Поняття „працівника” (ratione loci)
Договір визначив також територіальні межі дії принципу вільного пересування працівників. Ві дпові дно д о ст. 39 ДЄС “вільне пересування працівників забезпечується в межах
Співтовариства”.
У рішенні по справі Walrave[35] Суд ЄС пояснив, що принцип не искримінації застосовується що о всіх правових ві носин, які можуть мати місце на території Співтовариства, чи то в силу місця їх виникнення, чи то в силу місця викликаних ними юридичних наслідків. Це означає, що право Співтовариства знахо ить застосування як що о професійної іяльності, яка ве еться на території Співтовариства, так і що о діяльності поза його межами. Таким чином, вирішальне значення має місце встановлення правових ві носин, з якими пов’язана д ана діяльність, а не місце її реалізації.Нормативні акти, які стосуються вільного пересування працівників, забороняють будь-які обмеження в рамках вільного оступу о праці та її виконання працівниками інших ержав- членів ЄС, якщо вони мають юридичні наслідки як на території усієї держави-члена ЄС, так і лише на її частині. Відповідно д о рішення Су у ЄС кожен грома янин Союзу, незалежно ві того, чи він найманий працівник, чи самозайнятий, має право на більше, ніж од не місце професійної д іяльності.
Загалом, аналіз практики Суду ЄС вказує на дуже широке розуміння поняття “працівник”. На під ставі наведених вище роз умів можна сформулювати термін “працівник”:
“Працівником, у розумінні ст. 39 ДЄС, є кожен
громадянин держави-члена ЄС без огляду на місце проживання, який протягом певного періоду часу виконує роботу (в широкому розумінні) на користь та під керівництвом іншої особи за платню.”