Державні доходи, методи їх мобілізації

Як було відзначено раніше, державні фінанси є специфічною економічною категорією, зміст якої проявляється у виконанні нею відповідних функцій.

Під функціями державних фінансів розуміють два тісно пов’язаних процеси.

Ф мобілізацію фінансових ресурсів у розпорядження держави.

@ використання акумульованих коштів на різноманітні державні потреби.

Перший знаходить своє відображення в державних доходах, а другий в державних витратах.

Форми мобілізації ресурсів можуть бути різні. Так. держава отримує фінансові ресурси для своїх потреб у формі податків і

платежів. Витрачаються ж ресурси через асигнування на річні заходи загальнодержавного значення, тобто оборону, утримання органів влади й управління, забезпечення громадського порядку, збереження навколишнього середовища, надання громадянам безплатних послуг у сфері освіти, медичної допомої и. оволодіння професією. а також грошових виплат у формі допомоги.

На даний момент державі в нашій країні все шс належит ь значна частина власності на засоби виробництва, саме цим ви значається провідна роль держави в системі фінансових відносин, які пов'я зані з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів Державні доходи представлені іією частиною фінансових відносин, яка з формуванням фінансових ресурсів залишається v розпорядженні держави та держпідприсметв.

При цьому акумульовані державою фінансові ресурси с централізованими, а ті. що лишаються в розпорядженні підприємств децентралізованими. Перші формуються в основному за рахунок податків, доходів від зовнішньоекономічної діяльності, платежів населення, інші за рахунок грошових доходів безпосередньо підприємсгв

В складі централізованих державних доходів основне місце займають доходи держави Централізація значної частини державних доходів у бюджетах різних рівнів дає можливість провадити єдину фінансову політику, забезпечувати перерозподіл коштів на користь прогресивних галузей і а виробництв.

Отже, N.

основна частина фінансових ресурсів являти, ^^собою грошовий вираз вартості чистого доходу, створеного**⁴^. ^\лізованих фондів цільового призначення, доходи зовнішньоекономічної діяльності.

Друга частина фінансових ресурсів являє собою частину фонду споживання, що перерозподіляється за допомогою фінансів Сюди входять прямі й непрямі податки з населення, в їх чисті прибутковий податок з громадян, податок ма додану варпегь. акцизний збір, плата за землю, податок з власників транспоргних засобів, місцеві податки й збори.

Третю частину фінансових ресурсів становлять різні відрахування, що включаються до собівартості продукції В їх числі

амортизаційні відрахування, відрахування на геологорозвідку.

плата за воду, плата за землю тощо.

Таким чином, об'єктом і рошовнх'Ч.

✓^відносин, що складають поняття державнихЧ. ^/доходів, виступає вартість валового внутрішньогоЧ. ^"продукту. яка на різних етапах та стадіях розподілу иостасЧ.

/в різних фінансових формах (на госпрозрахункових підприємствах - Ч. виручка, прибуток, відрахування на соціальні потреби, об'єкту** \ібюджетних відносин прибуток та заробітна плата, об’єкт ^Ч. д ЄржкредИТНИX відносин вільні кошти під*

^ч. присмсгв і населення) у^

• Головним джерелом формування державних доходів є Національний дохід, але іноді, особливо в надзвичайних обставинах, і національне багатство (золотий запас, державне майно тощо)

№ Всі джерела державних доходів можна поділити на внутрішні та зовнішні.

+ До внутрішніх відносять національний дохід та національне багатство, що створюється всередині країни.

+ До зовнішніх національний дохід, як виключення, і паціо пальне багатство іншої країни, якщо вони отримуються у формі державних позик або надходять у вигляді репораційннх платежів.

Основними метолами мобілізації державних доходів є податки, позики та емісії.

С піввідношення між цими методами відрізняється в різні історичні періоди та визначається багатьма факторами (фінансовою політикою, господарською кон'юнктурою, ступенем загострення соціальних протиріч)

Між податками та держпозиками існує також взаємозв’язок, який визначається тим, що фінансовою базою погашення позик виступають податки. Зростаючі видатки держави, які пов'язані з погашенням позики га виплатою відсотків за ними, обумовлюються збільшенням податків, і навпаки, зниження податків, як правило, викликає потребу в нових позиках.

Емісія є останнім засобом, до якого звертається держава, коли перші два методи не дають достатньої кількості надходжень, оскільки вона провокує інфляцію.

Охарактеризовані методи мобілізації держава застосовує при формуванні бюджетів різних рівнів

Централізовані урядові фонди створюються через податки та податкові платежі, емісія тут не застосовується Широко

використовуються різноманітні внески, добровільні надходження тошо. Останнім часом, у зв’язку з приватизацією лешо збільшилися надходження від продажу держмайна, а також передачі його в оренду.

В цілому обсяг фінансових ресурсів держави залежить від величини валового внутрішньою продукту, його внутрішньої структури, динаміки складових його частин. Правильне й науково обгрунтоване прогнозування величини фінансових ресурсів, напрямів їх використання одна з основних передумов активі зації впливу фінансів на економічний і соціальний розвиток держави.

З цією метою щорічно ро зробляться баланс фінансових ресурсів іа витрат держави Це система показників, які характеризують величину створюваних і використаних фінансових ресурсів у державі за відповідний період. Головними функціями балансу фінансових ресурсів та витрат с:

ct> забезпечення узгодженості вартісних і натуральних пока зників ресурсів за джерелами створення і напрямами використання •=> виявлення можливостей зростання фінансових ресурсів на основі підвищення ефективності господарювання.

посилення впливу фінансового механізм) на підвищення раціонального використання всіх видів ресурсів о обгрунтування меж централізації фінансових ресурсів \ державному бюджеті та інших ланках фінансової системи Звелений фінансовий баланс включає фінансові ресурси, що створюються й використовуються у всіх секторах економіки незалежно від форми власності, а також добровільні та обов’язкові платежі, сплачувані населенням, довгострокові кредити банків, доходи від зовнішньоекономічної діяльності.

5.3. Державні витрати, їх економічне га соціальне значення

• Державні витрати це частина фінансови х відносин, що І обумовлена використанням централізованих та децентралізованих доходів держави

їх специфіка полягає в забезпеченні потреб державної сфери діяльності. Тому зміст і характер витрат безпосередньо пов'язані з функціями держави: економічною, соціальною, управлінською та оборони.

Державні витрати безпосередньо складаються з прямих витрат держави, що здійснюються через систему бюджетних та позабюджетних фондів та витрат держпідприємств, організацій.

В умовах загального одержавлення економіки держава виступала найбільшим власником засобів виробництва, і тому широкий розвиток мала економічна функція держави, а сама держава постійно втручалася в економіку.

Однак при переході до ринку, з розвитком різноманітних форм власності ситуація зазнає суттєвих змін. За державою залишається роль координатора економічних процесів, виконувати яку вона має іл допомогою економічних методів. Тому значно скорочується дотування, бюджетне фінансування і відповідно докорінним чином змінюється структура державних видатків, посилюється спрямованість державних витрат на здійснення структурної перебудови, природоохоронні та соціальні заходи.

Рис. 5.2. Структура державних витрит

Суттєво збільшується роль місцевих бюджетів щодо покриття витрат з:

> вдосконалення соціально-побутової інфраструктури.

Р утримання закладів освіти та охорони здоров'я,

Р фінансування муніципального будівництва Організаційна будова державних витрат базується на дотриманні таких принципів

О цільового спрямування коштів.

О безповоротності.

© дотримання режиму еконо мії

За роллю в суспільному виробництві розрізняють поточні ви грати і витрати на розвиток. В окремих випадках це закріплюється в офіційному поділі бюджету на дві частини: поточний бюджет і бюджет розвитку.

Фінансування держвитрат здійснює іься у формах:

О самофінансування (на госпрозрахункових підприємства \ І. бюджетного фінансування (для забезпечення витрат загальнодержавного значення,/;

^ кредитного забезпечення (банківський та державний кредит А тому за формами фінансування розрізняють такі державні видатки, інвестиції, бюджетні кредити, державні дотації, субсидії и виплати, кошторисне фінансування.

Відповідно до цільового призначення видатки класифікуються за статтями витрат, наприклад, капітальні вкладення, капітальний ремонт, заробітна плата, господарські витрати тощо.

Система державних витрат призначена забезпечити раціональне розміщення та ефективне використання державних коштів Вона характеризує державну політику фінансового забезпечення іа соціально-економічного розвитку країни.

Структу ра створення фінансових ресурсів визначає напрями їх використання або, правильніше сказати, суттєво впливає на зазначений процес. В результаті використання фінансових ресурсів закінчується формування структури споживання і нагромадження в державі. Використання фінансових ресурсів можна згрупувати іа такими основними напрямами: поповнення основного й оборотного капіталу капітальний ремонт, дотації планово-збитковим державним підприємницьким структурам, поповнення недостачі оборотних коштів; формування фонду споживання видатки на соціальний захист населення, видатки на соціально-культурні заходи, задоволення соціальних потреб працівників виробничої сфери, соціальна підтримка окремих верств населення, видатки на оборону й управління тощо: формування фонду нагромадження капітальні вкладення, придбання обладнання, інвентаря в

бюджетних установах, витрати на зовнішньоекономічну діяльність держави, створення резервних фондів.

Розглянемо державні витрати за напрямами використання.

О Однією з головних функцій держави в соніально-орієнтованій державі с фінансове забезпечення соціальних гарантій населенню. Соціальний захист сам по собі є продуктом розвитку ринкової економіки В умовах державної власності йому немає місця у взаємовідносинах держави і населення, оскільки держава не може захищати і ромадян від самої себе.

