Боргові ЦП

Іншою категорією цінних паперів, що обертаються в Україні, є боргові цінні папери, які відображають відносини боргу. До боргових цінних паперів відносять облігації підприємств, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, казначейські зобов'язання республіки, депозитні сертифікати та векселі.

Так, відповідно до звіту ДКЦПФР за 2001 рік, найбільшим попитом серед боргових цінних паперів на ринку користуються облігації підприємств, обсяг емісії яких на 2001 рік дорівнює 3% (0,6943239 млрд грн.). А якщо зважити на те, що інші 97% від загального обсягу — це виключно акції, то навіть і 3% від загального обсягу емісії є суттєвим досягненням. Дана тенденція свідчить про розвиток підприємств та підвищення довіри інвесторів до стабільності в роботі цих підприємств, але цей показник значно знижує можливість більшої диверсифікації коштів інвесторів через недовіру до інших видів цінних паперів. Відповідно до законодавства в Україні крім облігацій підприємств існують ще облігації місцевих позик та облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик. Обіг облігацій регулюється Законом про цінні папери та фондову біржу, іншими нормативними актами. Відповідно до глави 3 Закону про цінні папери та фондову біржу облігації підприємств можуть бути іменними та на пред'явника, процентними та безпроцентними, з вільним або обмеженим колом обігу. Облігації внутрішніх і місцевих позик випускаються тільки на пред'явника. Облігації можуть містити купонний лист на виплату процентів по облігації, але обов'язкова наявність купонного листа вимагається тільки від облігацій, що пропонуються для відкритого продажу з наступним вільним обігом (крім безпроцентних облігацій).

137

Облігації зовнішніх державних позик

Облігації

внутрішніх' і

місцевих позик

Іменні та на пред'явника Процентними та безпроцентними (цільовими) Що вільно обертаються та з обмеженим колом обігу

Казначейські зобов'язання республіки (на пред'явника)

Процентні Дисконтні Іменні та на пред'явника З вільним або обмеженим колом обігу

Довгострокові Середньо строкові Короткострокові

Строкові та до запитання Іменні та на предявника

фондову біржу облігації зовнішніх державних позик можуть деномінуватись у конвертованій іноземній валюті та оплачуватись виключно у конвертованій іноземній валюті відповідно до умов їх випуску, а рішення про їх випуск приймається КМУ, що оформлюється постановою. Але для випуску облігацій зовнішніх державних позик необхідні певні економічно обумовлені підстави.

. Іншим видом боргових цінних паперів є казначейські зобов 'язання республіки, основні характеристики яких закріпленні в главі 4 Закону про цінні папери та фондову біржу.

Що стосується сертифікатів, то до прийняття змін до Закону про цінні папери та фондову біржу від 3 червня 2002 року в Україні випускалися та були в обігу тільки ощадні (депозитні) сертифікати. Після прийняття змін до цього Закону стаття 3 доповнилась ще одним видом цінного папера — інвестиційним сертифікатом. Відповідно до глави 5 статті 18 Закону про цінні папери та фондову біржу ощадним (депозитним) сертифікатом є письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому. Ощадні сертифікати можуть бути строкові та до запитання, іменні та на пред'явника. Обіг ощадних (депозитних) сертифікатів здійснюється відповідно до Закону про цінні папери та фондову біржу та Правил здійснення депозитних операцій для банківських депозитів затверджених постановою Правління НБУ від ЗО червня 1998 року № 250.

Поняття інвестиційного сертифікату міститься в загальних положеннях Закону України від 15 березня 2001 року №2299-111 «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (далі — Закон про інститути спільного інвестуваня).

