Небезпеки Нового підходу для споживачів

Широка свобода дій, яку надає підприємствам даний метод гармонізації, означає і певний ризик для споживача. Особливої критики зазнають наступні позиції:

• невідповідність або навіть відсутність стандартів щодо певних ризиків (наприклад, акустичних в іграшкових товарах) або щодо певних видів товарів (наприклад, велосипедів);
• занадто низький рівень участі організацій із захисту споживачів у процесі створення і прийняття стандартів.
  Стандарт повинен бути результатом консенсусу між виробниками і користувачами продукції, які мають рівне представництво в органах стандартизації, але насправді ситуація інша (див. нижче);
• добровільний характер методу. Виробники можуть не довіряти певним технічним стандартам і відповідність останнім набуває обов’ язкового характеру лише за умови прямої прив’язки в контракті. І хоча необхідність обов’язкової відповідності затвердженому стандарту може бути затверджена у законодавчій чи регулятивній нормі, практика надання стандарту обов’ язкового характеру зустрічається досить рідко;
• повільність процесу прийняття та перегляду вже прийнятих стандартів. Оскільки органи стандартизації повинні дотримуватись встановленої процедури і можуть лише гарантувати достовірність стандартів, процес розробки і перегляду стандартів характеризується певною повільністю, що становить справжню перешкоду ефективності процесу стандартизації у секторах із швидким технологічним розвитком;
• низький імідж маркування CE серед споживачів і ризик зловживання з боку підприємств. На додаток до можливості сплутати його з іншими маркуваннями, знак маркування CE, який довільно ставиться підприємствами на своїй продукції без жодної перевірки його відповідності третьою стороною, вводить в оману багатьох споживачів, які впевнені, що, як і знак якості, він символізує гарантію безпеки.

Дехто дійшов висновку, що Новий підхід становить небезпеку самому розвитку політики захисту споживачів у Європейському Співтоваристві.              „Даний підхід є скоріше

заходом розблокування програми гармонізації і забезпечення більшої свободи руху товарів, аніж інструментом політики захисту споживачів. По-перше, аспекти щодо безпеки споживчих товарів беруться до уваги лише за умови, що вони можуть становити перешкоду для торгівлі. По-друге, він становить небезпеку діючим стандартам безпеки у країнах- членах та обмежує можливість розвитку кращих стандартів та норм безпеки на рівні Співтовариства. Така ситуація склалася внаслідок того, що одна із фундаментальних стратегій даного підходу (наприклад, взаємне визнання стандартів країн-членів) базується на хибній вихідній умові, що стандарти охорони здоров’я, безпеки та захисту прав споживачів є подібними у всіх країнах Співтовариства”[18].