Руська делеґація в Раді державній * у Відні, 1861. p.
Наша делеґація, що вийшла з виборів Сойму галицького, визначилась двома членами, котрі в дебаті про розмеженнє компетенції (обсягу ділання) між Радою державною а Соймами краєвими, висказали виразно свою думку політичну.
B сій дебаті, за міністерства Ш м e p л і н ґ а, звісного австрійського централіста, промовляв в палаті
Історія ІІОлІт. думки 6 послів Ради державної у Відні, в дні 25. червня 1861. p. епископ о. Др. Спірідіон Литвинович про потребу розмеження компетенції між Радою державною а Соймами краєвими в справі шкільництва і нау- чування (Unterrichtswesen) взагалі. Він підніс був думку, щоби видати рамовий — державннй закон шкільний і докладно означити обєм ділання краєвих соймів, бо передвиджував, що краєва автономія може розвинутись в геґемонію одного народу над другим. Сю промову закінчив епископ о. Литвиновнч словами: ,,Jedem das Seine, und Keinem ein Unrecht!" („Кождому своє право, а нікому кривда").
Натомісць, польські делєґаги (посли) з Галичини заступали думку, щоби як найбільше прав перенести на к p а є в і c о й м и, бо тільки отсі установи є спо- сібні доцільно вирішувати всякі справи, що торкають ся населення відносного краю, — а не парлямент державний.
Tаку думку заступав також п. Ш e м e л ь о в с ь к и й, з нашого, походження ^країнського), але прихильник унії з Поляками. Вів сказав був в сій дебаті: ,,Ich bin ein Russine von Geburt und Ritus"... ,,Wir Russinen und Polen werden als Bruder zu Hause abmachen"... Отсе був тип тогочасних Русинів, що не визнавав самостійности нашої нації, признаючн одну націю польську.
Опісля промовляв Антін Могильницький впа- латі послів у Відні, в дні 27. червня 1861. p. (Steno- graphische Protokolle des Hauses der Abgeordneten des Reichsrates, fur die erste Session 1861 — 1862. Wien, 1862.). Отся знаменита його промова була відповідю проти атаків польських послів, що заперечували самостійність руської (української) нації. Посол Mo- гильницькнй назвав себе тоді „Русином" (,,Russine") та сказав, що в Галичині живе три міліони Русинів (,,Russinen"), котрих куріяльний стиль називає Рутен- цями (,,Ruthenen").
Він виказував, що руська мова (,,russinische Sprache") уже перед 800 роками була вироблена в письменстві, історії і правознавстві, — та опрокидував, начеб нашу мову винайдено в p. 1848.Відтак в історичній части виказував він, що польські королі респектували наш нарід як окрему націю, та що Польща від тоді зачала занепадати, коли у неї запанувала політика винародовлювання нашої нації. Вкінці заявив він, що наші посли не є ц e н т p а л ic- т а м и, та що їх девізою є, щоби у c в о б і д н і й Австрії наш нарід як самостійний мав рівне право побіч иншнх славянських на- p о д і в. Отсе були тодішні бажання Русинів, та мож сказати перша наша політична програма супроти Австрії і славянських народів.
Виводи і внески єпископа Литвиновича попирав Могильницькнй, та закінчив свою промову цитатом: ,,Deprimunt nos Barbari ad mare, - repellit mare ad Bar- baros; inter hoc oriuntur duo genera funomm: aut jugu- iamur, aut mergimur". („Тиснуть нас Варвари до моря, — відбиває rfac море до Варварів; — між отсим повстають два роди небіщиків: або нас дусять або потопаємо“).
Ось які були наші тодішні „ц e н т p алі c т и“, як противники краєвої автономії Галичини під польською владбю. Ta наших послів (політиків) того часу прозивали „централістами" не тільки Поляки, за те, що руські посЛи шукали у Німців помочі, — але й молоді українофіли галицькі того Часу, що не брали іще участи в політичному життю, а у своїх теоретичних розважуваннях покладали деякі надії на порозуміння з Поляками і на а в т о н о м н о - к p а є в і к о p н c т и д л я н а ш о г о н a p о д у.
4.