Останнім цінним папером категорії боргових цінних паперів є вексель. Особливості обігу векселів в Україні регулюють Закон про цінні папери та фондову біржу (глава 6 ст.12), Закон про обіг векселів в Україні, Женевська конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, Женевська конвенція 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевська конвенція 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів та простих векселів. Век-

139

сель являє собою безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Однак необхідно визнати, що цінні папери такого роду негативно впливають на політику фінансової стабілізації, бо фактично вони є сурогатами грошей з меншою платоспроможністю та їх емісія збільшує кількість засобів платежу в економіці. Якщо векселів буде видаватися більше, ніж погашатись то держава таким чином буде видавати векселі сама собі. А поява казначейських векселів знизить попит на облігації внутрішньої державної позики. Загалом, за даними Першої фондової торгівельної системи (далі — ПФТС), за 2001 рік було укладено 106 угод з векселями, а за результатами торгів з початку 2002 року було укладено 31 угод з векселями. Взагалі ПФТС відзначилась різноманіттям фінансових інструментів, але протягом 2001 року угоди з векселями на первинному ринку укладалися тільки на Українській фондовій біржі (УФБ).

Похідні ЦП

Що стосується похідних цінних паперів, то, за даними ДКЦПФР, обсяг торгів деривативами за 2001 рік на первинному ринку становить 10.707 млн грн., а на вторинному ринку — 26.765 млн грн. Протягом першого півріччя 2002 року на первинному ринку весь обсяг торгів припадав на акції. На вторинному ринку провідну позицію за обсягами торгів, як і раніше, займають операції з акціями, на які припадає 99,9% ринку, торгівля деривативами складала лише 0,008% ринку. Наведені економічні показники свідчать про відсутність у більшості учасників ринку зацікавленності використовувати даний інструмент. І це цілком нормальне явище з огляду на «якість» законодавства, яке при регулюванні данного інструменту породжує більше проблем, ніж можливостей ефективного використання цього інструменту при вкладанні коштів. Відповідно до Закону України від ЗО жовтня 1996 року № 448 «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» похідними цінними паперами визнаються цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором (контрактом), цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів. В законодавстві України, що регулює питання випуску та обігу цінних паперів, немає єдиного підходу до використання термінів «похідні цінні папери» та «деривативи». Відповідно до Закону України від 28 грудня 1994 року № 334 «Про оподаткування прибутку підприємтв», дериватив — це стандартний документ, який засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Стандартна (типова) форма деривативів і порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» деривативами є форвардний контракт, фючерсний контракт та опціон. Але даний перелік не є вичерпним і було б доцільно виділити в окрему категорію такий дериватив, як варант, який відповідно до правил випуску та обігу фондових деривативів віднесений до різновиду опціону на купівлю.

Форвардний контракт визначений як стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у певний час та на певних умовах у майбутньому, з фіксацією ціни такого продажу під час укладення такого форвардного контракту. При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитись від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивіль-

140

Опціони на продаж (ПУТ)

Опціони на купівлю (КОЛ)

ним законодавством. Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту такого форвардного контракту. Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту. Покупець форвардного контракту має право без погодження з іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт будь-якій іншій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту. По суті, форвардний контракт є фючерсним контрактом, який до настання дати експірації не вдалося закрити за допомогою клірингового механізму, тобто фючерсним контрактом, який закривається реальною поставкою. Інакшн кажучи форвардний контракт — позабіржовий еквівалент фючерсного контракту.

Ф'ючерсний контракт — стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у певний час та на певних умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту. При цьому будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту. Базовим активом ф'ючерсів можуть бути тільки товарні ресурси або кошти (валютні цінності). Використання товарних ресурсів як базових активів повинно бути погоджене емітентом у Міністерстві економіки України або (щодо коштів чи валютних цінностей) у Національному банку України перед реєстрацією випусків цих похідних цінних паперів в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Але першкодою є непрописаний порядок погодження для використання товарних ресурсів як базових активів фючерсів. У законодавстві деякі вимоги до різних деривативів збігаються. Так, опціон та ф'ючерс можуть передбачати замість придбання (продажу) базового активу здійснення (одержання) плати, розрахованої залежно від різниці між ціною виконання та ціною базового активу на момент виконання. Опціони та ф'ючерси на будь-який базовий актив, укладені як стандартизовані контракти, є похідними цінними паперами, обіг яких здійснюється виключно на фондових чи товарних біржах або в організаційно оформлених позабіржових торговельно-інформа-ційних системах (далі — ТІС) за правилами, встановленими біржами (ТІС) і