Без встановлення соціальних гарантій та механізмів їх реалізації не можна досягти соціальної злагоди між населенням, державою і підприємцями, а отже, й економічної стабільності в країні. Проблема соціальних гарантій с дуже складною. Соціальні гарантії забезпечують суспільство в особі спеціальних державних органів, профспілок, громадських організацій.

Соціальні гарантії мають здійснюватися за трьома основними напрямами. Перший полягає в тому, що держава повинна гарантувати кожному працюючому нормальний рівень добробуту через мінімальний рівень заробітної плати. її індексацію, помірні подаїки і невтручання в підприємницьку діяльність.

Другий напрям полягає в задоволенні пріоритетних потреб суспільства, таких як здобуття загальної освіти, виховання дітей і підлітків, проведення культурно-освітньої роботи, підготовка кадрів, організація охорони здоров’я і розвитку фізичної культури. Держава законодавчо гарантує задоволення вказаних потреб за рахунок бюджету в мінімально достатніх розмірах, у формі безоплатних послуг. Співвідношення таких послуг завжди мусить поєднуватися з розміром стягнення з громадян прямих і непрямих податків. Це також є умовою соціальних гарантій.

Третій напрям має на меті вирівнювання рівнів життя окремих груп населення, недостатня забезпеченість яких пов'язана переважно з причинами, що не залежать від їх трудової діяльності. Наведені форми соціальних гарантій забезпечують підтримання життєвого рівня, а також розвиток здібностей людини незалежно від її матеріального становища, рівня її заробітної плати і впливу економічних та інших зовнішніх факторів по відношенню до громадян.

За рахунок державних витрат держава має гарантувати своїм іромадянам мінімум соціальних і матеріальних благ через такі механізми: відновлення фінансового забезпечення на державному рівні мінімальних соціальних гарантій (мінімальної заробітної тати, пенсій за віком, стипендій тощо) ;

здійснення у зв'язку з ціновою лібералізацією превентивни х соціальних заходів, адресного вибіркового надання соціальної допомоги ти компенсаційних виплат.

Ь захист купівельної спроможності малозабезпечених громадян через щомісячний перегляд середньодушового с і к \ иного доходу, що дає право на допомогу, та цільової грошової допомоги відповідно до зміни індексу цін

При розробці програм соціально-економічного розвитку обов’язково враховуються державні соціальні стандарти і нормативи.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються і метою:

^ визначення механізму рсіпізації соціальних пікш і державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України

о визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини в матеріальних благах, послугах та фінансових ресурсах для їх реалізації.

визначення та обірунтування розмірів видатків Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, соціальних фондів на соціатшй захист, забезпечення соціальних гарантій населення та утримання соціальної сфери

На основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій, мінімальні розміри заробітної плати та пенсій за віком, інших видів соціальних виплат і допомог.

Формування державних соціальних стандартів і нормативів здійснюється на таких засадах.

забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав і державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного громадянина;

законодавчого встановлення найважливіших державних соціальних стандартів і нормативів;

диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до визначення нормативів.

*■ наукової обгрунтованості норм споживання й забезпечення, соціального партнерства.

** гласності та громадського контролю при їх визначенні й застосуванні;

урахування вимог норм міжнародних договорів України і сфері соціального захисту і трудових відносин.

За характером задоволення соціальних потреб соціальні нормативи поділяються на:

Ф нормативи споживання розміри споживання в натуральному виразі за певний проміжок часу (за рік. за місяць, за день) продуктів харчування, непродовольчих товарів поточного споживання та деяких видів послуг;

® нормативи забезпечення визначена кількість наявних в особистому споживанні предметів довгострокс вого користування, а також забезпечення певної території мережею закладів охорони здоров’я, освіти, підприємств, установ, організацій соціально-культурного, побутового, транспортного обслуговування й житлово-комунальних послуг;

(D нормативи доходу розмір особистого доходу громадянина або сім'ї, який гарантує їм достатній рівень задоволення потреб, що обчислюється на основі визначення вартісної величини набору нормативів споживання й забезпечення.

За рівнем задоволення соціальних потреб соціальні нормативи поділяються на:

Ф нормативи раціонального спомсивання рівень, що гарантує оптимальне задоволення потреб:

Q) нормативи мінімального споживання соціально прийнятний рівень споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, виходячи із соціальних або фізіологічних потреб;

(D статистичні нормативи нормативи, що визначаються на основі показників фактичного споживання або забезпеченості для всього населення чи його окремих соціально- демографічних груп.

Державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією й законами України.

Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.

Як зазначалося раніше, фінансове забезпечення соціальних гарантій населенню може здійснюватися і через індексацію.

• • Індексація цс встановлений шкапами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищений грошових доходів гро мадян, що дас можливість частково або повністю відшкодувати їм подорожчання споживчих товарні і послуг. Індексація с частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання купівельної спроможності їх грошових доходів

Для індексації грошових доходів населення використовується індекс споживчих цін і тарифів на товари та послуги. Такий індекс обчислюється на підставі статистичних спостережень та зміною цін у роздрібній торгівлі, на ринках тощо не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, що одержуються ними в гривнях на території України і не мають разового характеру пенсії; соціальна допомога (сім'ям з дітьми, з безробіття, тимчасової непрацездатності тещо); стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування збитків у разі втрати годувальника тощо.

Індексація проводиться, якщо індекс споживчих цін перевищив 105% (величина порога індексації).

Індексації підлягають грошові доходи громадян у рамках трикратної величини вартості межі мал «забезпеченості. Повній індексації підлягають доходи в рамках величини вартості межі малозабезпеченості. Якщо дохід перевищує величину вартості межі малозабезпеченості. то його частина у межах подвійної величини вартості межі малозабезпеченості індексується у розмірі 80' . наступна частина доходу в рамках величини вартості межі малозабезпеченості у розмірі 70%. Частина грошового доходу, шо перевищує трикратну зеличину вартості межі малозабезпеченості. індексації не підлягає.

Підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, шо настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекси споживчих пін. при виконанні умов індексації.

Підприємства, установи та організації, що перебувають на і оснодарському розрахунку, підвищують розміри оплати праці у Державні фінанси , _s,

ів'язку з індексацією за рахунок власних коштів із дотриманням діючих співвідношень в оплаті прані.

Підприємства, установи та організації, шо фінансуються чи дотуються т бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового шбезнечення) у зв'язку з індексацією за рахунок коштів відповідного бюджету. Громадські об'єднання підвищують розміри оплати прані працівників за рахунок і в межах власних коштів.

Індексація пенсій і соціальної допомоги проводит .ся за рахунок Пенсійного фонду України. Фонду соціального страхування України, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджетів різних рівнів.

Індексація сум відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також особам, які мають право на відшкодування збитків у разі втрати годувальника, провадиться за рахунок коштів підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності. Індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, шо направили іх на навчання, а також за рахунок бюджетних коштів. Фінансування інших об'єктів індексації здійснюється за рахунок джерел, шо визначаються Кабінетом Міністрів України.

Контроль за додержанням законодавства про індексацію грошових доходів громадян здійснюється відповідними державними органами, профспілками. їх об’єднаннями. За порушення законодавства про індексацію грошових доходів населення винні особи притягаються до відповідальності згідно з законодавством.

© Іншим напрямом витрачання державних коштів є фінансове шбезпечення соціально-культурних послуг.

Результатом діяльності галузей соціальної сфери є створення духовних цінностей, соціально-культурних і побутових послуг.

Об'єктом впливу соціальної сфери є матеріальне виробництво. Однак зміст цього виливу може розглядатися як двосторонній процес з приводу обміну результатами праці, що становить основу економічних, у тому числі фінансових, відносин.

Соціальна сфера активно впливає на збільшення обсягу валового внутрішнього продукту, прискорення науково-технічного прогресу, зростання продуктивності праці, підвищення кваліфікації робочої сили і є одним із важливих факторів зростання ефективності виробництва.

Однак функціонування галузей соціальної сфери багато в чому залежить від удосконалення фінансових відносин.

У галузях соціальної сфери використовуються значні фонди фінансових ресурсів. Вони становлять більш як ЗО відсотків валового внутрішнього продукту Крім того, галу зі соціальної сфери щороку отримують у своє розпорядження кошти за надані послуги гл виконані роботи.

Зміна економічної системи зачіпає всі сфери суспільства, в тому числі соціальну сферу. Насамперед туї необхідні зміни н системі бюджетного фінансування та широкий розвиток госпрозрахункових відносин

Зростають вимоги до методів організації та планування доходів і витрат галузей соціальної сфери на всіх рівнях управління При плануванні бюджетних асигнувань, власних доходів, керівники установ і організацій цієї сфери мають застосовувати мові методологічні рішення.

Однією з найважливіших умов підвищення наукового обгрунтування планування витрат, що спрямовуються з бюджету на соціальний розвиток, с застосування довгострокових економічних нормативів та фінансових норм. Ширше мають використовуваним економічні методи стимулювання якості роботи цих установ та раціонального використання асигнувань, що виділяються з бюджету.

Економічні нормативи, що регулюють фінансові відносини н соціальній сфері, мають відображати можливості держави щодо задоволення потреб регіону чи установи у фінансових ресурсах для реалізації завдань поточних та перспективних планів соціального розвитку. Крім того, нормативи мають виражати оптимальне співвідношення інтересів у розподілі фінансових ресурсів держави і населення окремих регіонів. Такими нормативами можуть бути розміри бюджетних асигнувань на відповідний показник, передбачений програмою для цієї території чи установи

Зазначені нормативи встановлю! Кабінет Міністрів України Вони можуть визначатися на одного жителя, одного учня, одну установу тошо. Нормативи с вихідною величиною, яка відображає гарантію держави для задоволення потреб соціального ро звитку Витрати на зазначені цілі можуть збільшуватися за рахунок доходів, які отримує установа, або за рахунок додаткових джерел, запропонованих місцевими радами.

