3. Поняття колективного договору

В усiх краєнах колективний договiр традицiйно розгляда§ться ЯК бажаний засiб фiксацiє заробiтноє плати та iнших умов най-МУ, регулювання вiдносин мiж пiдпри§мцями i працiвниками.

рактикою, бо єх результати вiдповiдають житт§вим iнтересам соцiальних партнерiв та єх представникiв.

Як вже вiдзначалося, колективнi договори в бiльшостi краєн свiту § переважним засобом регулювання трудових вiдносин. При цьому досить часто колективний договiр залежить вiд полiтики уряду i одержу§ законодавче обгрунтування. Успiх колективних договор

iв поляга§ i в тому, що в них закрiплюються поняття, широко вживанi в життi, тому вони стали основним засобом реалiзацiє соцiальноє справедливостi i гуманного ставлення до людини працi.

Фiксуючи нормальнi умови працi, колективний договiр дозволя§ трудящим брати участь у прийняттi рiшень. Вiн нiби по-

138

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

слаблю§ абсолютну владу власника або уповноваженоє ним особи в питаннях, що ранiше вирiшувались виключно в нормативному порядку.

При §динiй формi власностi на засоби виробництва - державнiй - роль колективного договору в регулюваннi трудових вiдносин була приниженою. Протягом тривалого часу працiвники байдуже ставилися до колективного договору, не вбачаючи в ньому практичноє к

ористi, оскiльки була вiдсутньою можливiсть будь-що змiнити в полiпшеннi умов працi та пiдвищеннi заробiтноє плати.

Розвиток ринкових вiдносин змiнив ставлення трудящих до колективного договору. Вони почали вбачати в ньому засiб регулювання всього комплексу соцiально-побутових умов, метод регулювання трудових вiдносин.

Визначення поняття колективного договору давалось в Кодексi законiв про працю УРСР 1922 р. Стаття 15 цього Кодексу визначала колективний договiр як угоду, що укладалася професiйною спiлкою як представником робiтникiв i службовцiв, з однi§є сторони, й

наймачем, - з другоє, якою встановлювались умови працi й найму для окремих пiдпри§мств, установ i господарств або єх груп, i визначався змiст майбутнiх особистих (трудових) договорiв найму.

В постановi Ради Мiнiстрiв СРСР вiд 4 лютого 1947 р.

ростання продуктивностi працi, полiпшення органiзацiє працi, а також пiдвищення вiдповiдальностi господарських i профспiлкових органiзацiй за полiпшення матерiально-побутових умов i культурного обслуговування робiтникiв, iнженерно-технiчних працiвник

iв i службовцiв пiдпри§мства.

В п. 6 цi§є постанови на мiнiстерства i ВЦРПС покладалась вiдповiдальнiсть за те, щоб у колективнi договори не включались системи оплати працi робiтникiв, iнженерно-технiчних працiвникiв i службовцiв, не затвердженi урядом. Отже, колективним договоро

м визнавалась господарсько-полiтична угода, за якою робiтники, iнженерно-технiчнi працiвники i службовцi брали на себе обов'язок щодо виконання i перевиконання планiв по дальшому зростанню продуктивностi працi. Щодо єє оплати, то в колективний договi

р можна було включати лише тi систе-

139

Розди V. Колективний договiр

ми, що затверджувались у централiзованому порядку. За дот-риманiсть цi§є вказiвки несли вiдповiдальнiсть не тiльки державнi установи, а й професiйнi спiлки.

Постановою Ради Мiнiстрiв СРСР i ВЦРПС вiд 6 березня 1966 р. <Про укладення колективних договорiв на пiдпри§мствах> сторонам було надано право включати до колективного договору нормативнi положення з питань працi i заробiтноє плати, у зв'язку з чим к

олективний договiр набув нормативного характеру. Ще бiльшого розширення знайшли повноваження нормативного характеру в колективному договорi згiдно до Закону Украєни <Про колективнi договори i угоди> i роздiлу II <Колективний договiр> КЗпП (ст.ст. 10-

20) в редакцiє Закону Украєни вiд 15 грудня 1993 р. Але нi в цьому Законi, нi в КЗпП визначення поняття колективного договору не да§ться. Вiдповiдно до цих законодавчих актiв специфiчним в регулюваннi колективних правових вiдносин § те, що держава на

да§ єх сторонам права i можливостi в певних межах приймати акти, що мають нормативний характер.

ь iнтереси окремих трудових колективiв.

В науцi трудового права колективний договiр розгляда§ться двояко: як iнститут трудового права i як локальний правовий акт. Як iнститут трудового права колективний договiр становить сукупнiсть правових норм, що визначають порядок розробки, укладення т

а виконання трудового договору. Як локальний правовий акт колективний договiр явля§ собою угоду мiж власником i трудовим колективом про локальне регулювання трудових, виробничих i соцiально-економiчних вiдносин на пiдпри§мствi. За сво§ю цiльовою спря

мованiстю вiн покликаний конкретизувати вiдносини мiж власником i трудовим колективом з питань економiчного i соцiального розвитку з урахуванням специфiчних умов пiдпри§мств.

