ПОЯСНЮВАЛЬНІ ТАБЛИЦІ ДО РЕКОМЕНДАЦІЙ МЕР

№

Норма українського законодавства

Правило, визначене Європейським правом

«Фінансова послуга — операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, — і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів» (п.

«Інвестиційна послуга означатиме будь-яка з послуг, перелічених в Секції А Додатку, щодо будь-якого інструменту, переліченого в Секції В Додатку, яка надається на користь третьої сторони» (п. 1 ст. 1)

1. Фінансовими вважаються такі послуги:

1)   випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/ або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;

2)  довірче управління фінансовими активами;

3)  діяльність з обміну валют;

4)   залучення фінансових активів   із зобов'язанням щодо наступного їх повернення;

5)   фінансовий лізинг;

6)   надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;

7)   надання гарантій та поручительств;

8)   переказ грошей;

9)   послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення;

10) торгівля цінними паперами;

11) факторинг;

12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону.

Секція А «Послуги»

1) прийняття та розміщення від імені клієнта замовлень стосовно одного чи кількох інструментів, прелічених в секції В;

2) виконання таких замовлень   за рахунок третіх осіб;

3) укладання угод з одним чи кількома інструментами фондового ринку (ринку інвестиційних послуг) від свого імені і за власний рахунок;

4) управління інвестиційними портфелями за дорученням інвесторів, на власний розсуд та на основі індивідуального підходу, якщо до таких портфелів входить один чи кілька інструментів, перелічених в секції В;

5) андеррайтинг інструментів, перелічених в секції В, та розміщення їх емісій.

Секція В «Інструменти»

1)  цінні папери, що підлягають обігу, та інвестиційні сертифікати

2)  інструменти грошового ринку

3)  строкові контракти (фьючерси) та інші подібні

4)  інструменти, що передбачають грошову форму оплати

5)  процентні строкові контракти (форварди)

6) строкові контракти на обмін (на певну дату у майбутньому) при залежності ціни від процентної ставки, валютного курсу чи фондового індексу (процентні, курсові чи індексні свопи)

7) опціони, що дають право на купівлю чи продаж будь-якого із зазначених інструментів, в т.ч. інструментів, що передбачають грошову форму оплати.

До цієї категорії відносяться зокрема курсові та процентні опціони.

196

Рекомендація для МКР

Проблема

Примітки

РЕКОМЕНДАЦІЯ № 1: Привести Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послупgt; від 12 липня 2001 року № 2664-ІИ в частині поняття «фінансових послуг» та кола осіб, на яких розповсюджується дія закону, до відповідних положень законодавства ЄС, зокрема до положень Директиви Ради 93/22/ЕЕС від 10 травня 1993 року щодо інвестиційних послуг в сфері цінних паперів шляхом удосконалення поняття фінансові послуги та чіткого визначення кола осіб, на яких розповсюджується дія закону

Потреба уточнити Закон про фінансові послуги щодо кола осіб, на яких він розповсюджується

Закон про фінансові послуги містить перелік послуг які вважаються фінансовими. Він характеризується наступним чином:

— більшість перелічених послуг є за своєю природою інвестиційними (в розумінні Директиви 93/22)

—  перелік несистемне підходить до визначення поняття «фінансові послуги»

—  перелік не є вичерпним що порушує принцип правової визначеності

На відміну від Закону Директива 93/22 пропонує вичерпний і більш досконалий перелік послуг, що є інвестиційними

197

№

Норма українського законодавства

Правило, визначене Європейським правом

Секція С «Додаткові послуги»

1) зберігання та управління щодо одного або більше інструментів, внесених до переліку у Секції В

2)  послуги відповідального зберігання (оренда депозитних скриньок)

3)  надання кредитів або позик інвесторові для того, щоб дозволити йому здійснювати операцію з застосуванням одного або більше інструментів, внесених до переліку у Секції В, якщо фірма, що надає кредит або позику, залучена до операції

4) надання консультацій компаніям щодо структури капіталу, стратегії виробництва та питань, пов'язаних з ними, а також консультацій та послуги, що стосуються злиття та придбання компаній

5) послуги, пов'язані з андеррайтингом

6)  консультації з інвестиційних питань, що стосуються одного чи більше інструментів, перелічених у Секції В

7)  послуги з обміну іноземної валюти, якщо вони пов'язані з наданням інвестиційних послуг

Ст.