Важливою умовою поліпшення планування витрат на утримання установ соціальної сфери с розробка фінансових норм за катеї оріямн видатків. За своїм змістом фінансова норма це науково обгрунтований розмір витрат фінансових ресурсів на різні види діяльності

установ в розрахунку на відповідну одиницю.________

Цс форма реалізації економічного нормативу за рахунок бюджетних ресурсів. Вона є вартісним вираженням матеріальних і трудових витрат. Точність та обгрунтованість норм залежать від правильного визначення факторних ознак, що обумовлюють їх абсолютну величину.

В організаційному плані розрахунок фінансових норм для бюджетних установ мас здійснюватися за такою моделлю: спочатку розраховують індивідуальні норми за категоріями підприємств та організацій в народну освіту, підготовку та охорону здоров'я, науку і культуру. Це зумовлено зростанням вимог виробництва до якісних показників діяльності установ цієї сфери.

Викладене дає підстави зробити такі висновки:

^ зміна структури фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні установ соціальної сфери, об'єктивно зумовлена змінами в їх діяльності;

практика фінансового планування в установах соціальної сфери не відповідає сучасним вимогам Методи розподільчого шанування потреби в бюджетних ресурсах та позабюджетних коштах не передбачають необхідного взаємозв'язку та узгодження;

^ чинний порядок шанування не створює умов для раціонального та ефективного використання фінансових ресурсів, впровадження прогресивних норм і нормативів, дотримання режиму

економії.

€) Одним з головних напрямів витрачання державних коштів можна вважати фінансове забезпечення розвитку освіти, науки та культури.

• Освіта це суспільне явище, яке вшиває на всі сфери економічного життя суспільства та є вагомим елементом на шляху досягнення високих темпів економічного зростання та добробуту суспільства Вона являє собою специфічну сферу створення духовних благ, яка займається формуванням знань та вмінь підростаючого покоління, його вихованням, підготовкою кадрів.

Освіта мас значний вплив на відтворення робочої сили. Це насамперед вплив на підвищення якості робочої сили. її здатності вчасно пристосуватися до нових вимог, які ставить ринок. Адже зростання освітнього рівня робітників виступає суттєвою передумовою кращої їх адаптації до праці в умовах прискореного розвитку науки, техніки та сучасних технологій. Розвиток творчого потенціалу працівника, який залежить від системи загальної та

професійної освіти, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів с суттєвими факторами зростання продуктивності праці, а також і економічного зростання держави

Саме завдяки постійному зростанню ви і раї на освіту економічно розвинені країни зберігають провідне становите у світовій економіці При цьому досвід багатьох країн засвідчує гой факт, що в більшості і них у структурі надходжень в освіту переважає державна частка Основною причиною цього є те. що освіта це гой фактор, який громадянин може внкорисіовуваги для підвищення свого життєвої о рівня. Гарантований рівнин чи. у крайньому разі, мінімальний доступ до освіт и слугує цілям забезпечення рівних прав та соціальних свобод населенню тієї чи іншої країни

Іншою важливою причиною державної підтримки освіти < суспільно-корисна цінність витрат на освіту. Користь від наявності іромадян з високим рівнем освіти отримує не лише окремо віята людина, але й суспільство в цілому. Інакше кажучи, суспільний зиск від освіти перевищуч суму тих вигод, які о і римую і ь окремі громадяни, й саме тому держава в більшої і і випадків не залишає питання про визначення рівня освіти на розсуд ринку, тому що ринок не завжди правильно враховує потреби та інтереси всього суспільства, тим більше, що послуги освіти, як правило, носять довгостроковий характер, а отже, й від них іалежитьдрвгострокова перспектива економічного та соціального розвитку країни в цілому

На розвиток системи освіти в Україні спрямовуються значні матеріальні та фінансові ресурси. Основним джерелом фінансування витрат на освіту є державний га місцеві бюджети. Система освіти в нашій країні є єдиним комплексом послідовно пов’язаних між собою ланок виховання і навчання: дошкільне виховання, загальна середня освіта, позашкільне виховання, професійно-технічне навчання, середня спеціальна і виша освіта. Це закріплено в Законі України "Про освіту", прийнятому 23 травня 1991 року, та у змінах і доповненнях від 23 березня 1996 року, де серед основних принципів державної політики в галузі освіти визначені такі

> доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

> рівність умов для повної реалізації кожною падиною її здібностей. таланту, всебічного розвитку:

^ гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей.

> органічний зв'язок зі світовою та національною історією, культурою, традиціями;

^ незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій.

Видатки на освіту здійснюються за такими групами закладів і заходів:

О Дошкільна освіта:

> дошкільні заклади освіти.

О Загальна середня освіта:

s- загальноосвітні школи (у т.ч. школа-дитячий садок, інтернат при школі), спеціалізовані школи, ліцеї, гімназ і, колегіуми:

> вечірні змінні школи.

€) Заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та рсибиітацїї:

^ загальноосвітні школи-ііпернаги, загальноосвітні школи- інтернати санаторного типу;

> загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків;

дитячі будинки (в тому числі сімейного типу, прийомні сім'ї), спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, школи та інші заклади освіти для дітей з вадами у фізичному чи розумовому розвитку;

загальноосвітні школи соціальної реабілітації; допомога на дітей, які знаходяться під опікою, піклуванням.

Позашкіїьна освіта:

позашкільні -заклади освіт, заходи і і позашкільної роботи з дітьми. Професійночпехнічна освіти: професійно-технічні заклади освіти; професійно-технічні училиша соціальної реабілітації.

Вища освіта:

вищі заклади освіти І та II рівнів акредитації; вищі заклади освіти III та IV рівнів акредитації.

І/іслядипломна освіта:

заклади післядипломної освіти III - IV рівнів акредитації (академії, інститути, центри підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення);

> інші заклади і заходи в галузі післядипломної освіти.

О Інші заклади та заходи в галу зі освіти:

> придбання підручників;

> методична робота, інші заходи з народної освіти;

> служба технічного нагляду за будівництвом і капітальним ремонтом;

> централізовані бухгалтери:

> групи з централізованого господарського обслуговування.

> інші заклади освіти.

У сучасних умовах особлива увага приділяється вдосконаленню змісту освіти з урахуванням нових соціально-політичних реалій суспільства, сучасного рівня науки і техніки Розроблено концепції мов-’о-лпературної освіти, трудової підготовки, професійно-технічної освіти, нові навчальні проірами з природничо-математичних предметів для середньої шкали, a іакож (квітні програми підготовки бакалаврів, спеціалістів, магістрів

Важливим елементом державної політики в галузі освіти мас стати визначення державних вимог до змісту, рівня та обсягів освіт і на цій основі вжиття заходів для поліпшення якості навчально- виховного пронесу, забезпечення рівня освіти, достатнього тім технічного, економічного і соціального прогресу країни

Фінансування установ, закладів та заходів освіти здійснюється на нормативній основі за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, галузей економіки, підприємницьких структур, а також додаткових джерел фінансування

У той же час. зростає обсяг позабюджетних коштів, що спрямовуються на розвиток освіти Додатковими джерелами фінансування освіти с такі

'Ь кошти, одержиш за підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів згідно з укладеними договорами

'Ь плата за падания додаткових освітніх послуг;

'Ь кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги ¹ та інші роботи, виконані навчально-виховним закладом на замовлення підприємств, установ, організацій і громадян, доходи від реалізації продукції навчаїьно-виробничи \ майстерень. підприємств, цехів і господарств, від падання в оренду приміщень, споруд, обладнання; дотації місцеви х органів влади, кредити банків.

'Ь добровільні грошові внески, матеріальні цінності, отри мані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян. У ризі одержання коштів з інших джерел бюджетні асигнування навчально-виховних закладів, установ та заходів системи освіти не зменшуються. Бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти не підлягають вилученню.

У сучасних умовах наука стає безпосередньо виробничою силою, головною умовою розвитку науково-технічного прогресу та зростання на його основі ефективності суспільного виробництва.

Розширення масштабів створення, освоєння і впровадження у виробництво нової високоефективної техніки й технологій забезпечує зростання продуктивності праці, зниження матеріало- і енергоємності, поліпшення якості продукції.

Закон України "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки" від II липня 200! року визначає правові, фінансові та організаційні засади цілісної системи формування та реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні. Такі напрями формуються на п'ять років на підставі прогнозу розвитку науки і техніки і є складовою прогнозу економічного і соціального розвитку України на середньостроковий період.

Реалізація пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки здійснюється через систему державних наукових та науково- технічних програм, а також державне замовлення на науково- технічну продукцію.

Формування переліку державних наукових та науково-технічних програм забезпечується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері наукової і науково-технічної

діяльності.

Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки та їх обгрунтування подаються Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України кожні п'ять років до першого березня останнього року дії попередніх пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки.

Кабінет Міністрів України на підставі затверджених Верховною Радою України пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки організовує розробку державних наукових та науково-технічних програм у порядку, визначеному законодавством України.

Державні наукові та науково-технічні програми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Обсяг коштів на фінансування державних наукових і науково- гехнічних програм за пріоритетними напрямами науки і техніки затверджується у законі про Державний бюджет України на відповідний рік у розмірі не менше ЗО відсотків загального обсягу фінансування видатків на науку з Державного бюджету України.

Обсяі и фінансування наукових і науково-технічних програм визначаються у законі про Державний бюджет України окремо по кожному пріоритетному напряму розвитку науки і техніки.

Визначаються такі пріоритетні напрями розвитку науки і техніки на період до 2006 року:

^ фундаментальні дослідження і найважливіших проблем природничих, суспільних і гуманітарних наук;

о формування громадянського суспільства, демографічної політики, розвиток папського потенціалу.

