СТАТТІ 30-36: ДИСКРИМІНАЦІЙНІ ФІЗИЧНІ І ТЕХНІЧНІ ТОРГОВІ ОБМЕЖЕННЯ (ЄС)

Окрім монетарних та фіскальних обмежень, заборонених ст.12 і 95 (ЄС), існують бар'єри немонетарного характеру, як правило у формі адміністративних норм протекціоністської практики або інших заходів, здатних запобігти вільному руху товарів з однієї країни до іншої.

Згідно ст.34 (ЄС) подібна заборона поширюється на експорт. Ст.Зб(ЄС) передбачає, що заборони у ст.34(ЄС) не стосуються обмежень імпорту та експорту, які грунтуються на інших, чітко визначених засадах, наприклад, державна безпека і охорона здоров'я.

Таким чином, з одного боку, ст.30 та 34, а з іншого — ст.36 є положеннями, що спрямовані на віднайдення балансу між прагненням до вільної торгівлі і визнанням того, що країни-члени зберігають чітко визначену компетенцію щодо обмеження вільної торгівлі для захисту певних важливих національних інтересів. Тлумачення і визначення такого балансу з боку Європейського суду становить інтерес з огляду на досвід юридичної оцінки різних інтересів.

Стаття ЗО: заборона кількісних обмежень

Завдяки розвитку права Європейським судом особливою є сфера застосування ст.30. Вона охоплює фізичні торговельні обмеження, наприклад, формальності на кордонах країн ЄС та спонсорування урядом компанії на користь товарів власного виробництва, вимоги щодо знаходження виробника у країні, де продукція маркується, і навіть національні норми, які однаково застосовуються для вітчизняних та імпортованих товарів і визначають дозволені у продуктах харчування інгредієнти: ці

113

норми справляють стримуючий ефект для продажу продуктів з країн ЄС, де існують інші традиції виробництва товарів.

Відповідно до першої частини ст.ЗО ("кількість обмеження"1) це — будь-які заходи, що передбачають повне або часткове обмеження імпорту, експорту або транзиту товарів. Це, безсумнівно, включає систему квотування2 і заборон3. У першому випадку країна-член накладає кількісні обмеження на імпорт певної продукції з іншої країни ЄС: мета такої системи — захистити промисловість першої країни, що виробляє такий асортимент товарів. У другому випадку член ЄС може повністю заборонити будь-який імпорт з іншої країни.

Відповідно до другої частини ст.ЗО, "заходи, які мають ефект, еквівалентний кількісним обмеженням", або ЗЕКО, охоплюють ширшу сферу. У Директиві 70/50 (ЄС) містяться тлумачення значення і рамок застосування ЗЕКО у країнах ЄС. Хоча Директива стосується тільки заходів, які мали бути скасовані у перехідний період, вона все ж містить загальні підходи щодо тлумачення ст.ЗО.

Ст.2 (3) Директиви вміщує перелік приблизно 20 заходів, які можуть мати ефект, еквівалентний кількісним обмеженням: від фіксованих цін на імпорт і вимог гарантій щодо імпортованих товарів до застосування виключно до імпорту норм розмірів, форми або презентації продукції.

Існують два види таких заходів:

а)              заходи інші, ніж ті, що застосовуються також до

вітчизняної продукції, тобто заходи "різного застосування", які

"перешкоджають імпорту товарів, включаючи заходи, що ста

ють на заваді імпорту або роблять його дорожчим за вітчиз

няну продукцію" (ст.2(1));

б)              заходи, "однакові для вітчизняної та імпортної про

дукції", тобто заходи "загального застосування". Ці заходи

суперечать ст.ЗО, тільки коли "обмежувальні дії щодо вільного

руху товарів не пропорційні цілям" або коли "можна досягти

тієї ж мети іншими заходами, менш радикальними, ніж пере

шкода для торгівлі" (ст.З). Отже може виявитися, що норми

загального застосування є прийнятними, якщо вони відповідають принципу пропорційності.

Незважаючи на очевидну важливість Директиви 70/50 при тлумаченні ст.ЗО, Європейський суд у справі Dassonville1 запровадив власне визначення ЗЕКО.

Справа стосувалась законодавства, яке вимагало від імпортера шотландського віскі мати свідоцтво про автентичність продукції, видане британською митницею. Віскі надійшло до Бельгії з Шотландії через Францію, де подібної документації не вимагають. Отже на цю партію віскі не було належної документації, щоб можна було ввозити її до Бельгії. Наслідком таких вимог щодо сертифікації товарів стало реальне закриття бельгійського ринку для імпортера віскі. У ході судових процесів у Бельгії посилались на рішення Європейського суду на підставі того, що бельгійське законодавство порушує ст.ЗО. Європейський суд взяв до уваги, що віскі знаходиться у вільному продажу в усіх країнах Співтовариства за винятком Бельгії. Оскільки лише імпортери віскі безпосередньо з Шотландії могли надати відповідні сертифікати, це призвело до викривлення структури торгівлі віскі. Закон мав обмежуючий ефект для вільної торгівлі і, таким чином, суперечив ст.ЗО. Згідно рішення Європейського суду, усі правила торгівлі країн ЄС, які здатні перешкоджати прямо або побічно, нині або потенційно торгівлі всередині Співтовариства, повинні розглядатися як заходи, що мають ефект, еквівалентний щодо кількісних обмежень.

З того часу Європейський суд послідовно використовував формулювання у справі Дассонвіль. В його основі — усвідомлення того, що застосування заборони відповідно до ст.ЗО залежить від наслідків заходу: стаття починає діяти, коли виявляється, що національні норми перешкоджають інтеграції ринків країн Співтовариства. Проте необхідно враховувати наявність бар'єрів для торгівлі між країнами ЄС, і коли такий захід має незначний вплив на торговельні потоки в межах країни-члена, це не порушує ст.ЗО2.

Формулювання у справі Дассонвіль не розрізняє норми конкретного і загального застосування, що передбачено у ст.2

1              Справа 2/73, Geddo [1973] ECR 865.

2              Справа 13/68, Salgoil SpA [1968] ECR 453.

3              Справа 7/61, Commission v. Italy [1961] ECR 317.

1              Справа 8/74, Procureur du Roi v. Dassonville [1974] ECR 837.

2              Справа 155/80, Oebel [1981] ECR 1993.

114

115

та 3 Директиви 70/50, і ігнорує критерій пропорційності, передбачений останньою. Наступні рішення Європейського суду, ілюструючи функціональний розвиток ст.ЗО, мають сприйматися відповідно до цих двох аспектів.