Харчові масла та жири: норми щодо максимального вмісту ерукової кислоти у рослинних маслах та жирах

Правові вимоги щодо максимального вмісту ерукової кислоти у рослинних маслах та жирах містяться у Директиві Ради від 20 липня 1976 р. стосовно фіксування максимального рівня ерукової кислоти у оліях та жирах призначених для людського споживання та в продуктах харчування, які містять додані олії та жири (76/621^EC).

Оскільки для досягнення цієї мети було необхідно встановити максимальний рівень для вмісту ерукової олії в оліях та жирах, а також продуктах харчування, в які вони додаються; оскільки, однак, можливо, без ризику для людського здоров’я, виключити продукти харчування з низьким загальним вмістом жирів від дії цієї Директиви; було визначено, що у будь- якому випадку рівень ерукової кислоти не повинен перевищувати 10 % з 1 липня 1977 р.

Директива Ради від 20 липня 1976 р. стосовно фіксування максимального рівня ерукової кислоти у оліях та жирах призначених для людського споживання та в продуктах харчування, які містять додані олії та жири (76/621^EC) застосовується: до олій, жирів та їх сумішей, які призначені для людського споживання, до складних продуктів харчування, до яких додано олії, жири або їх суміші, та загальний вміст жиру у яких перевищує 5 %; держави—члени можуть, однак, також застосовувати положення цієї Директиви до таких продуктів харчування, якщо вміст жиру в них дорівнює або менше 5 %.

У Директиві вказується, що найпізніше з 1 липня 1979 р., рівень ерукової кислоти у продуктах, зазначених вище, з розрахунку на загальний рівень жирних кислот у жировому компоненті не може бути вище 5 %. У будь-якому випадку з 1 липня 1977 р., держави—члени фіксують рівень ерукової кислоти не вище 10 %.

Вибірка для контролю та методи аналізу, необхідні для встановлення рівня ерукової кислоти продуктів, зазначених вище, визначаються відповідно до процедури, встановленої у Статті 5. До 1 січня 1977 р., держави—члени при необхідності вносять зміни до свого законодавства для узгодження з постановами цієї Директив і негайно інформують Комісію. Закони з відповідними змінами застосовуються до таких продуктів, що з’явилися на ринку після 1 липня 1977 р. та 1 липня 1979 р., відповідно.

Національне законодавство

У вітчизняному законодавстві на рівні законодавчих актів питання вмісту ерукової кислоти не врегульовано. У Обов’язковому мінімальному переліку досліджень сировини, продукції тваринного та рослинного походження, комбікормової сировини, комбікормів, вітамінних препаратів та ін., які слід проводити у державних лабораторіях ветмедицини і за результатами яких видається ветсвідоцтво (Ф-2), затвердженому наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агарної політики України від 03.11.1998 № 16 (у редакції наказу Державного департаменту ветеринарної медицини від 18.11.2003 № 87) серед токсичних елементів, що можуть міститися у рослинних жирах, ерукову олію не згадано. У Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, затвердженому наказом Держспо- живстандарту України від 01.02.2005 № 28, із посиланням на гОсТ 1128-75, ГОСТ 1129-93, ГОСТ 7825-96, ГОСТ 7981-68, ГОСТ 8807-94, ГОСТ 8808:2003, ГОСТ 8988-77, ГОСТ 898973, ГОСТ 8990-59, ГОСТ 10766-64, ГОСТ 14083-68, якими встановлено вимоги щодо вмісту токсичних елементів в рослинних оліях, визначення рівня вмісту ерукової кислоти передбачено лише для ріпакової олії. Таким чином, стан адаптації національного законодавства до європейських правових актів в досліджуваній сфері є недостатнім.