& збереження навколишнього середовища (довкілля j

О нові піотехнології. діагностика і методи шукання найпоширеніших захворювань;

& нові комп'ютерні засоби та технологи інформатизації суспільства,

О новітні технологи та ресурсозберігаючі технології в енергетиці, промисловості та агропромис ювому коміиека. нові речовини і матеріали

Самоврядними науковими організаціями, що мають державну підтримку, г Національна академія наук України та Українська академія аграрних наук. Кошти на їх діяльність щороку визначаються в бюджеті. Ці організації залучаються до проведення фундаментальних досліджень, розробки і реалізації науково- технічної політики, експертизи важливих наукових і народногосподарських проектів

За рахунок бюджетних кошіів переважно фінансуються фундаментальні дослідження і розробки, в тому числі в інтересах оборони країни:

+ роботи, що виконуються в межах пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки.

+ прикладні науково-технічні розробки, результати яких мають загальнодержавне значення.

+ роботи, пов'язані з науково-технічним співробітництвом основі міждержавних угод

Бюджетне фінансування науково-технічних роби здійснюється шляхом:

0 базового фінансування як засобу підтри мки iji ундаменталыш v досліджень, що викопуються в наукових установах і навчальних закладах;

Q) цільового фінансування наукових досліджень і розробок ти пріоритетних напрямів, науково-технічних програм,

0 контрактного фінансування окремих важливих дослідж ень і розробок, що пройшли конкурсний відбір

c.v /і и дат к и на заклади культури і мистецтва. В У країні державні заклади культури і мистецтва виконують велику роботу з культурного обслуговування населення, сприяють розвитку народної творчості.

У 1992 році Верховна Рада України прийняла Основи законодавства України про культуру, де визначені правові, економічні, соціальні, організаційні засади розвитку культури та її спрямованість на такі цілі:

*•" реалізацію суверенних прав України у сфері культури;

відродження і розвиток культури української нації та культур національних меншин, які проживають на території України, забезпечення свободи творчості, вільного розвитку культурно- мистецьких процесів, професійної та самодіяльної художньої творчості;

•* реалізацію прав гро мадян на доступ до культурних цінностей, соціальний захист працівників культури;

~~ створення матеріальних і фінансових умов для розвитку культури.

Згідно з бюджетною класифікацією до закладів і заходів культури і мистецтва належать:

Ф Мистецтво; творчі спілки: театри; філармонії, музичні колективи і ансамблі та інші мистецькі заходи та заклади; видатки на заходи, передбачені державними і місцевими програмами розвитку культури і мистецтва.

ФКультура: бібліотеки, музеї та виставки; заповідники: палаци і будинки культури, клуби та інші заклади клубного типу; школи естетичного виховання дітей.

Ф Кінематографія.

Ф Архівна справа.

Фінті заходи та заклади в галузі Мистецтва і культури; держазні премії України в галузі літератури та мистецтва; інші культурно-освітні заклади та заходи.

Фінансування установ культури і мистецтва здійснюється за рахунок державного і місцевих бюджетів, коштів від надання платних послуг, а також коштів підприємств, організацій, і ромадських об'єднань та інших джерел.

Відповідно до основ законодавства про культуру для фінансової підтримки цих закладів можуть утворюватися державні та місцеві фонди розвитку культури. Порядок створення і використання коштів таких фондів визначається положеннями, що затверджуються в установленому порядку.

І ромадські об’єднання, творчі спілки, підприємницькі структури також можуть створювати фонди підтримки культури. Держава здійснює політику пільгового оподаткування у сфері культури.

Зокрема, звільняються від сплати податків творчі спілки, національно-культурні товариства, фонди, асоціації, інші громадські об’єднання, що діють у сфері культури, а іакож заклади культури, які повністю або частково фінансуються за рахунок бюджету

Не оподатковується податком на прибуток та частина прибутку підприємств, організацій, установ, яка спрямовується на погреби закладів культури (в межах до 4 відсотків балансової о прибутку лідпрж мства).

Кожна установа культури і мистецтва мат самостійний «липни кошторис доходів і видатків, який затверджує виша організація. Доходи і видатки плануються в кошторисі в загальноустановленому порядку. Так, заробітна плата планується, виходячи і цінових штатів, установлених для кожного виду установ залежно від обсягу їх діяльності (наприклад, по бібліотеках від розміру книжкового фонду та ставок заробітної плати).

Ставки заробітної плати бібліотекарів залежать від рівня освіти та стажу роботи, а працівників інших культурно-освітніх усіанов від групи установи. Витрати за іншими категоріями видатків плануються так само, як і по інших бюджетних організаціях

За невеликими культурно-осві ініми установами складаються заіальні кошториси в межах району чи міста. Зведене планування здійснюється за видами установ на основі середньої кількості усіанов кожного гину та середньої норми витрат з виділенням витрат на заробітну плазу, придбання предметів постачання, матеріалів і послу!. оплату послуї з утримання установ, оплату комунальних послуї та енергоносіїв тошо.

За деякими закладами культури і мистецтва, шо знаходяться на госпрозрахунку, планується надання з бюджету дотацій на розмір витрат, шо не покривається власними доходами. Дотації надаються па покриття збитків національних театрів, філармоній, му зичних колективів і ансамблів та інших мистецьких закладів, а також на статутну діяльність всеукраїнських творчих спілок.

Значну увагу держава приділяє фінансуванню видатків на охорону здоров'я і фізичну культуру.

S' Піклування про здоров одна із найважливіших соціальних функцій у/ держави. Право на медичну допомогу іак-роиіено в Конституції України Воно гарантоване безплатною s' медичною допомогою, що надасться громадянам, розширенням Ч. мережі закладів для іікування та зміцнення здоров'я, розвитком і удосконаленням техніки безпеки, виробничої санітарії.

4v проведенням профілактичних заходів та заходів з \ оздоровлення навколишнього середовища

у листопаді 1992 року було прийнято Основи законодавства України про охорону здоров'я, де зазначено, шо кожна людина мас природне і непорушне право на охорону здоров'я Суспільство і держава, відповідальні перед сучасними і майбутніми поколіннями иі рівень здоров’я і збереження генофонду України, забезпечують пріоритетність охорони здоров’я, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, удосконалення медичної допомоги і пропаганди здорового способу життя

Основи законодавства України про охорону здоров'я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини в цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працезда і носі і га довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, то погіршують їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

У державній системі охорони здоров’я в останні роки відчутний дефіцит коштів Бюджетне фінансування лікувально-профілактичних заходів здійснюється в обмежених розмірах, що значно ускладнює їхнє функціонування. За багатьма напрямами лікувальної та профілактичної діяльності медична допомога є платною. Відбувається нерегульоване та неконтрольоване зростання цін на медичні послуги Поширюється неофітний ринок надання медичної допомоги.

У результаті загострюються проблеми медичного обслугову вання населення Вони можуть перетворитися на джерело гостро іо соціального напруження і потребують великої уваги з боку держави Медичне обслуговування населення мас розвиватися, орієнтуючись на страхові принципи надання медичної допомоги. Сьогодні фінансування охорони здоров'я здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством.

Кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, асигновані на охорону здоров'я, використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медико-санітарної допомоги, фінансування державних і місцевих програм охорони здоров'я, фундаментальних наукових досліджень з цих питань.

Обсяги бюджетного фінансування визначаються за науково обгрунтованими нормативами в розрахунку на одного жителя За рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування фінансуються загальнодоступні для населення заклали охорони здоров’я. Кошти, не використані закладом охорони здоров'я, не вилучаються, і відповідне зменшення фінансування на наступний період не провадиться

Відомчі та інші заклали охорони здоров я, шо обслуговують окремі категорії населення за професійною, відомчою або іншою, не пов'язаною зі станом здоров’я людини ознакою, фінансуються, як правило, за рахунок підприємств, установ і організацій, які вони обслуговують. Допускається фінансова підтримка таких закладів за рахунок державного або місцевого бюджетів, якщо працівники відповідного відомства, підприємства, установи або організації становлять значну частину населення цієї місцевості.

Усі заклади охорони здоров'я маюті» право використовуваі и для підвищення якісного рівня своєї роботи кошти, добровільно передані підприємствами, установами, організаціями і окремими громадянами, а також з дозволу власника або уповноваженого чим органу встановлювати плату за послуги в галузі охорони здоров'я Важливим напрямом поліпшення фінансового забезпечення охорони здоров’я може стати створення і функціонування системи медичного страхування населення. Страхування громадян здійснюється за рахунок Державного бюджету України, коштів підприємств, установ і організацій та власних внесків громадян Питання організаціїмедичного страхування населення і викорис-тання страхових коштів вирішуються у відповідності до чинного законодавства.

У розвинених країнах діють дві базові моделі фінансування охорони здоров’я. Перша державна, за якої фінансування здійснюється з державного бюджету Таку модель застосовують Великобританія. Канада. Італія. Австралія Друга модель є змішаною бюджетно-страховою, яка передбачає фінансування цільових програм і оплату медичної допомоги малозабезпеченим, соціально незахишеним верствам населення (пенсіонерам, дітям, студентам, інвалідам) за рахунок держави і органів місцевого самоврядування За тих. хто працює, платять підприємства й установи Ця модель характерна для Фінляндії. Швеції. Норвегії, де держава фінансує до 70 відсотків усіх витрат на охорону здоров'я, США до 50 відсотків Обидві системи, і насамперед змішана, націлені на досягнення повної рівноваги між джерелами коштів, що витрачаються на охорону здоров’я, й ефективністю діяльності медичних закладів.

105

З фінансового погляду державна модель вимагає менших витрат коштів. Однак у нашій країні ця модель скомпрометована багаторічною економією на соціальній сфері та іншими бюрократичними атрибутами адміністративної системи.

