Розділ VII ПРИПРАВИ (АРОМАТИЗАТОРИ)

Правові засади використання приправних речовин містяться у Регламенті (ЄС) № 2232/96 Європейського Парламенту та Ради від 28 жовтня 1996 року, що викладає процедуру Співтовариства щодо приправних речовин, які використовуються або призначені для використання в або на продуктах харчування, у Рішенні Комісії 1999/217/ЄС, яким ухвалено реєстр приправ- них речовин, які використовуються або призначені для використання в або на продуктах харчування, складений у застосування регламенту (ЄС) № 2232/96, у Регламенті (ЄС) № 2232/96, що викладає у своєму додатку загальні критерії для використання приправних речовин.

З метою перевірки, що приправні речовини, які містяться у реєстрі, відповідають критеріям загального використання, частина 1 статті 4 Регламенту (ЄС) № 2232/96 передбачає, що програма для оцінки цих приправних речовин має бути втілена. Відповідно до частини 3 статті 4 речовини мають бути виключені з реєстру, де, внаслідок перевірки, є очевидним, що вони не відповідають критеріям загального використання. В якості першого етапу програми оцінки, речовини з реєстру мають отримати ФЛ-номера відповідно до їх хімічних характеристик та мають бути розділені по групам структурно відповідних складових, які можуть показати метаболічну та біологічну поведінку. У світлі великої кількості приправних речовин у реєстру та кінцевого терміну, встановленого регламентом, до якого має бути ухвалений перелік дозволених приправних речовин, програма оцінки не повинна витрачати наукові дослідження і, таким чином, використовувати оцінку безпеки, вже здійснену Комітетом експертів з приправних речовин Ради Європи (КЕПР), Науковим комітетом з продуктів харчування Європейської Комісії (НКПХ) та Спільним комітетом з харчових добавок ФАО/ВООЗ (СКХД).

Науковий комітет з продуктів харчування в подальшому визнав, що для приправних речовин, що залишилися, непотрібне дублювання роботи можна уникнути шляхом розділення різних груп речовин між НКПХ та СКХД для проведення оцінки.

Частина 2 статті 4 регламенту (ЄС) № 2232/96 передбачає, що особа, яка відповідальна за розміщення речовин на ринку, надає інформацію, необхідну для оцінки, Комітету. Інформація про речовини щодо чистоти, хімічного складу, природної наявності в їжі, загальна кількість, що додається в їжу, та результати токсикологічних та метаболічних досліджень вважаються важливими для проведення оцінки. З метою проведення постійної оцінки протягом всього періоду, інформація має надаватися якнайскоріше та має бути наявною заздалегідь щодо оцінки особливої речовини. Інформація має оновлюватися, як тільки з’являється нова інформація.

У випадку, якщо інформація, надана щодо хімічного визначення речовини та кількість, що додається до їжі, або токсикологічні та метаболічні дослідження речовини або подібних речовин, є недостатньою, може вимагатися подальша інформація. Після попередньої оцінки, яка має засновуватися на загальній кількості, що додається до їжі, більш докладна інформація може стати необхідною для оцінки певних речовин.

Реєстр містить приблизно 2800 речовин. Згідно думки НКПХ, можна зробити висновок, що приблизно 800 речовин не повинні проходити повторну перевірку на сьогоднішній час.

Виходячи з припущення, що СКХД оцінює значну кількість речовин протягом наступних п’яти років, приблизно від 1000 до 1250 речовин залишаються для оцінки з боку НКПХ. З метою надання процесу оцінки найбільшої ефективності, слід дотримуватися групового підходу, тобто речовини, які ймовірно, покажуть метаболічну та біологічну поведінку, мають оцінюватися разом.

Рішенням Комісії 94/652/Є^ останнє змінене рішенням 1999/634/Є^ рішенням 1.1. щодо «хімічно визначених приправних речовин» було визначена його здійснення в межах наукового співробітництва держав—членів у вивченні питань. Це завдання створило базу даних Фле- віс, яка надає інформацію для наукової оцінки приправних речовин. Інформація, надана відповідальною особою за розміщення речовини на ринку, має бути додана до бази даних та розглянута з метою визначення того, чи є вона достатньо для завершення оцінки.

Відповідно до висновку НКПХ, оцінка речовин НКПХ має слідувати за процедурою, що застосовується СКХД, яка є найбільш сучасною та систематичною процедурою, що застосовується на сьогоднішній день. Після затвердження з боку НКПХ, результати майбутніх оцінок приправних речовин реєстру, що здійснюється СКХД, мають також бути затверджені.