141

затвердженими в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку відповідно до вимог Положення про реєстрацію фондових бірж та торговельно-інформаційних систем і регулювання їх діяльності. Біржі, на яких здійснюється торгівля опціонами та ф'ючерсами, базовим активом яких є цінні папери, повинні забезпечити доступ учасників ринку до регулярної та особливої інформації про емітента цих цінних паперів.

Опціон — стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на певних умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту. Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов'язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту. Будь-який покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів). Претензії стосовно неналежного виконання або невиконання зобов'язань з опціонного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту опціону. Опціон може бути продано без обмежень іншим особам протягом строку його дії. Але емітентами опціонів можуть бути тільки юридичні особи — торговці цінними паперами, що є членами фондової біржі або учасниками ТІС, які повинні відповідати обов'язковим нормативам достатності власних коштів і іншим показникам та вимогам, що обмежують ризики по операціях з цінними паперами, встановлених ДКЦПФР. Опціони поділяються на опціон на продаж — «пут» та опціон на купівлю — «колл». Придбавши опціон «пут», покупець має право продати продавцю опціону вказаний у контракті актив у встановлені строки за ціною виконання або відмовитися від цього продажу. Придбавши опціон «колл», покупець має право придбати у продавця опціону вказаний в контракті актив у строки і за ціною виконання, що погоджені раніше, або відмовитися від цієї купівлі.

Відповідно до Правил випуску та обігу фондових деривативів від 24 червня 1997 року № 13 специфічним різновидом опціону на купівлю є варант, який випускається емітентом разом із власними привілейованими акціями чи облігаціями та надає його власнику право на придбання простих акцій даного емітента протягом певного періоду за певною ціною. Але за своїм економічним змістом є необхідність виділити варант в окремий вид деривативу на купівлю, бо відповідно до тих же правил випуску та обігу фондових деривативів, варанти можуть випускатися лише відкритими акціонерними товариствами (далі — емітент) і тільки в документарній формі. Строк дії варанту не повинен перевищувати одного року, а обсяг базового активу емітента варантів не повинен перевищувати 50% обсягу акцій даного емітента, випуск (випуски) яких було зареєстровано. Не дозволяється випуск варантів для покриття збитків від господарської діяльності емітента з зарахуванням надходжень від продажу варантів як результату поточної господарської діяльності. Забезпеченість виконання варантів може гарантуватися новим випуском (емісією) акцій, які є базовим активом щодо даних варантів, укладенням договору (договорів) комісії з власником (власниками) базового активу в кількості, передбаченій умовами випуску варантів, з розміщенням цього базового активу у зберігача, викупом у акціонерів належних їм акцій та утриманням їх до закінчення строку дії варантів.

На сьогодні в Україні немає окремого закону про похідні цінні папери, тому обіг деривативів регулюється в основному Законом про оподаткування прибутку підприємств, постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1999 року № 632 «Про затвердження Положення про вимоги до стандартно» та правила-

142

ми випуску і обігу фондових деривативів, затверджених рішенням ДКЦПФР від 24 червня 1997 року № 13. Крім цього, на затвердженні Верховної Раді України знаходиться проект Закону про похідні цінні папери, але його було відправлено на доопрацювання в основному через неузгодженість деяких положень даного Закону з чинними нормативними актами. Є сподівання, що цей Закон буде доопрацьовано з урахуванням всіх проблемних питань, що породжує сучасне законодавство про деривативи — починаючи з розмежування понять «деривативи» та «похідні цінні папери» і закінчуючи розмежуванням компетенції державних органів влади щодо регулювання окремих видів похідних цінних паперів.