Ст 1. та Додаток до Директиви Ради 93/22/ЕЕС від 10 травня 1993 року щодо інвестиційних послуг в сфері цінних паперів

«Цей Закон регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг» (ч.І ст. 2). «Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності (далі — СПД)». (ч. 1 ст 5)

Ця директива не застосовується до ...(Ь) Надання послуг виключно для: — материнських СПД, — своїх підрозділів — чи підрозділів материнського СПД(с) Коли надання таких послуг носить разовий характер: — в межах професійної діяльності і — ця діяльність регулюється законом чи підзаконним актом, чи кодексом професійної етикі, які не виключають можливості надання таких послуг... (ч. 2 ст. 2)

Ст. 2 та ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-ІП

Ст. 2 Директиви Ради 93/22/ЕЕС від 10 травня 1993 року щодо інвестиційних послуг в сфері цінних паперів

198

Рекомендація для МКР

Проблема

Примітки

Необхідно передбачити випадки, за яких Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-ПІ не застосовується з метою уникнення надмірного регулювання надання фінансових послуг

199

№

Норма українського законодавства

Правило, визначене Європейським правом

Інша фінансова установа може виконувати функції адміністратора відповідно до цього Закону, якщо вона відповідає вимогам, встановленим уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг Адміністратор виконує свої функції з довірчого управління активами фонду без отримання додаткової ліцензії (ст. 3)

«Компетентні органи можуть не надавати ліцензію ІСІ якщо керівники компанії з управління активами, інвестиційної компанії чи зберігача мають недостатньо добру репутацію чи відсутність досвіду, якого вимагає здійснення їх обов'язків» (ч.З ст.

Ст. З Проекту Закону України «Про фінансово-кредитні механізми будівництва нерухомості та операцій з нерухомістю», прийнятий ВРУ 7 березня 2002 року (вето Президента)

Ст. 4 Директиви Ради 85/611/ЕЕС від 20 грудня 1985 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних актів, що стосуються інститутів спільного інвестування у цінні папери

«Якщо емітентом іпотечних сертифікатів є керуючий іпотекою, випуск іпотечних сертифікатів та інформація про умови випуску та обігу іпотечних сертифікатів не підлягають реєстрації у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку або ЇЇ територіальних органах. В інших випадках реєстрація здійснюється відповідно до положень, розроблених уповноваженим органом виконавчої влади з питань регулювання ринків фінансових послуг» (ч.З ст. 11)

«Органи держави в якій розташований ІСІ має бути компетентним за нагляд за цим ІСІ» (ч.З ст. 49) «Зазначеним органим має бути надано усі повноваження, необхідні для виконання ними своїх обов'язків» (ч.4 ст.49)

Ст. 11 Проекту Закону України «Про іпотечне кредитування та факторингові операції з консолідованим іпотечним боргом», прийнятий ВРУ 7 березня 2002 року (вето Президента)

Ст. 49 Директиви Ради 85/611/ЕЕС від 20 грудня 1985 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних актів, що стосуються інститутів спільного інвестування у цінні папери

«Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.» (ч. 1 ст. 1 Закону)

«Цінні папери, що підлягають вільному обігу» означає ті класи цінних паперів які зазвичай обертаються на фондовому ринку, такі як: — урядові цінні папери, акції компаній,— цінні папери, які дають право придбати акції шляхом підписки або обміну,— депозитарні розписки,— облігації, випущені у відповідній серії,— індексний варант та — цінні папери, які дають право на придбання зазначених облігацій шляхом підписки:

— урядові цінні папери,

— акції компаній,

цінні папери, які дають право придбати акції шляхом підписки або обміну,

— депозитарні розписки,

200

Рекомендація для МКР

Проблема

Примітки

РЕКОМЕНДАЦІЯ №2 Забезпечувати розробку нормативних актів, що регулюють питання здійснення Інвестиційної діяльності (за схемою спільного Інвестування, зокрема) у відповідності до положень законодавства ЄС, зокрема до положень Директиви Ради 85/ 611/ЕЕС від 20 грудня 1985 року щодо узгодження законів, пщзаконних та адміністративних актів, що стосуються Інститутів спільного Інвестування у цінні папери шляхом встановлення ліцензійних умов для компаній з управління активами та встановлення належного контролю за діяльністю цих видів ІСІ

Неналежне регулювання спеціальних видів ІСІ, необгрунтоване виділених в окрему категорію (та виведених таким чином зі сфери застосування Закону про ІСІ)

Так, Проект закону про фінансово-кредитний механізм не визначає вимоги до організацій, які можуть виконувати функції адміністраторів, зокрема, до їх фінансового стану та професійного досвіду, а також до освіти керівників Крім того, цей проект створює можливість ухилення від відповідальності організаторів цих фондів та тих,хто виконував функції адміністраторів