Процедура СКХД є поступовим підходом, що інтегрує інформацію з поточного використання, відношення структура-активність, метаболізму та токсичності. Додатково оцінюється інформація щодо чистоти та хімічної специфікації. Одним з ключових елементів процедури є розподіл приправ на три структурні класи, які не становлять турботу про безпеку. Токсикологічні та метаболічні дослідження, проведені в групі хімічно споріднених речовин, можуть використовуватися для вироблення висновків про можливий токсикологічний вплив речовин, що не вивчалися або вивчалися неінтенсивно.

Речовина має бути піддана повторній оцінці, якщо, у світлі нової інформації щодо токсикологічного впливу на споживання людиною, виникає сумнів щодо дійсності вже здійсненої та ухваленої оцінки.

Рішенням Комісії 1999/217/ЄС окремим приправним речовинам була надана пріоритетність у програмі оцінки, оскільки деякими державами—членами була висловлена турбота щодо охорони здоров’я споживачів. Програма має ділитися на групи, надаючи пріоритет тим групам речовин, для яких існує найбільше інформації. Однак, в майбутньому може виникнути потреба у більш високих пріоритетах для певних речовин.

Першим етапом у створенні програми оцінки, відповідно до Регламенту Комісії (ЄС) № 1565/2000 від 18 липня 2000 року, що викладає необхідні заходи для прийняття програми оцінки у застосування регламенту (ЄС) № 2232/96 Європейського Парламенту та Ради, є встановлення номерів ФЛ, як визначено в системі бази даних Флевіс, для кожної приправної речовини реєстру та розділення всіх речовин на групи споріднених речовин відповідно до переліку груп, як наводиться у Додатку І цього регламенту. Речовини, що містяться у реєстрі та вже були класифіковані

• НКПХ в категорію 1 (речовини, що вважаються безпечними у використанні) або
• СКХД в категорію А (речовини, що можуть використовуватися в продуктах харчування) або
• СКХД, що не висловлює турботу стосовно поточного рівня споживання, за винятком речовин, які були прийняті на основі того, що їх очікуване споживання нижче, ніж 1,5 мг на особу в день, як викладено у звітах 46-ї, 49-ї, 51-ї та 53-ї нарад СКХД,
• не мають бути повторно оцінені в межах поточної програми з оцінки,
• якщо надається інформація щодо чистоти та хімічна специфікація речовини, як визначено у додатку ІІ, та
• до отримання НКПХ нової інформації, яка може змінити результати оцінок.

Речовини, що входять до реєстру, та класифікуються у майбутньому

• СКХД таким чином, щоб не виникало побоювань щодо поточного рівня вживання

розглядаються НКПХ, який може вирішувати, чи необхідна подальша оцінка.

У випадку, якщо НКПХ вирішує, що непотрібна подальша оцінка речовини, як відповідно до зазначених вище положень, відповідальна особа за розміщення речовини реєстру на ринок, надає інформацію, викладену у частині 1 статті 3.

Відповідальна особа за виведення на ринок речовини, що міститься в реєстрі, яка не охоплюється частиною 1 статті 2, має надати наступну інформацію протягом 12 місяців з моменту прийняття цього регламенту з метою проведення оцінки речовини:

• чистота та хімічна специфікація речовини, як визначено у додатку ІІ,
• природня наявність у продуктах харчування,
• загальна кількість речовини, яка додається до їжі в Співтоваристві,
• нормальний та максимальний рівні використання речовини в категоріях їжі, як визначено у додатку ІІІ, у разі застосування,
• усі відповідні токсикологічні та метаболічні дослідження речовини або споріднених речовин.

Ця інформація має бути передана в стандартизованому форматі, як визначено у додатку ГУ.

В межах завдання 1.1, створеного рішенням 94/652/ЄС держави—члени, які приймають участь:

• об’єднують інформацію стосовно кожної речовини, що надається відповідно до частин 1 та 4 статті 3 до бази даних Флевіс,
• перевіряють, чи є інформація достатньою для проведення оцінки та інформують Комісію про це,
• перевіряють інформаційні звіти, які резюмують інформацію та містять попередню оцінку та
• надають такі інформаційні звіти на адресу НКПХ.

На основі інформаційних звітів НКПХ проводить оцінку речовин на їх відповідність з критеріями загального використання. НКПХ перевіряє інформацію стосовно її компетентності та інформує Комісію про це. У разі необхідності, можуть бути запропоновані заходи з обмеження рівнів використання. Процедура оцінки, що застосовується, слідує за процедурою, що застосовується СКХД, доки вважається відповідним НКПХ.