Змішана система побудована за такою схемою. Першу медичну допомогу пацієнтам надають сімейні лікарі. Коли сімейний лікар наполягає на госпіталізації, тоді вступає в дію друга ланка лікарні, консультаційні пункти та діагностичні центри, які фінансуються зі страхових фондів.

Сімейні лікарі повинні ощадливо використовувати кошти страхових фондів, без зайвої потреби не користуватися послугами лікарень і діагностичних центрів. У свою чергу, лікарні, консультаційні та діагностичні центри при неефективній роботі не витримують конкуренції і банкрутують. Крім того, для громадян існує система захисту прав, включаючи систему судового захисту.

Обидві системи мають свої переваги і недоліки, однак суспільство виявляє більший інтерес до змішаної системи. Вона забезпечує, з одного боку, потрібний рівень медичного обслуговування населення, а з іншого створює певну зацікавленість у населення в посиленні турботи про здоров'я, а також забезпечує відповідальність медичних працівників за якість роботи. Перехід від однієї системи до іншої дуже складний і тривалий процес, однак це питання в Україні набуло особливої актуальності. У нас удвічі більше лікарів і втроє ліжок (у відносному обчисленні), ніж у США, але рівень медичного обслуговування в цій країні з Україною порівняти важко. Відсутня в Україні також науково обгрунтована програма розвитку охорони здоров'я в умовах ринку. Якщо за такої організації навіть і вдасться залучити більше грошей на медичну допомогу, вони пропадуть марно.

У більшості країн заклади охорони здоров'я, особи, які здійснюють підприємницьку діяльність у галузі охорони здоров'я, а також суб'єкти господарювання, що виробляють продукцію, потрібну для забезпечення діяльності закладів охорони здоров'я, користуються податковими та іншими пільгами, передбаченими законодавством.

Згідно з чинною бюджетною класифікацією, витрати на утримання установ охорони здоров'я плануються за розділом "Охорона здоров'я", що включає всі заклади та заходи у сфері охорони здоров'я.

Лікарні широкого профілю включають управління, контроль іа матеріальне забезпечення роботи лікарень і клінік, які не

спеціалізуються в будь-якій одній вузькій галузі Піл лікарнями розуміють заклади, де медична допомога стаціонарним хворим надасться під безпосереднім наглядом кваліфікованого медичною персоналу. Сюди ж включаються видатки на будівництво лікарень, придбання обладнання, медикаментів і предметів загальною призначення.

Спеціалізовані медичні заклади відрізняються від лікарень і клінік широкого профілю тим. що їх послуги обмежуються лікуванням певних видів захворювання та обслуговуванням певних типів пацієнтів. До цієї ж категорії віднесені станції швидкої іа невідкладної медичної допомоги

Поліклініки й амбулаторії, спеціалізовані поліклініки включають в себе організацію роботи, управління, здійснення, забезпечення медичних амбулаторних послуг, шо налаються медичними поліклініками

Фельдшерсько-акушерські пункти включають організацію та забезпечення роботи фельдшерсько-акушерських пунктів, у тому числі забезпечення медикаментами, обладнанням, інвентарем, а також капітальний ремонт і а поточне утримання приміщень

Санітарно-епідеміологічна служба включас орі ані зацію і ведення робії. матеріальне забезпечення, капітальний ремонт та поточне утримання закладів санітарно-епідеміологічної служби Туди ж відносяться видатки на утримання лабораторій, що безпосередньо обслуговують ці заклади, а також видатки на підготовку і розповсюдження серед населення інформації з питань медицини та охорони здоров’я.

Витрати на медичне обладнання, інструменти, протези, іншу продукцію, що використовується в медичній практиці, включают ь поставки або фінансування поставок медикаментів, протезів, медичного обладнання, інструментів та іншої медичної техніки.

Прикладні дослідження та експериментальні розробки в галузі охорони здоров’я охоплюють організацію, розвиток, забезпечення діяльності й управління нею в галузі прикладних досліджень і експериментальних розробок, пов’язаних з характером, запобії анням. діагностикою, лікуванням та розповсюдженням різних захворювань.

Видаїки на фізичну культуру

'Заходи з фізичної культури і спорту фінансуються за рахунок державного, місцевих бюджетів, коштів професійних союзів, добровільних спортивних товариств, благодійних внесків і пожертвувань. 'Згідно з бюджетною класифікацією до видатків на фізичну культуру і спорт належать:

О Фінансування заходів з фізичної культури і спорту:

видатки на утримання національних збірних команд України;

- видатки на проведення навчально-тренувальних зборів і

спортивних змагань;

видатки на підготовку й участь національних збірних команд в Олімпійських і Параолімпійських іграх, видатки на утримання інвалідних центрів; видатки на проведення навчально-тренувальних зборів і спортивних змагань серед інвалідів;

видатки на проведення навчально-тренувальних зборів і спортивних змагань з нетрадиційних видів спорту; видатки на навчально-тренувальну роботу спортивних шкіл; видатки на утримання апарату управління спортивних організацій;

видатки на здійснення капітального ремонту, придбання обладнання та інвентаря для баз олімпійської підготовки; видатки на фінансову підтримку спортивних споруд; інші видатки, в тому числі на: перепідготовку тренерських кадрів; міжнародне співробітництво; фінансову підтримку клубних команд та підліткових клубів; придбання обладнання для прес- центру та медичного обладнання; придбання нематеріальних активів.

О Фінансова підтримка громадських організацій:

видатки на проведення навчально-тренувальних зборів і

(портивних змагань ;

видатки на проведення навчально-тренувальних зборів і спортивних змагань з нетрадиційних видів спорту; видатки на навчишю-трепувальну роботу спортивних шкіл; видатки на утримання апарату управління спортивних організацій;

видатки на фінансову підтримку спортивних споруд; інші видатки (видатки на розвиток авіаційних видів спорту). Зведене планування витрат на фізичну культуру і спорт здійснюється на підставі показників, які характеризують спортивний захід. Гак. видатки на утримання національних збірних команд України визначаються, виходячи із кількості штатних команд і середніх витрат у розрахунку на одну команду, що склалися в попередні роки, з урахуванням факторів, що можуть вплинути на їх величину в прогнозованому році. Окремо визначається форми опла ги праці працівників штатних збірних, враховуючи чисельність таких працівників і їх середньомісячну заробітну плату.

Видатки на проведення навчально-тренувальних зборів і спортивних змагань плануються на підстав кількості учасників змагань, кількості людино-днів участі у змаї аннях і середніх вш ра і на один людино-день участі у змаганнях

Видатки на навчально-тренувальну роботу спортивних шкіл визначаються, виходячи із середньої кількості учнів спортивних шкіл усіх типів і середнього розміру ви і раї на одного учня Окремо планується оплата праці штатних працівників спортивних шкіл, виходячи з їх чисельності і середньомісячної заробітної плати Видатки на фінансову підтримку спортивних споруд розраховуються. виходячи із кількості споруд, шо повністю утримуються за рахунок бюджетних коштів, кількості споруд, то отримую!ь фінансову підтримку, і середнього розміру витрат на відповідну групу споруд. Фонд оплати прані розраховується згідно з чисельністю працівників за штатним розписом і їх середньомісячною заробітною платою.

—"* Витрати на фінансову підтримку

громадських органі зацій розраховуюі ьсм у і ому порядку, що і втрати на заходи з фізичної культури і спорту.

Фінансування державного управління, національної оборони іа правоохоронної діяльності Видатки чи державне управління Управшння є однією з основних функцій держави Набуття Україною незалежності вимагало побудови власної ефективної системи державного управління, адекватної новим політичним і соціально-економічним умовам Потрібно було створи і и баї ато нових служб, функції яких раніше здійснювали загальносоюзні органи управління. Переведення народного господарства на нові умови господарювання привело до виводу з системи жорсткого управління з боку держави великої кількості підприємств, також розпочалася передача багатьох функцій центральних органів органам місцевого самоврядування. Наслідком таких кардинальних змін в організації управління державою став перерозподіл функцій центральних і місцевих органів управління з одночасним стрімким і не завжди виправданим зростанням чисельності управлінського апарату і видатків бюджету на його утримання

Зокрема, порівняно з 1990 роком при скороченні чисельності працюючих в Україні на третину чисельність працівників апарату органів державного і господарського управління зросла в 1,8 раз. з них апарат органів державного управління всіх рівнів зріс в 1.6 раз. Ще суттєвіше (в 4-6 разів) збільшилася питома вага витрат на утримання апарату законодавчої та виконавчої влади у загальних

видатках державного бюджету.____________________________

— Видатки на державне управління включають витрати:

---- ► на функціонування законодавчої влади (апарату Верховної

Ради України, апарату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, забезпечення діяльності народних депутатів, апарату Рахункової палати Верховної Ради України, інші видатки),

---- > на функціонування виконавчої влади (апарату Кабінету

Міністрів України, апарату Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та її місцевих органів, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування);

* виконавчої влади. Кошториси управлінь, відділів, інших підрозділів обласних. Київської та Севастопольської міських держ авних адміністрацій, районних державних адміністрацій затверджуються відповідно обласними. Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями після попередньої перевірки в обласних. Київському та Севастопольському міських фінансових управліннях. Кошториси управлінь, відділів, інших підрозділів районних державних адміністрацій затверджуються районними державними адміністраціями після попередньої перевірки у районних фінаш ових відділах.

Планування витрат на утримання органів державного управління за категоріями видатків економічної класифікації здійснюється у такому ж порядку, як і за іншими бюджетними установами.

У складі видатків на державне управління найбільшу частку становлять кошти на оплату праці (біля 75 відсотків) Працівники органів державного управління мають статус державних службовців. оплата :х праці здійснюється відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16 12.1993 р. Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати іа ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Чисельність державних службовців в Україні 230 тис. чоловік.

Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків згідно з Постановою Кабінету Міністрів

України віл 21.01 1993 р № 35 "Про умови оплати прані працівників апарату органів державної влади та інших органів"

За умови хронічної нестачі бюджетних коштів фінансування органів державного управління тлійснюгться в основному в розмірах, необхідних для забезпечення поточної діяльності. Головним чином, не витрати на оплату прані, нарахування на заробітну плату та втрати на господарське утримання установ і організацій.

Враховуючи економічну ситуацію в Україні, можна стверджувати. то система органів державного управління і структурно невизначеною та малоефективною Тому Указом Президента України від 20.1.1998р. .NV 1284/98 було розпочато адміністративну реформу, ключовим напрямом якої с створення системи державного регулювання економіки України. Державшії комісії з адміністративної реформи та Кабінету Міністрів України було доручено організувати розроблення науково обгрунтованих критеріїв визначення оптимальної структури іа чисельності працівників апаратів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Адміністративна реформа в Україні це не короткотермінова кампанія, а комплекс заходів розрахований па тривалу перепекпів> розвитку держави Зміни у структурі центральних органів виконавчої влади, шо запроваджені Указом Президента України віл 19.12.1999 р. .4» 1573/95, передбачають перерозподіл функцій управління шляхом ліквідації зайвих органів державного управління або уточнення функцій чи статусу решти з них. Зміни стосуються насамперед якісної сторони управління. Щодо визначення кількісних показників скорочення штатів, то для розрахунку чисельності апарату управління на державному рівні експертна оцінка с недостатньою.

Для реформування державного управління потрібен системно- функціональний підхід, який дасть змогу визначити оптимальну для нашої держави структур) органів виконавчо влади і їх чисельнісі ь.

Виходячи з того, що система управління реалізується головним чином через взаємовідносини між працівниками органів управління, ці відносини і, відповідно, співвідношення чисельності апаратів різних органів управління також носять системний характер. Гак. зростання частки приватних підприємств повинно зменшувати навантаження на середні ланки державного управління і відповідно збільшувати штати на рівні підприємницьких структур У загальному випадку скорочення державного сектора приводить до підвищення значення (на державному рівні) органів функціонального управління

(комітетів та інших відомств) за рахунок міністерств, що здійснювали галузеве лінійне управління

Становлення самоврядування також потребує істотних змін у розподілі управлінського персоналу тому, шо підпорядкування комунальних підприємств в основному нижчим ланкам територіальної о управління вимагає зміцнення їх кадрами, якого можливо досягти за рахунок як скорочення штатів міністерств, гак і середніх та вищих ланок територіального управління, з підпорядкування яким поступово виводиться комунальне господарство. В залежності від економічної ситуації змінюються і пріоритети в розвитку тих чи інших галузей, що вимагає також перерозподілу чисельності працівників міністерств і відомств, органів територіального управління.

У системі органів управління надлишкова чисельність управлінців у тих чи інших ланках не тільки не має користі для управління на нижчих ланках, але й призводить до того, шо на нижні рівні надходить невиправдано велика кількість розпорядчих актів і вказівок, більше того, недовантажені виші органи починають втручатися у справи нижчих, підмінювати їх. Ще шкідливішою є недостатня чисельність працівників у якійсь лани:. У цьому випадку природні недоліки в її роботі негативно відбиваються на всіх нижчих ланках і не можуть бути ними компенсовані навіть при збільшенні штатів. Ліквідація проміжної ланки лінійного управління, як правило, викликає необхідність посилення функціональних служб вищого органу управління. Таким чином, ефективність зміни чисельності апарату даного органу управління слід розглядати не локально, а лише в системі органів управління.

деформуючи державне управління, слід мати на увазі, шо в складних економічних умовах різке скорочення апарату управління без вирішення проблеми суттєвого підвищення продуктивності праці державних службовців може призвести до подальшого погіршення керованості державою. Тому потрібний перехід на інтенсивний шлях вдосконалення діяльності апарату органів управління, а це потребує вирішення ряду проблем як у теоретичному. гак і у практичному напрямах, а саме: раціоналізації розподілу функцій органів управління; розробки науково обгрунтованої нормативної бази (визначення загальної чисельності службовців у сфері держанного управління з урахуванням можливостей держави щодо їх утримання); підвищення кваліфікації службовців, поліпшення їх інформаційного забезпечення, підвищення дієвості матеріального стимулювання; законодавчого забезпечення вдосконалення державної служби та контролю за його дотриманням.

Виліпки на національну оборону

Оборона України згідно із Законом України "Про оборону України", прийнятим у 1992 році, і останніми змінами і доповненнями від 5.10.2000 р. № 2020-1П це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту іа її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту

• Оборонні видатки ЦС грошові витрати на підготовку І оборони держави, що включають утриманий Збройних сил.

розвиток оборонної промисловості, воєнні дослідження, а І також видатки на ліквідацію їх наслідків

Ці видатки, по-перше, і найважливіше, забезпечують умови виживання держави; по-друге розвиток вітчизняних науково- дослідних і дослідно-конструкторських робі 1. по-третс НІЛІ оювку висококваліфікованих спеціалістів найвищого рівня; по-чегверте забезпечення робочих місць; по-п'яте експорт озброєнь, який дас можливість збільшити потенціал держави; по-шосте співробітництво у військово-політичній сфері; по-сьоме оборонні видатки запорука стабільності в регіоні, шо е необхідною умовою для міжнародної торгівлі та добросусідських відносин

Оборонні видатки розподіляються на три групи; прямі, побічні іа приховані.

на- Прямі оборонні видатки охоплюють витрати оборонних міністерств та відомств і складають основну частку оборонних видатків. До них належать витрат на утримання та навчання особового складу Збройних сил. придбання, утримання іа експлуатацію о зброєння, воєнної техніки та майна, воєнні науково- дослідні та дослідно-конструкторські роботи, видатки на цивільну оборону, воєнну допомогу іноземним державам та деякі інші Прямі оборонні видатки розподіляються на поточні га капітальні

иг Допоточішх видатків належать втрати, пов'язані в основному з підтримкою бойової могутності Збройних сил на досяі ну тому рівні (ірошове утримання військовослужбовців та заробітна плаза цивільного вільнонайманого персоналу, витрати на медичне обслуговування, транспортування та інші види забезпечення діяльності особового складу, витрати, пов'язані з експлуатацією та ремонтом воєнної техніки).

Сіл До капітальних належать вилатки. які відображають процес матеріально-технічного переоснащення Збройних сил та розвиток оборонної інфраструктури (витрати на воєнні НД і ДКР. купівля озброєння та воєнної техніки, військове будівництво).

г-й Побічні оборонні видатки це витрати, пов'язані з утриманням Збройних сил. г онкою озброєнь, ліквідацією наслідків війн (відсотки та погашення державного боргу, пенсії та допомога ветеранам війни, інвалідам, сім’ям загиблих, витрати щодо відбудови руйнувань, спричинених війною, виплати репарацій тощо).

tv Приховані оборонні видатки за своїм характером та значимістю належать до оборонних видатків, але проходять за кошторисами цивільних міністерств і відомств.

Згідно із функціональною класифікацією видатків бюджету склад видатків на оборону такий:

> утримання Збройних сил України;

> закупівля озброєння та військової техніки;

'г капітальне будівництво, капітальне будівництво і придбання обладнання в системі Міністерства оборони України; будівництво м іниш для військовослужбовців;

видатки на Прикордонні війська України: утримання закордонних військ України; комплексну програму розбудови державного кордону України,

*=> видатки на Службу безпеки України: поточне утримання (служби безпеки України і антитерористичного центру Служби безпеки України: матеріально-технічне забезпечення спеціальних підрозділів із боротьби з організованою злочинністю; *=> видатки на пожежну охорону: державну пожежну охорону: професійну пожежну охорону:

*=> видатки па утримання Головного управління урядового зв'язку; & видатки на утримання інших правоохоронних органів: управлінь державної охорони; спеціалізованих монтажно-експлуатаційних підрозділів:

° видатки на утримання розвідувальних органів,

•=> витрати, пов 'я зоні із зміцненням правопорядку за рахунок реалізації конфіскованого митними органами майна, товарів та інших предметів, конфіскованих правоохоронними й іншими уповноваженими органами, а також конфіскованої валюти;

•=> видатки на утримання національного бюро розслідувань

Видатки на роївн і ок економіки

В умовах переходу до ринкових відносин державне регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки є виправданим. Сутність проблеми полягає в тому. що. по-перше, є галузі, які без державної допомоги в умовах трансформації економіки не мають достатніх фінансових можливостей для розвитку, але вони суттєво впливав»! ь на загальний стан розвитку економіки держави. Це передусім паливно-енергетичний, агропромисловий, металурі ійний комплекси. По-друге, при переході до ринку тільки при державній підтримці можуть розвиватися наукоємні й технологічно складні виробництва.

Необхідність державної підтримки розвитку економіки в умовах України зумовлена ще й тим. шо після проголошення державної незалежності постало питання про створення власної економіки, оскільки народногосподарський комплекс України в умовах союзної держави був надмірно інтегрований і не являв собою в значній своїй час тині іехнологічно замкнутого виробництва. Крім тої о. структура галузей економіки не відповідала потребам України, .і була зорієнтована на потреби колишнього Союзу. Якщо до цього додати високий рівень мілітаризації тодішньої економіки, то значні асигнування, що виділяються з бюджету на розвиток народного господарства, стануть у більшості своїй виправданими.

За прийнятою в 1997 році бюджетною класифікацією виграш на розвиток економіки включають такі групи витрат:

'Ь промисловість та енергетика,

Ъ будівництво;

'Ь сіїьське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство;

Ъ транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації та інформатика;

інші послуги, пов'язані і економічною діяльністю.

