), якi взагалi утворюють особливо великий розмiр, квалiфiкууться за ст.

взагалi утворюють особливо великий розмiр, квалiфiкууться за ст. 86 КК України.

Розкрадання як вчинене особливо небезпечним рецидивiстом може квалiфiкуватися за частинами 4-ми ст.

ал

ч. З ст. 83, ч. 2 ст. 86, ч. З ст. 86 ч. 4 ст. 120 i 141, ч. З ст. 142,

ч. З ст. 143 та ч. З ст. 144 КК України лише тодi, коли винна

особа вже до вчинення цього злочину була визнана судом

особливо небезпечним рецидивiстом i про це у вирок суду,

що набув чинної сили. Така квалiфiкацiя буде неправильною вiдносно тих осiб, якi можуть i повиннi бути, згiдно iз

законом, визнанi особливо небезпечними рецидивiстами.

Розкрадання, вчинене особливо небезпечним рецидивiстом, як квалiфiкуюча ознака триває доти, доки з цiуї особи

не буде знято судимiсть у встановленому законом порядку.

Всi види розкрадання вчинюються умисно, умисел прямий.

1.2. Розкрадання державного або колективного

майна способом крадiжки

Крадiжка у найпоширенiшим способом викрадення державного чи колективного майна. Крадiжкою в кримiнальному правi називається таємне викрадення чужого майна.

Таємно - означає, що викрадення було непомiтним:

а) для власника, володаря (орендатора) або охоронця пiд час їхньої вiдсутностi або їхньої присутностi, але

коли вони не помiчають чи не усвiдомлюють факту

розкрадання (в силу рiзних особливих обставин);

б) для третiх осiб (стороннiх), якi не помiчають викрадення

або не усвiдомлюють сутностi того, що вiдбувається;

в) розкрадання визнається таємним i тодi, коли воно

спостерiгається i усвiдомлюуться спiвучасниками та

особами, причетними до цього злочину.

Iнодi розкрадання державного чи колективного майна

вчинюуться в присутностi стороннiх осiб (якi не у нi матерiально вiдповiдальними особами, нi охоронцями майна, нi

особами, що використовують його для роботи тощо).

За таких обставин розкрадання визнається таємним чи вiдкритим залежно вiд того, як розцiнюу винний оцiнку присутнiми його поведiнки. Якщо винний вважає або безсумнiвно

знає, що присутнi при цьому схвалюють його дiї чи принайм

95

нi байдуже ставляться до цього, розкрадання визнається таємним. Якщо ж винна особа не знає, як оцiнюють присутнi його

дiї, а тим бiльше коли знає, що присутнi не схвалюють їх i все

ж таки чинить викрадення, то воно визнається вiдкритим.

Розкрадання визнається таємним i тодi, коли воно вчинюуться в присутностi будь-яких осiб, якi не усвiдомлюють

факту викрадення через малолiтнiсть (до 5-6-лiтнього вiку), хворобливiсть, у силу iнших особливих обставин.

При вiдмежуваннi крадiжки вiд грабежу, - зазначив

Пленум Верховного Суду України, - належить виходити з

направленостi умислу винної особи i даних про те,чи усвiдомлювали потерпiлий або iншi особи характер вчинюваних винним дiй.