Комісія або держава—член можуть вимагати повторної оцінки речовини, вже прийнятої як такої, що відповідає загальним критеріям використання, якщо з’являється нова інформація, що може призвести до інших результатів.

Речовини у реєстрі з позначкою «2» або «3» в колонці «коментарі» рішення 1999/217/ЄС, перші піддаються оцінці.

Хімічні групи для приправних речовин містяться у Додатку І до Регламенту Комісії (ЄС) № 1565/2000 від 18 липня 2000 року, що викладає необхідні заходи для прийняття програми оцінки у застосування регламенту (ЄС) № 2232/96 Європейського Парламенту та Ради. Ці хімічно засновані групи можуть продемонструвати метаболічну та біологічну поведінку в цілому. До них належать: первинні аліфатичні спирти/альдегіди/кислоти з відкритим ланцюгом, ацетали та складні ефіри з ефірами, що містять сатуровані спирти та ацетали, що містять сату- ровані альдегіди. Не входить ароматична або багатоароматична частка як компонент спирту або ацеталу; первинні аліфатичні спирти/альдегіди/кислоти з складним ланцюгом, ацетали та спирти, що містять спирти з складним ланцюгом або ацетали, що містять альдегіди з складним ланцюгом. Не входить ароматична або багатоароматична частка як компонент спирту або ацеталу; первинні аліфатичні спирти/альдегіди/кислоти з простим та складним ланцюгом, ацетали та ефіри з ефірами, що містять а, p-несатурований спирт та ацетал, що містить а, р- несатурований спирт або альдегіди. Не входить ароматична або багатоароматична частка як компонент спирту або ацеталу; первинні аліфатичні спирти/альдегіди/кислоти з простим та складним ланцюгом, ацетали та ефір з ефірами, що містять несатуровані спирти та ацетали, що містять несатуровані спирти або альдегіди. Не входить ароматична або багатоароматична частка як компонент спирту або ацеталу; сатуровані та несатуровані аліфатичні вторинні спирти/кетони/кетали/ефіри з ефірами, що містять вторинні спирти. Не входить ароматична або багатоароматична частка як компонент ефіру або кеталу; аліфатичні, аліциклічні та ароматичні сатуровані та несатуровані третинні спирти та ефіри з ефірами, що містять третинні спирти. Ефіри можуть містити компонент кислоти; первинні аліциклинні сатуровані та неса- туровані спирти/альдегіди/кислоти/ацетали/ефіри з ефірами, що містять аліциклічні спирти. Ефіри/ацетали можуть містити аліфатичні ациклічні або аліциклічні кислоти або складові спирту; вторинні аліциклинні сатуровані та несатуровані спирти/кетони/кетали/ефіри з кета- лами, що містять аліциклічні спирти або кетони та ефіри, що містять вторинні аліциклинні спирти. Ефіри можуть містити аліфатичні ациклічні або аліциклічні складові кислот; первинні аліфатичні сатуровані або несатуровані спирти/альдегіди/кислоти/ефіри з вторинною функ- ційною групою, що включає аліфатичні лактони; вторинні аліфатичні сатуровані або несату- ровані спирти/кетони/кетали/ефіри з другою вторинною функційною групою; аліциклічні та ароматичні лактони; солодові похідні та кетодіогенні похідні; фуранон та тетрагідрофурфірі- лові похідні; фурфіріл та фуранові похідні з та без додаткових складових з боковими ланцю- гами; феніл етілові спирти, кислоти, споріднені ефіри, кислоти та споріднені ефіри; аліфатичні та аліциклічні ефіри; пропенілгідробензоли; алігідробензоли; речовини споріднені до кап- сацину; аліфатичні та ароматичні моно- та ді-тіоли та моно-, ді-, три та полісульфіди з або без додаткових функційних груп; ароматичні кетони, вторинні спирти та спорідені ефіри; аріл- замінні первинні похідні спирту /альдегідів/кислот/ефіру/ацеталу; Бензилові спирти/альде- гіди/кислоти/ефіри/ацетали. Включені бензол та бензолові ефіри. Можуть також містити аліфатичні ациклічні або аліциклінні ефіри або складову ацеталу; похідні пиразину; похідні пе- нолу, що містять коловий алкіл, коловий алкоксій та бокові ланцюгі з функційною групою; ароматичні ефіри, що включають похідні анізолу; похідні антранплату; похідні пирідіну, пі- ролю та хіноліну; похідні тріопену, тріазоліну та тенілу; різноманітні речовини; аліфатичні та ароматичні гідрокарбонати; епоксиди;.аліфатичні та ароматичні аміни; амінокислоти.