Форми фінансової підтримки галузей економіки та окремих підприємницьких структур постійно розвиваються. Так, фінансова підтримка державних та інших підприємств, у майні яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, здійснюється і бюджетних асигнувань, як правило, на поворотній основі під затверджені проекти використання коштів, що надаватимуться як державна підтримка, під бізнес-плани й проект санації них підприємств.

Порядок надання підтримки визначається Кабінетом Міністрів і Національним банком, які затверджуюіь Положення про Державні фінанси 177 палання підтримки з бюджету. У ньому визначається порядок підготовки, розгляду і затвердження проектів використання коштів, що надаватимуться як державна підтримка, бізнес-планів і проектів санації цих підприємств, відповідальність сторін за додержання умов надання фінансової підтримки та вичерпний перелік випадків, коли гака підтримка надасться на безповоротній основі

Джерелами фінансової підтримки можуть бути кредити Національного банку й кредитні ресурси, самост'йно залучені комерційними банками.

Кредитування підприємств і організацій здійснюється через уповноважені комерційні банки, перелік яких визначає Кабінет Міністрів за погодженням із Національним банком.

Надання підтримки не поширюється на підприємства, яким згідно з планом економічного і соціального розвн гку і Державним бюджетом України на відповідний рік передбачено асигнування на фінансування капітальних вкладень, заходів, пов'язаних із конверсією тощо.

Фінансова підтримка підприємств з бюджету надається відповідно до рішень Кабінету Мініст рів України на поворотній або безповоротній основі з метою запобігання банкрутству, відновлення платоспроможності, оздоровлення фінансового стану підприємств, забезпечення їх ефективної господарської діяльності й підвищення конкурентоспроможності продукції (робіт, послуг).

Фінансова підтримка за строками її надання може мати коротко- і довгостроковий характер.

Короткострокову фінансову підтримку надають підприємству протягом одного року і з урахуванням можливостей її ефективного використання розподіляють на визначені розрахунками частини. Для цього складають пдан-графік надання коштів.

Довгострокову фінансову підтримку надають протягом 2 - 5 років окремим підприємствам, які забезпечують ефективне функціонування економіки.

Фінансова підтримка на безповоротній основі надасться

^ якщо збитки, завдані підприсиству стихійним лихом, пере• вищують суми в і дій кодувань, передбачених чинним законодавствам про обов'язкове страхування;

для відшкодування збитків конкретним підприємствам г випадках. коли чинним законодавством встановлено умови господарювання, при яких не забезпечується відшкодування витрат на виробництво товарів (робіт, послуг), що може призвести до їх банкрутства.

для фінансування витрат на відновлення платоспроможності окремих нідпрш мста, діяльність яких повязана з над звичнішими суспільними інтересами

У всіх інших випадках фінансова підтримка надасі ься виключно на поворотні основі.

Органи, уповноважені управляти державним майном, на основі даних, одержаних у результаті аналізу фінансово-і осподарської о стану підприємств, який здійснюється відповідно до Положення про порядок проведення санації державних підприємств, іатвердженої о постановою Кабінету Міністрів України, визначають пілприє мсіва. які потребують фінансової підтримки Основні критерії відбору підприємств для надання фінансової підтримки такі

> потенційна прибутковість.

г достатня підготовленість управлінського перепишу.

г наявність ринків зб уту продукції підприємства в Україні та за її межами.

г конкурентоспроможність продукції:

> фінансовий стан підприємство па момент розгляду тав перспективі;

> відповідність продукції, що випускається підприємство м державним пріоритетам

Підприємства, які потребують фінансової підтримки д ія тапобігання банкрутству, відновлення платоспроможності, оздоровлення фінансової о стану, складають проекти використання коштів у вигляді проекту санації та бізнес-плану. В інших випадках проекти використання коштів складають у вигляді бізнес-плану

— Органи, уповноважені управляти державним майном:_________

---- ► розглядають і затверджують проекти використання

коштів, несуть повну відповідальність за правильність поданих підприємствами ро зрахункових обсягів фінансової підтримки та її цільове використання;

> подають зазначені проекти, погоджені з Міністерством економіки, на розгляд Міжвідомчої комісії з питань санації державних підприємств разом із проектами відповідни к рішень Кабінету Міністрів України

Міжвідомча комісія з питань санації державних підприємств розглядає підготовлені матеріали і з урахуванням можливостей Державного бюджету України приймає рішення про подання Кабінетові Міністрів України пропозицій щодо надання фінансової підтримки і а її обсягів.

Фінансову підтримку у вигляді бюджетної позики н.ідлі Міністерство фінансів на договірній основі.

174

Умовами договору мають передбачатися зобов'язання сторін стосовно обсягів, строків надання позики. її цільового використання, заходи шодо забезпечення її своєчасного повернення, відповідальність сторін за порушення умов договору, а також розміри і порядок сплати відсотків за використання бюджетних позик.

Застосовуються такі форми надання фінансової підтримки галузей економіки і підприємств:

надання відстрочок і розстрочок зі сплати податків і обов'язкових платежів до бюджету;

& списании і реструктуризація податкової заборгованості; звільнення від податків галузей економіки або окремих підприємств. використання спеціальних режимів оподаткування. Особливе значення маг надання пільг за окремими видами податків, зборів, обов'язкових платежів.

За своєю економічною суттю такі пільги - це система внутрішньої о перерозподілу фінансових ресурсів між окремими суб’єктами оподаткування 3 економічного погляду, надання пільг є формою державного регулювання економічного і соціального розвитку Пільги шодо оподаткування явище об'єктивне, зумовлене самим ходом економічного розвитку. Суть питання в тому, що держава відповідно до чинного законодавства повинна забезпечувати регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки.

В економічному житті держави нерідко трапляються випадки, коли для підтримки окремих виробництв доцільніше знизити розмір сплачуваних податків, ніж покривати збитки і здійснювати виплати із бюджету на соціальні цілі. Можна стверджувати, що виплати дотацій збитковим підприємствам можуть бути значно більшими, ніж втрати бюджету у зв'язку з наданням пільг з податків До позитивних аспектів пільгового оподаткування слід віднести ще й ге, шо господарські структури, одержавши пільги, можуть шіцнювати свій фінансовий стан, оновлювані виробництво, підвищувати конкурентоспроможність своєї продукції.

Негативним аспектом пільгового оподаткування є порушення принципу нейтральності оподаткування і, що найважливіше, його справедливості Надання значних пільг окремим групам платників зумовлює неможливість зниження податкового навантаження в цілому. Крім того, надання пільг сприяє зростанню тіньового сектора економіки, оскільки породжує бажання платників податків, які не мають пільг, уникнути оподаткування. Загалом надання пільг є порушеннях! ринкового механізму розподілу ресурсів. Прикладом цього може бути надання пільг при створенні вільних економічних зон.

Рішення про створення подібних зон приймалися б*з аналізу діяльності вже існуючих вільних економічних зон, не ГОь-'рЯЧИ вже про те. шо не враховувався реальний стан економіки. В умовах відсутності чіткої правової бази, яка ма< регулювати функціонування вільних економічних зон та їхні господарські відносини < іншими територіями, і зважаючи на складну ситуацію з наповненням дохідної частини бюджету, можна очікувати подальшого розмивання і значного звуження бази оподаткування.

ез Фінансування промисловості та енергетики

Видатки на розвиток промисловості га енергетики включають такі групи видатків

© Видатки на паливно-енергетичний комплекс, що пов'язані і реструктуризацією вугільної промисловості; утриманням державної воєнізовано! гірничорятувальної служби;

державною підтримкою вугледобувних підприємств, організацією і регулюванням діяльності в галузі виробництва ядерного палива;

заходами, пов'язаними із виведенням з експлуатації ЧАЫ . заходами щодо охорони об'єктів атомної енергетики.

© Видатки на конверсію та розвиток підприємств оборонного й машинобудівного комплексів

видатки на фінансування заходів з конверсії підприємств оборонного комплексу і створення нових видів цивільної продукції;

кошти на розвиток вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу;

видатки спеціального призначення Дсржкомпромполітмки України.

® Видатки на відтворення лйнералыю-сир< >ш шиї бази, що включають.

- геологорозвідувальні роботи, які фінансуються за рахунок відрахувань видобувних підприємств; роботи щодо вивчення газоносності, розробки методів догазації вугільних пластів, розв’язання проблем пошуку, використання метану.

© Видатки на інші галузі промисловості консервація потужностей з виробництва важкої води та інших спеціальних об'єктів:

видатки на ресіруктуризацію залізорудних підприємств із підземного видобутку рули.

tv Видатки чи pot ниток агропромислового комплексу

Частка видатків Державного бюджету України на фінансування розвит ку сільської о господарства маг бути не меншою за 5 відсотків видатків бюджету.

Статті видатків Державного бюджету України щодо фінансування сільського господарства формує безпосередньо Міністерство аграрної політики України, виходячи із загальних обсягів бюджетних асигнувань на галузь.

'За рахунок бюджетних коштів фінансуються такі видатки на розвиток агропромислового комплексу:

(D Видатки на поліпшення земельних ресурсів оплата робіт щодо докорінною поліпшення земель; проведення земельної реформи: хімічна паспортизація земель.

Ф Видатки на сільськогосподарське виробництво: державна програма селекції у тваринництві й птахівництві: заходи шодо боротьби зі шкідниками та хворобами сільськогосподарських рослин; протиепізоотичні заходи;

підтримка виробництва продукції тваринництва й рослинництва:

фінансування витрат на закладання і догляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками; державна програма селекції в рослинництві: державна підтримка селянських (фермерських) господарств; часткова компенсація ставки за кредитами комерційних банків, шо надаються сільї осптоваровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу.

