4. Поняття колективних угод та єх види

Свiтовий досвiд виробив ефективний засiб досягнення консолiдацiє та соцiального миру в суспiльствi. Це - соцiальне партнерство на державному, галузевому та виробничому рiвнях.

, мiж профспiлками, урядом та пiдпри§мцями.

142

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Це § §диною цивiлiзованою альтернативою руйнiвним страйкам, якi ще бiльше погiршують економiчну ситуацiю, посилюють розлад у суспiльствi.

Система соцiального партнерства почала складатися в Украєнi на початку 90-х рокiв, у складних умовах переходу економiки вiд жорсткоє командно-плановоє системи до господарювання на ринкових засадах. На сучасному етапi становлення системи соцiального п

артнерства, коли одна з його сторiн - пiдпри§мцi - ще не сформувалася, саме державi, яка переважно i виступа§ в ролi роботодавця, та профспiлкам належить провiдна роль.

Основою цивiлiзованих вiдносин профспiлок з державою § укладення колективних угод. Поняття <колективна угода> в законодавствi Украєни з'явилося порiвняно недавно з прийняттям Закону Украєни <Про колективнi договори i угоди>. До цього iснували тарифнi

угоди, якi укладалися на мiжгалузевому, галузевому, територiальному та виробничому рiвнях. Тарифна угода визначалась як договiр мiж представниками сторiн переговорiв з питань оплати працi та соцiальних гарантiй.

Закон Украєни <Про колективнi договори i угоди> визначив правовi засади розробки, укладення та виконання колективних угод з метою сприяння регулюванню трудових вiдносин та соцiально-економiчних iнтересiв працiвникiв i власникiв. Метою укладення колек

тивних угод § не тiльки вирiшення питань оплати працi i соцiальних гарантiй, а й регулювання виробничих, трудових i соцiально-економiчних вiдносин i узгодження iнтересiв трудящих, власникiв та уповноважених ними органiв.

Законодавець розрiзня§ поняття колективного договору i угоди, хоча по сутi колективний договiр § рiзновидом колективноє угоди, яка уклада§ться на виробничому рiвнi.

кано наявнiстю мiж ними вiдмiнностей i особливостей. Основною вiдмiннiстю § те, що колективна угода ма§ специфiчну сферу укладення. Вiдповiдно до ст. 2 названого Закону Украєни колективна угода уклада§ться на державному, галузевому, регiональному рiв

нях на двостороннiй основi.

Сторонами Генеральноє угоди виступають професiйнi спiлки, якi об'§дналися для ведення колективних переговорiв i укладення Генеральноє угоди, та власники або уповноваженi ними

143

Роздiл V. Колективний договiр

органи, якi об'§дналися також для проведення таких переговорiв. Оскiльки в Украєнi в даний час бiльшiсть найманих працiвникiв зайнято в державному секторi економiки, тому iнтереси власника при укладеннi Генеральноє угоди представля§ Кабiнет Мiнiстрiв

Украєни.

Право представляти iнтереси трудящих при укладеннi Генеральноє угоди законом нада§ться об'§днаним з цi§ю метою профспiлкам. На вiдмiну вiд iнших видiв колективних угод i колективних договорiв при укладеннi Генеральноє угоди закон визна§ повноважними

представниками трудящих лише професiйнi спiлки i не мiстить формулювання <профспiлки та iншi уповноваженi трудовим колективом органи>. Такий пiдхiд викликаний вiдсутнiстю на державному рiвнi iншоє, крiм професiйних спiлок, органiзацiє, що представля§

трудящих, яка була б такою масовою, мала б такий досвiд роботи i авторитет серед К^Але iншi представницькi органiзацiє трудящих не поз-

iгМежливостi брати участь в переговорах i при укла-

I-тоє угоди.

ЕНi Генеральна угода була вперше укладена в 1993 р. _ це був принципово новий документ як за змiстом, |4 а> складом сторiн, що його пiдписали. Дiя угоди згодом була продовжена на 1994 р.

В листопадi 1994 р. мiж Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни та профспiлковими об'§днаннями Украєни знову розпочалися переговори про укладення Генеральноє угоди, яка була пiдписана 4 серпня 1995 р.

18 жовтня 1997 року пiдписана Генеральна угода на 1997-1998 роки.

з другого, тобто на двостороннiй основi. Держава в особi Кабiнету Мiнiстрiв Украєни i Украєнський союз промисловцiв i пiдпри§мцiв виступили §диною, об'§днаною стороною.

В роздiлах Генеральноє угоди сформульовано норми, що стосуються забезпечення продуктивноє зайнятостi та соцiального захисту населення вiд безробiття, гарантiє оплати працi та єє захисту; забезпечення соцiальних гарантiй, групових вiдносин, режиму пра

цi i вiдпочинку, охорони працi, здоров'я i навколишнього середовища; соцiального забезпечення; гарантiй

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

144

у приватизацiє; соцiального партнерства; умов внесення змiн i доповнень до угоди, контролю за єє виконанням, вiдповiдальностi за недотримання єє положень тощо.

