11.4. Основн і принцип и тарифног о т а нетарифног о регулюванн я в Співтовариств і

На сьогоднішній день основні принцип и тарифного та не- тарифного регулювання в ЄС визначаються нормами Амстер- дамського Договору,  згідно з яким и внесено значні зміни  в оригінальний текст Договору про Співтовариство 1957 р.

Таким чином, згідно з  ст. 25 Договору про Співтовариство між державами-членам и  забороняються :  мит а  на  імпор т  і експорт; збори, що мають еквівалентний ефект; митні збори фіскального  характеру.

Ставки Єдиного митного тарифу Співтовариства встанов- люються  Радою   Міністрів,  що діє кваліфікованою більшістю, за подання м Європейсько ї Комісії.  Стаття  27 Договору про Співтовариство визначає основні  принципи, якими Європейська

180

Комісія повинн а керуватися під час розробки пропозиці й що - до заходів митног о регулюванн я на території ЄС . До таких принципі в  належать:

1) необхідність просування торгівлі між державами-членам и та іншим и країнами;

2) розвито к умов конкуренції всередині ЄС ,  наскільк и це веде до покращенн я конкурентних можливостей;

3) потреби ЄС у постачанні сировин и та напівфабрикатів;

4) необхідність уникненн я  спотворени х умов  конкуренці ї між державами-членам и щодо промислових товарів;

5) необхідність уникненн я  серйозног о   розбалансуванн я  в економіках держав-членів і забезпечення раціонального розвитку виробництва та розширенн я споживанн я всередині ЄС.

Загальні питання встановлення всіх митних процедур вирішу- ються Європейсько ю Комісією. Крім того, згідно з ст.ст.

249 МК С діє Комітет МКС , яки й складається з представників усіх держав-члені в  ЄС .  Основним и завданням и  Комітету є: а) допомога Європейські й Комісії у підготовці рішен ь з питань митног о законодавства ;   б) ухвалення правил процедур и від- повідно до  МК С та  ІК ; с) перевірк а будь-яки х питань ,  що стосуються митного законодавства, які виносяться на розгляд головою Комітету МК С або за вимогою представника держави - члена ЄС .

Що стосується нетарифног о регулювання, то ст.ст. 28, 29

Договору про Співтовариство забороняють застосування кількіс- них обмежен ь і всіх заходів, що мають еквівалентни й ефект відповідно на імпорт та експорт між державами-членами . Разом з тим, ст. ЗО Договору про Співтовариство передбачає, що подіб- на заборона не стосується обмежен ь щодо імпорту, експорту чи транзиту товарів, які базуються на міркуваннях суспільної моралі, публічної політик и або  громадської безпеки , захисту здоров'я та життя людей, тварин чи рослин , захисту національ - них художніх, історичних або археологічних цінностей,  захисту промислової або комерційно ї власності. Але подібні обмеженн я не повинн і мати дискримінаційног о характеру. Заходи нетариф - ного регулювання щод о товарів походження м з інших країн встановлюються відповідно до процедур Європейської Комісії.

Необхідно підкреслити величезне значенн я ЄС П в процесі розбудови Митного союзу Співтовариства. ЄС П своїми рішен - ням и  значно ю  мірою  конкретизува в  положенн я  відповідних норм установчих угод  та зобов'яза в окремі держави-член и від- мінити ті або інші заходи обмеженн я торгівлі, які суперечили цим нормам . У цьому контексті найбільш відомою є справа Van  Gend en  Loos   vs.  Nederlandse Adminastratie der Belastingen, рішення м з якої було підтверджено принци п прямої дії поло -

181

жен ь Договору про Співтовариство щодо відміни мит між дер- жавами-членам и  ЄС1 .

Крім того, ЄС П відіграє велику роль у забезпеченні лікві- дації окреми х тарифни х та   нетарифни х обмежень ,  особлив о таких, що підпадають під визначенн я "які мають еквівалент- ний ефект".  Відповідна судова практика почала формуватис я відразу після завершенн я формуванн я Митног о союзу Співто- вариства2 .

Важливим елементом функціонуванн я Митног о союзу Спів- товариства стала гармонізація законодавства щодо непрямог о оподаткування. До непрямих податків відносяться податки на продаж та споживання , насамперед акциз и та податок на додану вартість (ПДВ) , які також стягуються з товарів, що ввозяться на митну територію ЄС.  Різниця в непрямом у оподаткуванні створювала істотні перешкод и щодо вільного руху товарів. Крім того, інститути ЄС були заінтересовані у встановлені стандартів у цій сфері, адже, наприклад, відсотки від зібраного державами - членам и  ПДВ були джерело м формуванн я  бюджету Співто - вариства.

Необхідн о зазначити ,  щ о  між державами-членам и  Є С у рамках Митног о союзу були ліквідовані лиш е мита та кількісні обмеження . У той же час митні кордони між державами-чле - нам и фактичн о продовжували існувати.  На них здійснювався митни й контрол ь та митне оформленн я товарів, з товарів стя - гувалися акцизн і збори та ПДВ. Лиш е після 31 грудня 1992 р. зазначені процедури були  значн о спрощен і та гармонізовані на рівні Співтовариства. У стягненні акцизів та ПДВ зараз діють

2 основні принципи : щодо товарів Співтовариства, це принци п "країн и призначення" ,  щод о імпортни х товарі в —  принци п "країни імпорту".

Безпосередньо ж заборона створенн я додаткових торговель- них бар'єрів за рахунок внутрішнього оподаткування діє в рамках ЄЕ С з  1  січн я  1962 р. Згідн о з ст. 90 Договор у пр о Спів - товариство жодна держава-чле н не буде обкладати прям о чи опосередкован о продукцію інших держав-члені в   внутрішніми податками будь-якого характеру в розмірах, що перевищують пряме чи опосередковане оподаткування, яком у підлягає ана - логічна національна продукція. Крім того, жодна держава-чле н не буде обкладат и продукці ю інших держав-члені в з мето ю опосередкованог о захисту національної продукції.

' Справа 26/62, Algemene  Transport-en Expeditie Ondememing van  Gend en Loos

v. Nederlandse Administratie der Berlastingen (1963) EC R 1, (1963) CML R 105.

1 Див . наприклад : Справ у 7/68, Commission v. Italy, (1968) EC R 423 та Справ у

8/74, Procureur du Roi v. Dassonville (1974) ECR 837.

182