Хімічні визначення, що мають надатися приправним речовинам, містяться у Додатку ІІ до Регламенту Комісії (ЄС) № 1565/2000 від 18 липня 2000 року. До таких хімічних визначень належать: хімічна назва, як зазначено у реєстрі рішення 1999/217/ЄС, назва ІЮПАКу, якщо різниться від хімічної назви в реєстрі, синоніми, у разі наявності номери РЄ, ФЛ тощо; хімічна та структурна формула, молекулярна вага, фізична форма/запах, розчинність; розчинність в етанолі, тест визначення; мінімальний вміст компонента; домішки; фізичні параметри, що стосоються чистоти (вимагається випрадання у випадку, якщо інформація не надана): точка кипіння (для рідин), точка плавлення (для твердих тіл), показник заломлення (для рідин), питома вага (для рідин), стабільність та продукти розпаду, у разі застосування, взаємодія з складовими їжі у разі застосування, будь-яка інша відповідна інформація.

Національне законодавство

Наказом Держспоживстандарту України від 01.02.2005 року № 28 приправи та спеції включено до Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні. Нормативними документами, в яких встановлено вимоги щодо вмісту у приправах токсичних елементів, нітратів, мікотоксинів, консервантів, синтетичних барвників, пестицидів, радіонуклідів, є ДСТУ 281-95, ДСТУ 2118-93, ГОСТ 17471-93, ДСТУ 2717-94, ГОСТ 1683-71, ГОСТ 18077-72. Крім того, у даній сфері діють ГОСТ 28875-90 «Пряности. Приемка и методы анализа»; ГОСТ 28876-90 «Пряности и приправы. Отбор проб»; ГОСТ 28877-90 «Пряности и приправы. Определение примесей»; ГОСТ 28878-90 «Пряности и приправы. Определение общего содержания золы»; ГОСТ 28879-90 «Пряности и приправы. Определение влаги методом от гонки»; ГОСТ 28880-90 «Пряности и приправы. Определение посторонних примесей». Необхідно зазначити, що положення вказаних нормативних документів є застарілими і не враховують вимог законодавства ЄС. На рівні ж законів України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів центральних органів виконавчої влади дане питання не врегульовано. При цьому важливо взяти до уваги, що, відповідно до визначення, що міститься у ст. 1 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», стандарт — це документ, затверджений центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання та споживчої політики, яким встановлено для загального та систематичного використання правила, інструкції або характеристики продуктів, пов’язаних з ними процесів або послуг, додержання яких є обов’язковим. Стандарт не містить вимог щодо безпечності харчових продуктів (виділено нами), встановлених санітарними заходами, та може включати або бути цілком присвячений вимогам щодо позначення, упаковки, маркування та етикетування продукту чи процесу, а також вимогам до термінології, яка вживається щодо процесу, продукту чи послуги. Тобто врегулювання питань безпечності приправ стандартами суперечить законодавству України. Таким чином, питання безпеки приправних речовин у національному законодавстві на теперішній момент не врегульовано.

Вказане дозволяє зробити висновок, що рівень адаптації національного законодавства до вимог правових актів ЄС є низьким. Для подолання такої ситуації необхідно розробити на рівні Кабінету Міністрів України положення, яке містило би Реєстр приправних речовин, у відповідності з Регламентом Комісії (ЄС) № 1565/2000 від 18 липня 2000 року, що викладає необхідні заходи для прийняття програми оцінки у застосування регламенту (ЄС) № 2232/96 Європейського Парламенту та Ради, та встановлення номерів ФЛ, як визначено в системі бази даних Флевіс, для кожної приправної речовини реєстру та розділення всіх речовин на групи споріднених речовин відповідно до переліку груп, як наводиться у Додатку І до цього регламенту. Крім того, на рівні міністерства охорони здоров’я України необхідно розробити правовий документ, що містив інформацію про наступні характеристики приправних речовин: хімічні та структурні формули, молекулярну вагу, фізичну форму/запах, розчинність; розчинність в етанолі, тест визначення; мінімальний вміст компонента; домішки; фізичні параметри, що стосуються чистоти (вимагається виправдання у випадку, якщо інформація не надана): точку кипіння (для рідин), точку плавлення (для твердих тіл), показник заломлення (для рідин), питому вага (для рідин), стабільність та продукти розпаду, у разі застосування, взаємодію з складовими їжі у разі застосування у відповідності з Додатком ІІ до Регламенту Комісії (ЄС) № 1565/2000 від 18 липня 2000 року.