18.3. Застосування примусових заходівмедичного характеру й примусового лікування

Оскільки лікування носить примусовий характер і призначається за рішенням суду, за його виконанням встановлюється судовий нагляд.

Ситуацію щодо осіб, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, суд розглядає не рідше, ніж кожні шість місяців, приймаючи на підставі медичних висновків рішення про продовження, зміну або припинення застосування цих заходів.

Так, згідно з ч. 1 ст. 95 КК, продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомо-гу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом (ч. 3 ст. 95 КК).

Щодо примусового лікування, то воно застосовується до особи, відносно якої судом постановлено обвинувальний вирок, незалежно від покарання. Наявна у засудженого хвороба, що ста-новить небезпеку для здоров'я інших осіб, може мати безпосереднє відношення до факту вчинення злочину (вчинення наркоманом крадіжки для придбання на викрадене наркотичних засобів, зараження венерично хворою особою іншої особи тощо), але й може

такого відношення не мати (хворий на СНІД вчинив вбивство, особа, що має відкриту форму туберкульозу, вчинила хуліганство тощо).

У разі призначення покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах (ч. 2 ст. 96 КК).

Питання про припинення примусового лікування від алкоголізму чи наркоманії, призначеного відповідно до ст. 96 КК, вирішується суддею районного (міського) суду за місцем знаходження виправно-трудової установи (зараз — кримінально- виконавчої установи) або медичного закладу, де засуджений перебуває на лікуванні, за поданням адміністрації цієї установи чи закладу на підставі висновку лікарської комісії (ч. 2 ст. 4111 КПК).