Проект закону про Іпотечне кредитування сприяє створенню неякісних фінансових Інструментів та уникнення контролю за їх обігом Безпідставне звільнення від реєстрації випуску Іпотечних сертифікатів, яка є відповідним засобом контролю, не відповідає вимогам Директиви 85/611 щодо належного контролю за ІСІ

РЕКОМЕНДАЦІЯ №3 Привести нормативні акти, що регулюють обіг похідних фінансових Інструментів, до відповідних положень законодавства ЄС, зокрема до положень Директиви Ради 93/22/ЕЕС від 10 травня 1993 року щодо Інвестиційних послуг в сфері цінних паперів та Директиви 89/298 від 17 квітня 1989 року щодо координації вимог щодо розробки, перевірки та розповсюдження проспектів, які мають бути оприлюднені

Невизначеність правил роботи з похідними фінансовими Інструментами

Концепція правового регулювання деривативів в Україні не відповідає концепції, яка застосовується в ЄС В Україні порядок випуску та обігу деривативів врегульовані в межах автономного поняття "похідні цінні папе ри" в той час як в ЄС ці питання стосовно деривативів регулюються в межах двох різних Інститутів права 3 одного боку це цінні папери ("цінні папери, що підлягають вільному обігу" (емісійні) та "Інструменти

201

№

Норма українського законодавства

Правило, визначене Європейським правом

«...

— облігації, випущені у відповідній серії,

— індексний варант та цінні папери, які дають право на придбання зазначених облігацій шляхом підписки

«Інструменти грошового ринку» означають ті класи інструментів, які зазвичай обертаються на фондовому ринку, такі як:

— казначейські зобов'язання,

— депозитні сертифікати та векселі

Ч. 1 ст. 1 та ст. З Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 року № 1201-ХІІ

Преамбула Директиви Ради 93/22/ЕЕС від 10 травня 1993 року щодо інвестиційних послуг в сфері цінних паперів

Похідні цінні папери — цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором (контрактом), цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів

—  варанти,

— ф'ючерси та

— опціони.

"Іструменти еквівалентні фінансовим ф'ючерсам" означають контракт, ціна якого розраховується з огляду на коливання процентної ставки або валютного курсу, вартості будь-якого з інструменті, зазначених в Секції В Додатку* чи індексом цих інстурментів". (на даний момент регулюються як похідні цінні папери:

Відповідно до Правил випуску та обігу фондових деривативів, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24 червня 1997 р. № 13)

Преамбула Директиви Ради 93/22/ЕЕС від 10 травня 1993 року щодо інвестиційних послуг в сфері цінних паперів

(* Йдеться про Додаток до Директиви 93/22/ЕЕС від 10 травня 1993 року щодо інвестиційних послуг в сфері цінних паперів (додатково див. Рекомендацію 3)

«Для реєстрації випуску варантів емітент подає до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку такі документи:

а)  заяву;

б) зразок сертифіката варанту; Сертифікат варанту, зразок якого подається до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, повинен містити такі реквізити: (п.14)

повну назву емітента варантів та його юридичну адресу;

зазначення кількості цінних паперів, які є базовим активом варанту;

«...

202

203

№

Норма українського законодавства

загальну кількість варантів даного випуску;

термін розміщення; термін дії варанту;

підпис уповноваженої особи та печатку емітента.

в)  зареєстровану інформацію про випуск цінних паперів, які є базовим активом;

г)  річний звіт за попередній рік та (при наявності) останній після річного піврічний звіт» (п. 13)

п.13 та п.14 Правил випуску та обігу фондових деривативів, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24 червня 1997 р. № 13

«Іноземні цінні папери, які пропонуються для обігу на території України, повинні мати лістинг на фондовій біржі або допущені до обігу у торговельно-інформаційній системі в країні їх походження та мати лістинг на одній із наступних фондових бірж: Нью-Йоркській, Американській, Токійській, Торонтсь-кій, Гонконгській, Франкфуртській, Лондонській» (ч. 5 розділу І)

Розділ І Положення про порядок реєстрації акцій та облігацій іноземних емітентів в Україні затверджене Рішенням Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку № 42 від 20 листопада 1997 р

Правило, визначене Європейським правом

— емітента;

— основні види діяльності емітента;

— активи та пасиви, фінансовий стан, прибутки та збитки емітента;

— посадових осіб, що здійснюють управління та нагляд за діяльністю емітента;

— іншу важливу інформацію про емітента, та про останні зміни його діяльності чи стратегії ведення бізнесу.» (ч. 2 ст. 11)

«Коли пропозиція до відкритого продажу стосується:

