Члени сім’ї працівника

Принцип вільного пересування та проживання стосується не тільки працівника, але й членів його родини. На думку Суду ЄС правовою основою такого права є ст. 39 Римського договору.[36] Ад же якщо вільне пересування осіб зараховується д о основних принципів Європейського Співтовариства, то необхідно зробити все, щоб ліквідувати перешкоди, які заважають мобільності працівників, зокрема ті, які стосуються об’єд нання сімей.

Цьому питанню присвячений Регламент Ради № 1612/68 (ст.ст. 10-12). Вищеназвані приписи слід тлумачити у світлі принципу поваги до сімейного життя, закріпленого ст. 8 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод. На думку Суду ЄС повага до сім’ї утворює невід ’ємну частину основних прав, викладених у преамбулі Єдиного Європейського Акту - отже, розглядається як право Співтовариства.[37]

Але все-таки права, які на аються членам ро ини працівника, є похі ними правами, тобто залежать ві юридичного статусу такого працівника.[38] Це означає, що

положення Договору, які стосуються вільного пересування працівників, не можуть використовуватися, якщо немає ніякого фактора, який би поє нував їх з якою-небу ь ситуацією, що вирішується правом Співтовариства. Наприклад, державні органи Нідерландів мали право відмовити видати дозвіл на перебування громадянам Суринаму, які хотіли приєднатися д о своїх дітей, громадян Нідерландів, які живуть і працюють у Нідерландах. Адже до того часу, поки ані дочка, ані син не отримали статусу мігруючого працівника, тобто не почали працювати в іншій державі-члені, доти їх ситуація не регулювалася правом Співтовариства.[39]

Стаття 10 Регламенту Ради № 1612/68 стверджує, що незважаючи на грома янство, право проживати з працівником, який є громадянином д ержави-члена ЄС і працює на території іншої д ержави-члена ЄС, мають чоловік (дружина) та їхні діти о 21 року, або такі особи, що перебувають на їхньому утриманні, а також родичі працівника і чоловіка (дружини) за низхід ною лінією, які перебувають на їхньому утриманні.