7.3. Нефіскальні заходи. Кількісні обмеження та заходи, що мають еквівалентний ефект 7.3.1. Обмеженн я імпорту

Стаття 28 Договору про Співтовариство забороняє встанов- ленн я  будь-якою державою-члено м  ЄС  кількісних обмежень та заходів, що мають еквівалентний ефект, на імпорт, а ст.

Договору про Співтовариство  — на експорт товарів з іншої держави-члена. Обидві ці статті мають пряму дію1. Ключовим у забороні встановлення  кількісних обмежень та заходів,  що мають еквівалентний ефект, є "елемент Співтовариства", тобто перетинання товарами внутрішніх кордонів між державами-чле- нами ЄС. При цьому первинна "національність" товару не має значення.  Отже, якщо ,  наприклад, товар,  яки й вироблено в Україні,  законн о  потрапив  на рино к Данії при  подальшому імпорті його, скажімо, до Швеції остання не може встановлю- вати жодних кількісних обмежень на нього, так само, як і на

товари датського походження.

Однак ст. ЗО Договору про Співтовариство передбачає, що держави-члени,  незважаючи  на заборону,   можуть встановлю- вати обмеження на імпорт і експорт, якщ о це виправдано мірку- ваннями :

1) захисту суспільної   моральності,  публічного  порядку та державної безпеки;

2) захисту здоров'я та життя людей, тварин чи рослин;

3) захисту національних багатств, які мають  художню, істо- ричну чи археологічну цінність;

4) захисту промислової та комерційної власності.

Потрібно відзначити, що держави-члени не можуть розши - рювати перелік виключень, наведений у ст. ЗО Договору про Співтовариство.   ЄСП дуже стримано ставиться до будь-яких спроб держав-членів штучно розширити тлумачення ст. ЗО До - говору про Співтовариство.

Заборона встановлення кількісних обмежень та заходів, що мають еквівалентний ефект, на експорт та імпорт товарів сто- сується саме держав-членів ЄС а не індивідів.  Проте поняття "держави-члена"є досить широке та включає діяльність публіч-

1 Див.: Справа 74/76, lanelli amp; Volpi v.

688 та справа 83/78, Pigs Marketing Board v. Redmond (1978) EC R 2347, (1979) 2

CML R 177.

85

них та напівпублічних органів, на які законодавство держави - члена покладає певні адміністративно-розпорядчі повноважен - ня1. Під поняття   "держава-член" підпадають також установи чи підприємства, що засновані та фінансуються державою. В рішен- ні у справі  Commission v.  Ireland (Buy Irish  Campaign)2   ЄС П встановив ,  щ о  Ірланді я  несе  відповідальніст ь з а  компані ю "Купуйте ірландське!", незважаючи навіть на те, що формальн о її проводило приватне підприємство.

ЄС П  визначив кількісні обмеженн я як заходи, що дорівню- ють повному чи частковому, залежно від обставин, обмеженню імпорту,  експорту або транзиту товарівJ.  Це стосується перш за все встановлення квот. Як правило, з визначення м кількісних обмежень не виника є проблем.

Заходи, шо мають ефект, еквівалентний кількісним обмежен - ням ,  визначен о ЄС П  в рішенн і у справі  Procureur du Roi v. Dassonville4     як   усі   економічні   приписи,     прийняті   державами- членами, що здатні перешкодити, прямо чи непрямо, реально чи потенційно,  торгівлі в межах  Співтовариства.  Це  визначенн я називають  "дассонвільською формулою".   При цьому такі еконо - мічні  припис и  не обов'язков о повинн і реальн о впливати на торгівлю всередині Співтовариства. Достатньо, щоб вони по- тенційн о були   здатні негативн о позначитис я  на  належном у функціонуванні Спільного ринк у Співтовариства5 .

Практик а   ЄС П  т а Директив а 70/50/ЕЕС 6   пояснюють ,  щ о заходи, які мають еквівалентни й до  кількісних обмежен ь ефект, можуть застосовуватися  вибірково та універсально.

Вибірково застосовуваним и  є  заходи,  шо  перешкоджают ь імпортові товарів з інших держав-члені в ЄС , зокрема,  такі, що ускладнюють імпорт або роблять його дорожчим , ніж реаліза- ція товарів національного походження. Зокрема , це стосується заходів, що ставлять імпорт або реалізацію вже імпортованих товарів в залежність від умов, які діють лиш е щодо таких товарів, або від умов,  що відрізняєтьс я  від тих, що висуваютьс я до національного продукту, та є більш складним и для виконання .

1 Див.: Справ и 266amp;267/S7, R.  v.  Royal Pharmaceutical Society of Great Britain

(1989) EC R 1295, (1989) 2 CML R 751.

2  Див.: Справа 249/81,  Commission v.  Ireland (Buy Irish) (1982) EC R 4005, (1983) 2 CML R 104.

3 Див.: Справа  2/73, Geddo v. Ente Nazionale Risi (1973) EC R 865.

4 Див.: Справа 8/74, Procureur du Roi v. Dassonville (1974) EC R 837.