— конвертованих боргових цінних паперів, замінних цінних паперів,

— цінних паперів з варрантом або

— власне варрантів,

необхідно надати також інформацію стосовно:

— природи пов'язаних з йми акцій чи боргових цінних паперів, та

— умов та процедури конвертації, обміну чи підписки» (ч. 4 ст. 11)

Ст. 11 Директиви 89/298 від 17 квітня 1989 року щодо координації вимог щодо розробки, перевірки та розповсюдження проспектів, які мають бути оприлюднені коли цінні папери, що мають вільний обіг пропонуються пропонуються до відкритого продажу

«Якщо акції, випущені компанією, при-належною до країни, яка не є членом ЄС, не мають лістингу ані в країні походження, ані в країні розміщення більшої частини акцій,вони не можуть бути допущені до офіційного лістингу до тих пір, поки компетентні органи не переконаються, що відсутність лістингу ані в країні походження, ані в країні розміщення більшої частини акцій не є перепоною для захисту інтересів інвесторів» (ст. 51)

Стаття 51 Директиви Європейського Парламенту та Ради 2001/34 від 28 травня 2001 року щодо допуску цінних паперів до офіційного лістингу на фондових біржах та щодо інформації, яка має бути оприлюднена стосовно цих цінних паперів

204

Рекомендація для МКР

Проблема

Примітки

РЕКОМЕНДАЦІЯ №4: Привести нормативні акти, що регулюють допуск іноземних цінних паперів на український ринок, до відповідних положень законодавства ЄС, зокрема до положень Директиви 2001/34/ЕС від 28 травня 2001 року щодо допуску цінних паперів до офіційного лістингу на фондових біржах та щодо інформації, яка має бути оприлюднена щодо цих цінних паперів шляхом розроблення механізму допуску на український ринок цінних паперів іноземних цінних паперів за відсутності їх лістингу в країні походження, забезпечуючи при цьому перевірку захисту інтересів інвестора

Недосконала процедура допуску цінних паперів іноземних емітентів на український ринок

Таким чином, не встановлюючи деталізованих правил та норм допуску іноземних цінних паперів на національний ринок держав-членів ЄС, Директива 2001/34 визначає принципи та мету регулювання такого допуск. Крім того висувається вимога дотримання реквізитів цінних паперів, вимогам встановленим в ЄС.

205

№

Норма українського законодавства

Правило, визначене Європейським правом

Одним з видів обов»язкового страхування в Україні є «страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»

«Кожна держава-член ЄС повинна вжити відповідних заходів для забезпечення обов'язкового страхування цивільної відповідальності при експлуатації транспортних засобів, що звичайно розміщені на її території [зареєстровані]»

п.9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 року №85/96-ВР (в редакції Закону України від 4 жовтня 2001 року №2745-ІІІ)

п. 1 ст. З Директиви Ради 72/166/ЕЕС від 24 квітня 1972 року щодо наближення законодавства держав-учасниць стосовно страхування цивільної відповідальності при експлуатації автотранспортних засобів та забезпечення дотримання зобов»язання страхування такої відповідальності

«Страхові або перестрахові брокери-не-резиденти можуть надавати послуги лише через постійні представництва в Україні»

ч. 9 ст. 15 Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 року №85/96-ВР (в редакції Закону України від 4 жовтня 2001 року №2745-111)

Для здійснення посередницької діяльності у страхуванні (перестрахуванні) використовується як механізм права на здійснення підприємницької діяльності (відкриття постійного представництва (філії)), так і свободи надання послуг (тимчасове посередництво без створення структурного підрозділу в Україні) як механізму, привабливого для залучення іноземних перестрахових брокерів.

п. З Постанови Кабінету Міністрів України «Про впорядкування діяльності страхових брокерів» від 29 квітня 1999 року

Директива Ради 77/92/ЕЕС від 13 грудня 1976 року щодо заходів, спрямованих на спрощення ефективного користування свободою здійснення підприємницької діяльності та свободою надання послуг у діяльності страхових агентів та брокерів (ех І5ІС Сгоир 630) та, зокрема, перехідні заходи щодо такої діяльності

206

Рекомендація для МКР

Проблема

Примітки

РЕКОМЕНДАЦІЯ № 5: Привести положення Закону України «Про страхування» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» № 1175 від 28 вересня 1996 р. у відповідність до положень Директиви 72/166/ЕЕС.