Вiдповiдно до ст. 17 Закону Украєни <Про пiдпри§мства в Украєнi> колективним договором регулюються виробничi, трудовi й економiчнi вiдносини трудового колективу з адмiнiстрацi§ю пiдпри§мства, питання охорони працi, соцiального розвитку, участi працiв

никiв у використаннi прибутку пiдпри§мства, якщо останн§ передбачене статутом пiдпри§мства.

140

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Аналiз правових актiв, якi обумовлюють порядок укладення i змiст колективних договорiв, да§ можливiсть визначити колективний договiр як угоду, що уклада§ться власником пiдпри§мства або уповноваженою ним особою, з однi§є сторони, i трудовим колективом

найманих працiвникiв, який уповноважив профспiлковий комiтет чи iнший представницький орган на проведення колективних переговорiв i укладення договору, - з другоє, з метою врегулювання виробничих, трудових i соцiально-економiчних вiдносин, що потреб

ують додатковоє регламентацiє з урахуванням особливостей здiйснення працi на даному пiдпри§мствi, а також питань, що не урегульованi чинним законодавством.

Метою колективного договору § полiпшення господарськоє дiяльностi пiдпри§мства, пiдвищення його рентабельностi i якостi продукцiє, що випуска§ться, забезпечення трудящим можливостi брати участь в управлiннi виробництвом, удосконалення винагороди за п

рацю, пiдняття рiвня охорони працi, матерiально-побутового та культурного обслуговування працюючих.

Забороня§ться включати до колективного договору умови, що погiршують порiвняно з чинним законодавством становище працiвникiв.

Змiст колективного договору i його сторони значною мiрою залежать вiд форми власностi на засоби виробництва.

ть уповноважена державним органом службова особа, з однi§є сторони, i профспiлковий комiтет як представник трудового колективу - з другоє. Вважа§ться, що норми соцiального захисту найманих працiвникiв з питань оплати працi, режиму роботи i вiдпочинку

та з iнших питань, зафiксованi в колективному договорi, повиннi бути влщi за ступенем захисту у порiвняннi з Генеральною та галузевими угодами.

Однак кiлькiсть державних пiдпри§мств внаслiдок процесiв приватизацiє невпинно зменшу§ться. На пiдпри§мствах iнших форм власностi, крiм державноє, працiвники можуть виступати в двох ролях: як спiввласники майна (акцiонери, орендарi, члени кооперативу

), єм належить право обирати правлiння, брати участь у формуваннi, розподiлi та використаннi прибутку, одержувати дивiденди; одночасно вони можуть бути й найманими

141

Роздiл V. Колективний договiр

працiвниками, тому мають право на договiрне регулювання трудових та соцiально-економiчних вiдносин шляхом укладення колективного договору. Це не стосу§ться громадян, якi § акцiонерами, але не працюють на даному пiдпри§мствi.

Крiм того, колективний договiр, який включа§ локальнi норми по використанню працi i вiдтворенню робочоє сили, § важливою юридичною основою для укладення iндивiдуальних трудових договорiв мiж працiвником i власником або уповноваженим ним органом.

В укладеннi колективного договору не менше працiвникiв повинен бути зацiкавленний власник або уповноважена ним особа. Як вже вiдзначалося, колективний договiр встановлю§ локальнi норми в сферi працi i соцiального розвитку. Тому iсну§ безпосереднiй зв

'язок мiж стимулами працi i соцiальними ре-Мрваки виробництва. Чим оптимальнiшими будуть локальнi иНОуми, ТЯМ бiльшою мiрою колективний договiр спри-МЯММММу господарюванню, стимулюватиме вироб-НрiЙЙМiОЧИ турботу про себе, працiвники тим самим КмiЧКЯЙ

внесок у розвиток виробництва, пiдвищення i^iфективностi.

' *'*Аяе одночасно слiд враховувати, що iнтереси найманих працiвникiв i власника, єх погляди на однi й тi ж питання 'не в усьому i не завжди збiгаються. Працiвники зацiкавленi в першу чергу у високому рiвнi оплати працi, встановленнi додаткових пiльг

, гарантiй, створеннi належних умов працi, скороченнi тривалостi робочого часу, а пiдпри§мець - в одержаннi високих прибуткiв, пiдвищеннi ефективностi виробництва при менших затратах, пiдвищеннi конкурентоспроможностi пiдпри§мства. Звiдси i суперечно

стi, спори, конфлiкти.

Однак спiльнiсть iнтересiв § позитивною основою для розробки i укладення колективного договору як юридичного документу, яким встановлюються загальнi зобов'язання сторiн, що вiдповiдають чинному законодавству Украєни.