56. Порядок вирішення справ про суспільно небезпечні діяння, вчинені особою, яка не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність. Порядок звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

За загальним правилом, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину минуло 16 років, і лише за вчинення деяких найбільш тяжких злочинів.

До неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння, що підпадають під ознаки діяння, передбаченого КК, у віці, коли їм виповнилося 11 років, але до досягнення віку, з якого згідно з кримінальним законом можливе настання кримінальної відповідальності, суди застосовують заходи виховного характеру, передбачені ст.

Примусові заходи виховного характеру суди можуть застосовувати також до неповнолітніх, які у віці до 18 років вчинили злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо їх виправлення можливе без застосування покарання.

Згідно зі ст. 433 КПК при провадженні досудового слідства та розгляді в суді справи про злочин неповнолітнього крім обставин, що вказані в ст. 64 КПК, також необхідно встановити:

1) вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження);

стан здоров'я та загального розвитку неповнолітньо го. За наявності даних про розумову відсталість неповно літнього, не пов'язану з душевним захворюванням, по винно бути також з'ясовано, чи міг він повністю усвідом лювати значення своїх дій і якою мірою міг керувати ними;

характеристику особи неповнолітнього;

умови життя та виховання неповнолітнього;

обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього;

наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули, неповнолітнього в злочинну діяльність.

Для встановлення зазначених обставин мають бути допитані як свідки батьки неповнолітнього та інші особи, які можуть дати потрібні відомості, а також витребувати необхідні документи і провести інші слідчі та судові дії.

При встановленні віку на підставі висновку судово-медичної експертизи слід мати на увазі, що експертиза не може точно визначити вік.

Стан здоров'я та загальний розвиток неповнолітнього необхідно з'ясовувати за розумової відсталості неповнолітнього.

Тому для одержання висновку про наявність розумової відсталості у неповнолітнього слід обов'язково призначати судово-психолого-психіатричну або судово-психолого-педагогічну експертизу. Може бути проведено і судово-психіатричну експертизу, якщо ці експерти мають достатньо знань у галузі дитячої психології. На розгляд експертизи можна ставити такі запитання:

чи є у неповнолітнього ознаки відставання в розумо вому розвитку і від нормального для цього віку рівня інте лектуального розвитку, не пов'язані з психічним захво рюванням, якщо є, то в чому вони виявляються;

нормальному рівню розвитку якого віку відповідає фактично розвиток цього неповнолітнього;

чи міг неповнолітній, враховуючи його психічний і розумовий розвиток, усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Судам слід мати на увазі, що до кримінальної відповідальності за втягнення неповнолітнього у злочинну чи іншу антигромадську діяльність можуть бути притягнуті особи, які досягли 18-річного віку.

Досудове слідство у справах про злочини неповнолітніх проводиться з деякими обмеженнями:

Згідно зі ст. 439 КПК, якщо неповнолітній брав участь у вчиненні злочину разом з дорослими, в кожному випад ку повинно бути з'ясовано можливість виділення справи про неповнолітнього в окреме провадження в стадії досу дового слідства з додержанням вимог ст. 26 КПК про об'єд нання і виділення справ.

У разі, якщо неповнолітній обвинувачений притягується до кримінальної відповідальності в одній справі з дорослим, до нього повинні застосовуватись указані правила цієї статті.

Затримання та взяття під варту як запобіжний захід можуть застосовуватись до неповнолітнього лише у винят кових випадках, якщо це зумовлено тяжкістю вчиненого злочину, за наявності підстав і в порядку, що встановле ний статтями 106, 148, 150 і 155 КПК.

Іншими словами, неповнолітнього підозрюваного можна затримати лише в разі вчинення ним злочину середньої тяжкості й особливо тяжкого злочину.

Відповідно до ст.

Протягом 24 годин орган дізнання або слідчий зобов'язаний письмово повідомити прокурора, а на вимогу останнього — подати матеріали, що стали підставою для затримання.

При провадженні справ про злочини неповнолітніх присутність захисника (при допиті) неповнолітнього підо зрюваного або обвинуваченого у вчиненні злочину у віці до 18 років є обов'язковою.

Пред'явлення неповнолітньому обвинувачення і його допит передбачено главою 12 і ст. 438 КПК. їх проводить слідчий, у провадженні якого перебуває кримінальна справа. Орган дізнання щодо неповнолітнього не має права ви носити постанову про притягнення як обвинуваченого.

Застосування запобіжного заходу до неповнолітнього, отже, не є обов'язковим. За відсутності підстав і за визнання, що такий захід непотрібен, слідчий може обмежитися відібранням від неповнолітнього обвинуваченого письмового зобов'язання про явку його до слідчого, прокурора і в суд, що він повідомить слідчого про зміну місця перебування чи проживання.

На основі рішення суду до неповнолітнього можуть бути застосовані такі примусові заходи виховного характеру, причому кілька одночасно:

застереження;

обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного або трудо вого колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнад цятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обо в'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

направлення неповнолітнього до спеціальної навчаль но-виховної установи для дітей і підлітків до його виправ лення, на строк, що не перевищує трьох років.

Суд також може визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя (ст. 445 КПК).