4.3.2. Принцип відповідальності держав-члені в за порушення права Співтовариства

Після рішення у справі Francovich ЄС П у подальших своїх рішеннях проголосив більш загальний, "універсальний"  принцип відповідальності держав-члені в  за  порушенн я  права  Співто- вариства1 .  Відповідно до  цього  принцип у держава-чле н  ЄС , визнана винно ю в порушенні права Співтовариства, зобов'яза- на відшкодувати  збитки , завдані  не лиш е неімплементаціє ю директиви, але і за  порушенням інших зобов'язань, які випли- вають з Договор у про  Співтовариство.  ЄС П  установив,  що відповідальність держав у вигляді відшкодування збитків може наступити  не   лише  коли  держава-член  не  вжила  імплемента- ційних заходів  з впровадження директиви до національного законо- давства, але також коли національний законодавець своїми діями порушує положення Договору про Співтовариство.  Пізніше ЄС П ще більше пошири в цей принци п і оголосив,  що порушення положень Договору про Співтовариство   можуть мати місце з боку будь-яког о органу державної  влади держави-член а  ЄС (я к законодавчої,  так й судової чи виконавчої влади) та не обмежуються лиш е порушеннями норм, які мають пряму дію.

Умови  відповідальності  держави-члена  при  порушенні  права

Співтовариства:

1) норма  права  Співтовариства,  яку порушено ,  повинн а надавати індивідові (позивачеві) певні суб'єктивні права;

2) порушення має бути достатньо серйозним;

3) має  бути  прями й  причинно-наслідкови й  зв'язо к  між порушенням зобов'язання , яке покладено на державу-члена ЄС, та шкодою, яку зазнав позивач*.

ЄС П встановив такі оціночні критерії визначення серйозності порушення, як: важливість та однозначність порушеної норми; обсяг дискреції, що надається національним  органам; наявність умислу з боку порушника; виправдання порушенню; сприянн я порушенню з боку будь-якого інституту ЄС; вирішення питан- ня, чи мало місце вжиття нового заходу, чи просто продовження дії вже чинного акта. Наприклад, за критерієм  обсягу дискреції,

1  Див.:  Справа С-46/93, Brasserie du РксИеиг 54 v. Germany (1996) ECR 1-1029, (1996)  1  CML R 889, та справа C-48/93 , R.  v. Secretary of State for Transport, ex parte Factortame Ltd. (Factortae m III) (1996) EC R 1-1029,  (1996) 1 CML R 889.

* Як бачимо, у "формулі" Франкович а не було вимоги серйозності, але ж неімплементаці я директив и вже сама собою становить досит ь серйозн е пору- шенн я права Співтовариства.

46

у випадку, коли держава-чле н ЄС не має права на свій розсуд обират и  форм и  законодавчог о  закріпленн я  положен ь права Співтовариства або дозволені межі розсуду є дуже незначними , будь-як е  порушенн я скоріш е   за все буде  визнан о достатнь о серйозним1 .