно має бути призупиненим, доки Рада не визначиться остаточно.Норми стосовно державної допомоги не можна розглядати відокремлено. Наприклад, Європейський суд постановив7,
1 Справа 120/73, Lorenz v. Germany [1973] ECR 8137. nДив. вище конституційні принципи.
з
Рішення, прийняті з порушенням цих вимог, можуть бути анульовані: справа 259/83, Commission v. France [1987] ECR 4393.
4 Справа 70/72.
5 Справа С-142/87, Belgium v. Commission [1990] ECR 1-959.
6 Справа 52/84, Commission v. Belgium [1986] ECR 89.
7 Справа 73/79, Commission v. Italy [1980] ECR 1533, справа 17/81, Pabst
and Richarz [1982] ECR 1831.
140
що заходи дискримінаційного оподаткування, які можна одночасно розглядати як частину системи державної підтримки, що підпадає під ст.92, все ж таки підлягають забороні згідно ст.95 (ЄС). Що стосується взаємозв'язку між нормами державної допомоги і ст.37 (ЄС) щодо державних монополій, Європейський суд1 обрав подібний підхід і констатував: "Ст. 37 Договору встановлює щодо ст.92 і 93 Lex specialis (спеціальний закон), який слід розуміти так: державні заходи, необхідні для реалізації державною монополією комерційного характеру свого ексклюзивного права, повинні розглядатися, навіть коли вони пов'язані з наданням допомоги виробникам-монополіс-там, згідно вимог ст.37".
Підхід Європейського суду до співвідношення між державною допомогою та ст.ЗО і 34 є скоріше іншим.
Він визнав2, що "допомога, про яку йдеться у ст.92 і 93 Договору, по суті не потрапляє у поле застосування заборони на кількісні обмеження імпорту і заходів, що мають ефект, подібний до визначеного у ст.ЗО". Отже, якщо конкурентну перевагу від отримання допомоги для вітчизняного виробництва тлумачити як ЗЕКО, пряма дія ст.30 (ЄС) виключала б застосування ст.92 і 94. У цій справі Європейський суд зауважив, що деякі аспекти допомоги, які суперечать спеціальним положенням договору, (іншим, ніж ст.92—92 (ЄС)), можуть так нерозривно бути пов'язані з цілями допомоги, що неможливо було б оцінювати їх окремо. Проте якщо певна частина системи допомоги не може вважатися необхідною для досягнення її мети або для належного її функціонування, роздільний підхід був би доцільним, щоб положення прямої дії Договору могли працювати. Однак висновки, що певні складові частини допомоги порушують ст.30, не повинні дозволяти національним судам знищувати систему допомоги як таку або заявляти, що податки, які підвищуються для фінансування допомоги, є незаконними3.1 Справа 91/78, Hansen GmbH amp; Co. [1979] ECR 935.
2 Справа 74/76, Janelli amp; Volpi SpA [1977] ECR 557.
3 Справа 74/76.
141
Еще по теме СТАТТІ 92 - 94: ДЕРЖАВНА ДОПОМОГА:
- Захист за допомогою інших громадських, державних та міжнародних інституцій
- § 5. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акта
- СТАТТІ 30-36: ДИСКРИМІНАЦІЙНІ ФІЗИЧНІ І ТЕХНІЧНІ ТОРГОВІ ОБМЕЖЕННЯ (ЄС)
- § 4. Державний апарат Поняття, ознаки і класифікація державних органів.
- Участь процесуального представника у стадії звернення рішення суду до примусового виконання (глава 44, статті 348-355 ЦПК)
- 61 "няна державний На державний суверен Ренiтет України -- проти де;;---ь .
- § 6. Державна служба і її види. Державний службовець, посадова особа
- § 3. Державно-управлінські відносини та їх правове регулювання як складові предмету теорії державного управління.
- 29. Правові акти державного управління як владні дії державних виконавчо-розпорядних органів.
- Форма державного устрою та державного правління України
- 6.1. Державне управління якістюпродукції як складова частинауправління економікою Українита державний захист прав споживачів
- 8. Державне управління, як форма прояву державно-виконавчої влади.
- Порушення права на безоплатну медичну допомогу (ст. 184).
- Як раніше підкреслювалося, форма держави, будучи системним явищем, реалізується в формах державно-територіального устрою, державного правління та механізмах політичного режиму.
- Стаття 184. Порушення права на безоплатну медичну допомогу
- § 11. Надання психіатричної допомоги у примусовому порядку
- Офтальмологічна допомога
- 12.5. Регулювання надання державної допомоги суб'єктам підприємницької діяльності