5 Див. : Справа 16/83. Prantl (Karl) (1984) EC R 1299, (1985) 2 CML R 238.

6 Див. : Директив а 70/50, шо основан а на положення х ст. 33(7) шод о скасу- вання заходів, шо мають еквівалентни й до кількісних обмежен ь ефект на імпорт та не відносятьс я до інши х положень ,  шо ухвалені згідно з Договоро м пр о Співтовариство від 22 грудня 1969 p. (O.J. 1969 L13/29).

86

Це стосується також заходів, які сприяют ь просуванню наці- онального продукту чи надають йому певних переваг.

Наприклад, вибірково застосовуваними заходами можуть бути вимоги отриманн я ліцензій на імпорт та експорт, надання пільг національному продукту, проведення кампаній типу "Купуйте національне" ,  вимог а обов'язково ї  вказівк и  н а  походженн я товарі в тощо . Так і заходи заборонен о ст.  28 Договор у пр о Співтовариство, крім випадків застосування їх за виняткових обставин, відповідно до ст. ЗО Договору.

Універсально застосовуваними ,  згідн о  зі  ст.  З Директив и

70/50/ЄЕС ,  є заходи,  що формальн о застосовуються рівно ю мірою як до національних , та к і до іноземни х товарів, але насправді покладають особливи й тягар на товари іноземного походження 1 .

Для розвитку доктрин и універсально застосовуваних заходів та практик и її застосування неабияке значенн я мало рішенн я ЄС П у справі Rewe Zentrale v. Bundesmonopolverwaltung fiir Brann- twein2, більш відоме як справа Cassis de Dijon. За обставинам и цієї справи  французьки й лікер Cassis de Dijon не було допуще - но до продажу в  Німеччині , оскільк и за німецьки м законо - давством фруктові лікер и повинн і були мати вміст алкоголю не менш ніж 25%, a Cassis de Dijon містив лиш е  15%, бо за французьким и стандартами лікери мали містити від 15 до 20% спирту.

Договору про Співтовариство, відхиливши посиланн я німець- кого уряду на міркування щодо громадського здоров'я , захисту конкуренції та споживачів як підставу для встановлення  таких непрям о дискримінаційни х законодавчих вимог.

Рішенн я  Cassis de Dijon визначил о 2 важливих принцип и вільного руху товарів на Внутрішньому ринк у Співтовариства:

1) якщ о товари законн о вироблені та випущені на рино к для продаж у в одні й з держав-члені в ЄС ,  нема є підстав пере - шкоджати доступу їх на рино к іншої держави-член а (так званий принци п взаємного визнання) ; 2) перешкод и доступу  товарів, які вироблені в одній з держав-членів, на рино к іншої держави - члена у форм і законодавчих приписів можна встановити лиш е на  підставі дотриманн я  обов'язкови х  вимог (англ.  mandatory

1    Див.: Справа 261/81,  Walter Rau Lebensmittelwerke v. De Smedl PVBA (1982) EC R 3961, (1983) 2 CML R 496

3 Див.: Справа 120/78, Rewe-Zentrale AG v. Bundesmonopolverwaltung fur Branntwein

(1979) EC R 649, (1979) 3 CML R 494.

87

requirements), запроваджених з метою підвищенн я ефективнос - ті фіскального нагляду, захисту громадського здоров'я , справед- ливої конкуренції, споживачів тощо.

Щодо останнього принципу,  важливо зазначити,  що перелік таких обов'язкови х вимог, які надають державі право вживати обмежувальних заходів, не є вичерпним .  Подальша практик а ЄС П додала до цих вимог захист навколишньог о природног о середовища1 , захист національних чи регіональних соціо-куль- турних особливостей2 , захист умов праці  забезпечення свободи слова та преси3 , захист кінематографії як форм и культурного висловлення 4 ,  захист фундаментальни х  прав людини 5   тощо . "Обов'язкові вимоги", які постійно доповнюютьс я   практико ю ЄСП , розширюют ь перелік виключень ,  визначени х у ст. ЗО Договору про Співтовариство.

Таки м чином , існує загальний обов'язо к взаємного визнанн я товарів, допущени х до продажу в будь-якій з держав-члені в ЄС ; проте виконанн я цього обов'язк у допускає певні винятки в разі, якщ о буде доведен о наявніст ь якоїс ь з обов'язкови х вимог ,  т а якщ о вжиті державо ю  н а  виконанн я  цієї вимог и обмежувальні заходи відповідають принцип у пропорційності*.

Водночас, незважаючи на важливість рішенн я Cassis de Dijon, як е заповнил о певні прогалини в праві Співтовариства, все ж залишилос я  неврегульованим питанн я  про те, чи підпадають під це правило прийняті державами-членам и акти, які хоч і не призначені захищати національни й ринок , але здатні певним чино м обмежит и  вільни й рух товарів. Деяк і з цих пробле м подолан о ЄС П у рішенні Keck та Mithouard\ поєднаним и у цій справі. Ці справи стосувалися законодавчої заборони Франціє ю

1 Див.: Справа 302/86, Commission v. Denmark (Recyclable Bottles) (1988) ECR

4607, (1989) 1 CML R 619.