Сторонами угоди на галузевому рiвнi § власники, об'§днання власникiв або iншi представницькi органiзацiє роботодавцiв. На пiдпри§мствах державноє власностi iнтереси власника представляють мiнiстерства i вiдомства. iнтереси ж працюючих представляють г

алузевi об'§днання профспiлок.

Угода на регiональному рiвнi уклада§ться мiж мiсцевими органами державноє виконавчоє влади або регiональними об'§днаннями пiдпри§мцiв, якщо вони створенi i мають вiдповiднi повноваження, i об'§днаннями профспiлок чи iншими уповноваженими трудовими ко

лективами органами.

За наявностi на галузевому чи територiальному рiвнi кiлькох профспiлок або єх об'§днань чи iнших уповноважених трудовим колективом на представництво органiв вони повиннi сформувати спiльний представницький орган для ведення переговорiв i укладення ко

лективноє угоди. У разi недосягнення згоди у створеннi спiльного представницького органу угода вважа§ться укладеною, якщо єє пiдписали представники профспiлок чи єх об'§днань або iншi уповноваженi трудовим колективом на представництво органи, до яких

входить бiльше половини найманих працiвникiв галузi, територiє.

Законодавець послiдовно вiдстою§ право iнших, крiм професiйних спiлок, органiзацiй трудящих на участь в колективних переговорах i укладення колективних угод, а також право трудящих самим вирiшувати, якi органiзацiє представлятимуть єх iнтереси.

Колективна угода § нормативним актом, єє положення дiють безпосередньо i § обов'язковими для всiх суб'§ктiв, що перебувають у сферi дiє сторiн.

є сторiн, якi пiдписали угоду.

Колективна угода § багатоплановим актом, оскiльки вона регулю§ всi вiдносини на пiдпри§мствах, на якi поширю§ться дiя угоди. Єє особливiстю § наявнiсть в єє змiстi нормативних i зобов'язальних положень. Нормативнi положення угоди являють собою сукупн

iсть локальних норм з основних питань працi, єє оплати, умов i охорони працi, соцiально-побутових питань. Зобов'язальнi положення на вiдмiну вiд нормативних не мають

Роздiл V. Колективний договiр

145

загального характеру i полягають у виконаннi конкретних разових дiй, якими вичерпуються. Порiвняно з колективними договорами доля зобов'язальних положень в угодах значно менша.

Порядок укладення колективноє угоди § досить демократичним. Однi§ю з єє сторiн виступають уповноваженi представники трудящих, хоча єх участь в розробцi i укладеннi угоди опосередкована через єх представникiв.

Порядок ведення переговорiв, розробки проекту та укладення колективних угод майже не вiдрiзня§ться вiд порядку укладення колективного договору. Сторони ведуть колективнi переговори, утворюють робочу комiсiю, яка готу§ проект угоди, використовують пря

мi процедури для регулювання розбiжностей тощо. Але колективна угода на вiдмiну вiд договору не виноситься на схвалення трудовими колективами.

от, що уклали угоду, повиннi iнформувати громадян масовоУ iнформацiє про змiну угоди та хiд єє реа-,МГiОНальнi угоди пiддягають повiдомнiй ре-iрiЙИ.ЩМЩ Украєни в порядку, передбаченому ЯОрядок повiдомноє ре§страцiє галузевих i УГОД, колективних догов

орiв, затвердженим по-йнету Мiнiстрiв Украєни вiд 5 квiтня 1994 р. № 225. . ре§страцiя проводиться з метою забезпечення можливостi ДЛЯ врахування умов, що вмiщують угоди, пiд час розгляду трудових спорiв.

Колективна угода § строковим актом. Вона уклада§ться на визначений термiн i набира§ чинностi з дня єi пiдписання представниками сторiн або з дня, зазначеного в угодi.

ьно-економiчноє полiтики i трудових вiдносин. Зокрема, ст. 8 Закону Украєни <Про колективнi договори i угоди> передбача§ включення в змiст угод гарантiй працi i забезпечення продуктивностi зайнятостi, мiнiмальних соцiальних гарантiй оплати працi, роз

мiру прожиткового мiнiмуму, соцiального страхування, умов охорони працi та iншi питання.

Структура Генеральноє угоди законодавче не визначена, тому це питання вирiшу§ться сторонами пiд час проведення переговорiв. Так, Генеральною угодою мiж Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни i профспiлковими об'§днаннями Украєни, що пiдписана 4 серпня 1995 р.,

передбачено 10 роздiлiв з рiзних питань, що

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

пов'язанi з трудовими вiдносинами. Генеральна угода на 1997- 1998 роки вмiщу§ вже 11 роздiлiв.

Чинне законодавство i наука трудового права не дають визначення поняття колективноє угоди. З урахуванням наведених вище вiдправних позицiй можна визначити колективну угоду як строкову угоду, яка уклада§ться мiж власниками та органами, що уповноваженi

представляти трудящих на державному, галузевому та регiональному рiвнях, про встановлення нормативних положень в сферi працi та соцiально-побутових питань, якi § обов'язковими для всiх суб'§ктiв, що перебувають у сферi дiє сторiн, з метою врегулюван

ня виробничих, трудових i соцiально-економiчних вiдносин i узгодження iнтересiв держави, трудящих i власникiв, а також уповноважених ними органiв.