Ф Видатки на закупівля? сільськогосподарської продукції та техніки:

® Видатки на дослідження і практичні ро зробки в галу зі сільського господарства:

виготовлення та розробка проектно-кошторисної документації, випробування дослідних зразків техніки для сільського господарства, харчової та переробної промисловості.

© Видатки на діяльність і послуги в галу зі сільського господарства: фінансування господарств, що перебувають в особливо складних кліматичних умовах;

заходи, пов'язані із формуванням державного насіннєвого

страхового фонду.

За рахунок бюджетних коштів фінансуються також видатки на лісове господарство, рибальство і мисливство, водне і осподарство.

Із видатків на розвиток агропромислового комплексу, що фінансуються з державного бюджету, надзвичайно важливими для впровадження науково-технічного прогресу в розвиток сільською господарства с державні цільові програми розвитку селекції в рослинництві й тваринництві і захисту рослин, ют Фінансова підтримка малого підприємництва Мале підприємництво г важливим фактором розвитку та ефективного функціонування економіки Місце і роль матого підприємництва в національнім економіці визначаються тим. що воно, як особливий сектор ринкової економіки, є основою дрібного виробництва, забезпечує швидку окупність витра і. широку свободу ринкового вибору, визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику ВВП. забезпечує насичення ринку товарами, послугами й додатковими робочими місцями, сприяє послабленню монополізму в економіці.

Особливе значення малого підприємництва виявляється v стимулюванні розвитку економічної конкуренції, структурної перебудови економіки, формуванні нового соціального прошарку підприємців-власників, які є соціальним підгрунтям економічної реформи і забезпечують стабільність суспільства та гарантії незворотності руху до ринку піл час періоду до ринкової економіки Про роль і можливості малого підприємництва свідчить досвід промислово розвинених країн, в економим яких йому за деякими показниками належить значне, а часом і провідне місце. На мале підприємництво у цих країнах припадає до 80-90 відсотків усіх підприємств, до 40-60 відсотків виробництва валової о внутрішньої о продукту.

Становлення і розвиток малого підприємництва в Україні відбувається в досить складних і суперечливих умовах трансформаційних змін. На сьогодні в Україні існує майже 200 тисяч малих підприємств, працює близько 1 мли підприємців без створення юридичної особи, майже 40 тис. фермерських господарств.

Всього у малому підприємництві зайнято понад 2.7 мли. чоловік, або 9 відсотків працездатною населення України. У той же час мате підприємництво виробляє 11 відсотків загального обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) у цілому по Україні, що свідчить про ефективніше функціонування малого бізнесу порівняно з великим Слід відзначити і міжнародний аспект розвитку малого іа середнього підприємництва в Україні. Рівень розвиїку малою

183

підприємництва мас сприяти створенню позитивного іміджу України, забезпеченню ефективної ринкової економіки з метою її інтеграції в європейську та світову економічні системи. Створення сприятливого підприємницького клімату в Україні має стати іапорукою консолідації зусиль щодо удосконалення рівня відносин і співпраці з донорськими організаціями та участі у міжнародних проектах. Державна політика в цій сфері спрямована на приєднання України до міжнародних програм, підписання две сторонніх та багатосторонніх міждержавних і міжвідомчих угод щодо підтримки малого підприємництва.

Основними чинниками, які заважають розвитку малого підприємництва, с:

> відсутність чітко сформульованої через систему правових актів державної політики у сфері підтримки малого підприємництва;

> збільшення адміністративних бар єрів (реєстрація, ліцензування. сертифікація, системи контролю і довільної практики регулювання орендних відносин тощо);

> відсутність реальних і дієвих механізмів фінансово-кредитної підтримки;

> надмірний податковий тиск і обтяжлива система звітності.

г невпевненість підприємців у стабільності умов ведення винесу;

> надмірне втручання органів державної влади в діяльність су б 'ектів господарювання.

Проте темпи зростання малого підприємництва в Україні свідчать про його достатній внутрішній потенціал, а результати аналізу розвитку в умовах ринкових реформ про необхідність формування й проведення державної політики щодо підтримки малого підприємництва, то відповідає стратегічним векторам розвитку економіки.

Нині більшіст ь підприємців відчуває дефіцит фінансових ресурсів, про що свідчать результати опитування початківців і вже діючих підприємців: 75 відсотків з них серед інших проблем ставлять дефіцит фінансових ресурсів на перше місце. Тому стає зрозумілим, що необхідна активна державна фінансова підтримка малого підприємництва.

її можливо здійснювати у таких напрямах:

*=> пряме державне фінансування та кредитування суб’єктів малого підприємництва; встановлення пільг в оподаткуванні; державне гарантування кредитів для суб'єктів малого підприємництва;

стимулювання підтримки сектори малих підприємств 11 боку підприємницьких організацій, банків, страхових компаній. корпорацій.

Пряме державне фінансування та кредитування малого підприємництва передбачає надання малим підприємствам коштів із бюджетів різних рівнів і державних цільових фондів. До переваї нього методу слід віднести:

Ъ адресність, при використанні якої можна визначити конкретне підприємство, котрому надасться допомога, оперативність - прискорена процедура надання фінансовоі підтримки порівняно з іншими методами.

гнучкість - при наданні коштів диференціює ться ро і мір допомоги. її спірок, вартість та інші характерні тики відповідно до умов конкретного підприємства

Серед недоліків основними f зростання витрат бюджету, малі розміри допомоги через дефіцит бюджетних ресурсів. Використання методу може здійснюватися в таких формах:

~~ субсидування. Передбачає безповоротне падання коштів малому підприємству для покриття ним своїх витрат чи збільшення прибутків Використання субсидування обтяжливе для бюджету країни і с найменш ринковим елементом фінансової підтримки, оскільки воно частково стримує ринковий механізм регулювання суспільного виробництва і може застосовуватися тшиє до тих підприємств. існування яких с доцільним і виправданим з погляду держави;

кредитування. Передбачає надання кредитів на піїьгових г і шва \ сфері малого бізнесу. Суб'єктами державного кредитування мають бути ті малі підприємства, які не в змозі отримати кошти на фінансовому ринку чи використати втаєні нагромадження.

~~ пайове фінансування. Передбачає фінанс у вашім лише певної частини від потреби в коштах митого підприємства за рахунок ресурсів бюджетів чи державних цинових фондів. Інша частина фінансується за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб Важливим методом фінансової підтримки малого підприємництва є надання пільг в оподаткуванні.

Пільги в оподаткуванні малих підприємств доцільно було б встановити за такими напрямами:

+ зменшення податку на прибуток митих підприємств за рах унок оподаткування за меншими ставками прибутку, який викорш -

____ товусться на розширення виробництва;__________

+ введення прогресивного оподаткування прибутку підприємств та організацій;

+ забезпечення для малих підприємств можливості списувати на валові витрати більшу частину вартості основних виробничих фондів на початкових етапах своєї діяльності за рахунок наступного періоду,

+ розширення для малих підприємств можливості використовувати метод прискореної амортизації, особлш < в інноваційній сфері;

+ відстрочення сплати податків. Однією з найбільших проблем малого підприємства є фінансування оборотного капіталу. Для часткового її розв'язання необхідне продовження податкового періоду чи можливість використання податкового кредиту;

+ введення спрощеної системи оподаткування. Ця система вж е діє в Україні відповідно до Указу Президента України " Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів міного підприємництві:" від 3 липня 1998року № 727/98.

Держава не може бути єдиним джерелом підтримки сектора малих підприємств, тому необхідне стимулювання підприємницьких структур до тіснішої співпраці із суб’єктами малого бізнесу. Це можливо за рахунок створення умов, які б сприяли підвищенню прибутковості такої діяльності.

Оптимальним з погляду бюджету та ринкових вимог методом фінансової підтримки малою бізнесу с недержавне фінансування діяльності малого підприємництва через товариства взаємного фінансування та спеціалізовані фірми, які займаються наданням кредитів суб’єктам малого підприємництва Такі організації не потребують бюджетних коштів для свого функціонування і діють за ринковими принципами Участь держави у розвитку таких організацій виражається у законодавчій регламентації їх діяльності, наданні інформаційної та консультативної підтримки.

Однією з головних проблем реалізації політики підтримки малого підприємництва в Україні є дефіцит фінансових ресурсів, які можуть бути спрямовані на розвиток цього сектора економіки.

У напрямі фінансової, кредитної та інвестиційної підтримки малого підприємництва на загальнодержавному рівні передбачається проведення таких заходів:

*=> створення умов д ія застосування лізингових відносин із метою зниження витрат малих підприємств на придбання засобів виробництва, технологій, нарощування обсягів збуту виготов іеної

продукції: створення мережі регіональних іітнговим компоти та агенціїї із залученням іноземних інвестицій.

& формування системи фітин ової, кредитної то інвес тицііїної підтримки у формі мережі регіонально v кредитно-гарантійних установ:

«=С» впровадження механізму венчурного фінансування створення належних у мов для розвитку технопарків Таким чином, в Україні закладено основи системної фінансової підтримки малого підприємництва. Але механізм гакоїсистеми мас надто слабке практичне відображення, яке не спроможне шінити ситуацію у сфері малог о підприємництва на краше. Для отримання суттєвого результату на практиці необхідно провес ги реальні реформи. Це одне із завдань держави, яка повинна змінити свій статус із кредитора та спонсора окремих одиниць суб'єктів малого підприємництва на роль стимулятора, регулятора га контролера \ справі сприяння розвитку малого підприємництва.

ву Інші видатки держави, пов'язані з економічною діяльністю До інших видатків бюджету, пов'язаних з економічною діяльністю, належить насамперед фінансування проектів багатоцільового розвитку