Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209).

Безпосередній об'єкт злочину — суспільні відносини у сфері заняття господарською діяльністю і боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, отриманих злочинним шляхом.

Предмет злочину - грошові кошти та інше майно, одержані злочинним шляхом, права на такі грошові кошти чи майно.

Грошові кошти — це готівка і безготівкові гроші в національній або іноземній валюті. До іншого майна належать цінні папери, рухоме і нерухоме майно (будівлі, автотранспорт, сировина, матеріали, товари, земельні ділянки тощо).

Грошові кошти та інше майно є предметом легалізації за умови, що вони раніше були одержані (здобуті) шляхом вчинення первинного злочину. Згідно з приміткою до ст. 209 КК таким злочином може бути, по-перше, обумовлене КК України діяння (крім статей 207 та 212), за яке обумовлене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох і більше років; по-друге, суспільно небезпечне діяння, яке визнається злочином за кримінальним законом іншої держави, за умови, що за таке саме діяння передбачена відповідальність за КК України. Обмежень щодо первинних злочинів, вчинених в іншій державі, за розміром покарання чи за видами злочинів закон не передбачає.

Об'єктивна сторона злочину полягає в легалізації (відмиванні) грошових коштів чи майна, одержаних злочинним шляхом, або прав на такі грошові кошти чи майно. Вона може виражатися в таких діях: 1) набуття, володіння чи використання грошових коштів або іншого майна, що були одержані внаслідок вчинення зазначеного в примітці до ст. 209 злочину, а також вчинення фінансової операції чи укладення угоди з такими предметами; 2) вчинення дій, спрямованих на приховання чи маску-

вання незаконного походження зазначених вище грошових коштів чи майна або володіння ними, а також прав на такі грошові кошти чи майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення.

Набуття грошових коштів чи іншого майна, одержаних злочинним шляхом, — це здійснення оплатних чи безоплатних дій (купівля, одержання в дарунок, в обмін, у рахунок боргу, у порядку відшкодування збитків тощо), що забезпечують можливість розпоряджатися такими грошима чи майном як своїм власним, тобто володіти ним, відчужувати або особисто використовувати його.

Володіння - це фактичне володіння предметом цього злочину, який може перебувати в будь-якому визначеному винним місці.

Використання грошових коштів чи майна, одержаних злочинним шляхом, може здійснюватись будь-яким способом і в різних видах діяльності, наприклад, внесення коштів у статутний фонд підприємства.

До фінансових належать операції з переміщення капіталу: зарахування грошових коштів на рахунок, розосередження їх у різних банках, переведення в іншу валюту, придбання на злочинно здобуті гроші цінних паперів, переказ грошових коштів за кордон на рахунки в банках із наступним їх поверненням звідти тощо.

Угоди, за допомогою яких відбувається легалізація, - це будь- які угоди, наприклад, купівля-продаж, застава, оренда, обмін, дарування. В багатьох випадках вчинюються кілька угод і операцій, внаслідок яких губляться сліди походження отриманих коштів, наприклад, купівля нерухомості, потім її продаж , переказ грошей на рахунки в закордонних банках тощо.

Злочин вважається закінченим із моменту вчинення будь-якої дії, передбаченої в ст. 209.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел, який характеризується усвідомленням винним злочинного походження предмета легалізації. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину є мета легалізації — надання правомірного вигляду володінню, користуванню і розпорядженню предметами, зазначеними в ст. 209, або приховання чи маскування їх злочин-

ного походження, володіння ними, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення. Такий висновок випливає зі статті 209 та визначення легалізації, передбаченого у ст. 1 Закону України «Про попередження і протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом» від 28 листопада 2002 р.1

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

У частинах 2 і 3 ст. 209 передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені: повторно (ч. 2); за попередньою змовою групою осіб (ч. 2); у великому розмірі (ч. 2); організованою групою (ч. 3); в особливо великому розмірі (ч. 3).

При вчиненні дій у великому розмірі сума коштів або іншого майна, що є предметом злочину, більше шести тисяч, а при особливо великому розмірі - більше вісімнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (згідно з приміткою до ст.

Заздалегідь не обіцяне придбання або отримання, зберігання чи збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, при відсутності ознак легалізації (відмивання) таких доходів кваліфікується за ст. 198.

Легалізація коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, кваліфікується за ст. 396, яка передбачає спеціальну норму.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 209 — позбавлення волі на строк від трьох до шести років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років із конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 209 — позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років із конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 209 — позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років із конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.