відсутність санкцій за невиконання вимоги про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, що зареєстровані в Україні

Українське законодавство містить положення щодо обов'язковості страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів є обов'язковим, але немає механізму реалізації цього положення

РЕКОМЕНДАЦІЯ № 6: Привести положення Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 року №85/96-ВР, що регулюють питання ведення діяльності страховими посередниками — нерезидентами, (ч.9 статті 15) у відповідність до вимог європейського права, зокрема до положень Глави З Розділу III Частини Третьої Договору про заснування Європейського Співтовариства та Директиви Ради 77/92/ЕЕС від 13 грудня 1976 року щодо заходів, спрямованих на спрощення ефективного користування свободою здійснення підприємницької діяльності та свободою надання послуг у діяльності страхових агентів та брокерів (ех І5ІС Огоир 630) та, зокрема, перехідні заходи щодо такої діяльності, шляхом запровадження механізму реалізації свободи надання послуг (у розумінні права Європейського Союзу) стосовно діяльності страхового (перестрахового) посередника- нерезидента.

перешкоди безпосередньму доступу іноземних страхових посередників до ринку страхових послуг в Україні та низька місткість українського перестрахового ринку

Бажано усунути необхідність створення постійного представництва страхового та перестрахового брокера-нере-зидента. Додаткове забезпечення дієвості механізму, закладеного в Рекомендації № 6 досягається його впровадженням та використанням у сукупності з процедурами, передбаченими в Рекомендації № 7 та Рекомендації № 8

207

208

Рекомендація для МК.Р

Проблема

Примітки

РЕКОМЕНДАЦІЯ №7: Привести нормативно-правові акти України, що регулюють порядок заснування та ведення діяльності страховими посередниками у відповідність до вимог європейського права, зокрема до положень Спільної позиції, затвердженої Радою 18 березня 2002 року з огляду на прийняття Директиви Європейського Парламенту та Ради щодо страхового посередництва (2000/0213) шляхом застосування належних професійних критеріїв до страхових (перестрахових) посередників — резидентів

Відсутність гарантій надійності контрагента-страхово-го (перестрахового) посередника, зокрема вимоги щодо належного фінансового стану страхового (перестрахового) брокера (як резидента, так і нерезидента)

Запровадження професійних критеріїв як гарантій відповідальності страхового (перестрахового) брокера. Європейський страховий (пе-рестраховий) брокер буде зареєстрованим лише у випадку відповідності професійним критеріям. Якщо мова йде про нерезидента, то додаткове забезпечення дієвості механізму, закладеного в Рекомендацію № 7, досягається через поєднання з Рекомендацією № 8

У випадку, якщо при здійсненні своєї професійної діяльності страховий посередник розпоряджається коштами клієнта (при зборі премій, що підлягають перерахуванню страховику, та страхових виплат, що належать до виплати страхувальнику), до нього застосовується вимога підтримання належного фінансового стану.

209

210

211

№

Норма українського законодавства

«Юридична чи фізична особа, яка має намір придбати істотну участь у банку або збільшити її таким чином, що така особа буде прямо чи опосередковано володіти чи контролювати 10, 25, 50 та 75 відсотків статутного капіталу банку чи права голосу придбаних акцій (паїв) в органах управління банку, зобов'язана отримати письмовий дозвіл Національного банку України».

Стаття 34 «Істотна участь» Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121-111

Правило, визначене Європейським правом

Держави-члени вимагають від будь-якої фізичної або юридичної особи, яка має намір володіти, прямо або опосередковано істотною участю в кредитній установі, проінформувати компетентні органи про розмір майбутньої участі».

Стаття 16 Директиви Європейського Парламенту та Ради 2000/12 від 20 березня 2000 року щодо започаткування діяльності кредитних установ та її ведення

212

К01

Іає

Іони

ла-)00 ди-

Рекомендація для МКР

РЕКОМЕНДАЦІЯ № 9: Привести у відповідність до Директиви 2000/12 Європейського парламенту та Ради від 20 березня 2000 року щодо започаткування діяльності кредитних установ та її ведення положення Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121-ІП у частині отримання дозволу на придбання істотної участі в банку шляхом заміни дозвільного порядку на повідом-чий.

Проблема

Необгрунтоване ускладнення процесу придбання акцій комерційного банку (у випадках придбання істотної участі) обов'язковою вимогою отримання письмово дозволу Національного банку України протирічить одному з основних принципів забезпечення функціонування Спільного ринку в межах Європейського Союзу — а саме, принципу «вільного руху капіталу» (ігее тоуетепі оГсаріїаІ).

Примітки

Істотна участь — пряме або опосередковане, самостійно або спільно з іншими особами володіння 10 і більше відсотками статутного капіталу або права голосу придбаних акцій (паїв) юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи

(стаття 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року N 2121-111 )