2   Див.: Справа 145/88,  Torfaen Borough Council v. Bamp;Q pis (1989) EC R 385, (1990) 1 CML R 337.

3 Див. : Справа  155/80, Summary proceedings against Sergius Oebel (1981)  EC R

1993.

4  Див. :  Справа  C-368/95 ,   Vereinigte  Familapress Zeitungsverlags und  vertriebs

GmbH ('Familapress') v. Heinrich Bauer Verlag (1997) ECR [-3689, (1997) 3 CML R

1329.

5  Див.: Справ и 60amp;61/84,  Cinethuque 5/1 v.  Federation Nationale des  Cinimas

Francias (1985) ECR 2605, (1986) 2 CML R 365.

6 Див.: Справа C-112/0 0 Eugen Schmidberger v. Republic of Austria, (2003) EC R

1-05659.

* Вимога пропорційност і походить з рішенн я по справі Rau (Справа 261/

81), у якому ЄС П проголосив, що "якщ о держава-чле н має вибір між різно -

манітним и заходами для досягненн я тієї самої мети, треба обирати такі способи ,

що найменшо ю мірою обмежують вільний рух товарів у Співтоваристві".

88

продажу товарів уроздріб за ціною, нижчо ю від їх собівартості (за демпінговим и цінами).

Згідно із подальшою практикою , прикладами таких деяких торгівельних приписів, окрім заборон и продажу товарів нижче собівартості (я к то було у справі  Keck та Mithouard),  можуть бути  встановленн я  обов'язкови х  годин роботи автозаправних станцій1 , заборона реклами палива в супермаркетах2 , торгівля у неділю3  тощо .

Важлив о зазначити ,  щ о  іноді деяк і торгівельн і  припис и можуть мати наслідком  більш негативний ефект на імпортні, ніж на національні, товари. Наприклад , у поєднани х справах Konsumentombudsmanne n  (КО)  v.  De Agostini (Svenska)  Forlag AB and TV-Shop і Sverige AB* італійське підприємство De Agostini, яке продавало іграшки та комікси про динозаврів, скаржилося , що телевізійна реклама була  єдини м ефективни м способом для зацікавленн я потенційног о споживач а — дітей та їх батьків. ЄС П вирішив, що шведська  законодавча заборона телевізійної реклами, призначено ї для дітей, молодших 12 років, фактичн о впливала на маркетинг національного та іноземного продукту нерівною мірою і тому шкодила вільному руху товарів у ЄС.

1 Див.:  Справ и С-267amp;268/91 ,  Keck (Bernard) and Daniel Mithouard,  Criminal

Proceeding Against (1993) EC R 1-6097, (1995) 1 CML R 101.

2 Див. : Справ и C-401/9 2 amp; C-402/93 ,  Tankstation  't Heukske vof amp; J.B E. Boer- mans (1994) ECR 1-2199, (1995) 3 CML R 501.

3  Див.:  Справа C-412/93 ,  Societe d 'Importation Edouard Leclerc-Siplec v.   TF1

Publicity SA and M6 Publicite SA (1995) EC R 1-179, (1995) 3 CML R 422.

4 Див.: Справ и  C-69amp;258/93 , Punto Casa SpA v. Sindaco de Commune di Capena and Others (1994) EC R 1-2355, та справа C-418/93 , Semeraro Casa Uno Sri v. Sindaco de Commune di Erbusco  (1996) 3 CML R 648.

5 Див.: Справ и C-34amp;36/95 , Konsumentombudsmannen (KO) v. De Agostini (Sven-

ska), Forlag AB v.  TV Shop і Sverige AB (1997) EC R 1-3843.

89

Проте ЄС П визначив, що застосування деяких національних торгівельних норм і стандартів,  що обмежують чи забороня - ють деякі  аспекти торгівлі (тобто торгівельні приписи — англ. certain selling arrangements), не  перешкоджає, прямо чи  непрямо, реальн о чи  потенційно ,  торгівлі  між державами-членам и  в розумінні дассонвільської формули, за умови, що таке законо - давство застосовується до  всіх відповідних  підприємців ,  що діють на національній території та якщ о воно впливає рівною мірою,  юридичн о та фактично ,  на маркетин г національни х товарів і товарів, що походять з  інших держав-членів. Підхід у справі De  Agostini було розширено ЄСП у справах Heimdienst' (продаж товарів дома у споживача)  та DocMorris2    (продаж ліків через Інтернет). У цих справах ЄС П визначив, що дискримі- наційні торгівельні приписи, які  прямо не  забороняють доступ іноземних  товарів на національний ринок, але перешкоджають їх доступу, потрапляють під дію ст. 28 Договору про Співто- вариство.   Крім того, ті торгівельні приписи, які перешкоджа- ють доступу іноземних товарів на національний ринок , також врегульовуються відповідно до ст. 28 Договору про Співто- вариство3.