9. Місце порівняльного правознавства в системі юридичних наук
Для порівняльного правознавства як наукової дисципліни, як і раніше, актуальним є загальнотеоретичне завдання її розвитку: з одного боку —- це відокремлення від дисциплін, які стали для неї початковими, а з іншого — інтеграція з тими науковими дисциплінами, які довели свою ефективність при проведенні наукових досліджень.
На думку B.C.
Нерсесянца, місце порівняльного правознавства в системі юридичних наук визначається єдністю предмета і метода всіх юридичних наук і включає два моменти: «По-перше, ця єдність передбачає, що всі юридичні дисципліни (у тому числі і порівняльне правознавство) являють собою різні форми конкретизації (різні аспекти переломлювання і вираження) поняття права. Тільки тому різні юридичні дисципліни в пізнавальному плані мають понятійно-правовий статус і характер та, отже, є формами юридичного пізнання, формами вираження юридико-теоретичного знання. По-друге, дана єдність передбачає, що всі юридичні дисципліни є різними формами (аспектами) конкретизації одного і того ж поняття права (і відповідного правового по-няття держави). А це означає концептуальну єдність відповідної34
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
35
юридичної науки в цілому і всіх її структурних частин — окремих юридичних наук»'.
Кожна юридична наука виступає складовим елементом загальної структури юридичної науки, як відносне самостійне наукове формування.
Щоб з'ясувати, як взаємодіє порівняльне правознавство з іншими юридичними науками, необхідно з'ясувати, що представляє собою система юридичних наук. її можна уявити у вигляді піраміди, розділеної на наступні рівні. Традиційно виділяють: теоретико-історичні дисципліни — теорію держави і права, історію держави і права, історію політичних і правових вчень, порівняльне правознавство та ін.; галузеві — кримінальне право, цивільне право, конституційне право та ін.; дисципліни, що вивчають міжнародне право (міжнародне публічне право, міжнародне приватне право, космічне право, міжнародне гуманітарне право та ін.); спеціальні юридичні науки, що вивчають діяльність відповідних державних органів (правоохоронні органи і т.
ін.), і, нарешті, прикладні, такі, що використовують дані інших наук (криміналістика, судова медицина, судова психологія і т. ін.).Найближче до порівняльного правознавства знаходиться теорія держави і права, з якою воно взаємодіє на різних рівнях. Одні правознавці вважають за можливе повністю охопити рамками теорії держави і права предмет порівняльного правознавства. Інші правознавці, з якими необхідно погодитися, уважають, що для загальної теорії держави і права важливий інший, вищий рівень абстракції, нормативної концентрації, коли в співвідношенні загального і особливого домінуючим є перший елемент. Усю правову різноманітність важко охопити таким чином. На думку О.Ф. Скакун, завданням порівняльного правознавства є деталізація основних сімей правових систем, їх груп, правових засобів регулювання суспільних відносин у порівняльно-правовому аспекті. Тобто ці дві науки звертаються до одних і тих же юридичних категорій і понять, акцентують увагу на кодифікації, правотворчості, застосуванні права, тлумаченні права, правовідношенні і т. ін. Тільки в науці теорії держави і права вказані категорії
1 Нерсесянц B.C. Сравнительное правоведение в системе юриспруденции // Государство и право. — 2001. — № 6. — С. 14.
є основними об'єктами вивчення в узагальненому вигляді при спиранні, як правило, на національний матеріал. А в науці порівняльного правознавства головним є розкриття в узагальненому і цілісному вигляді специфічності правових систем світу, їхніх типів (сімей); тут матеріал, як правило, зарубіжний, хоча при використанні одних і тих же категорій застосовується і національний матеріал1.
На сучасному етапі більшість правознавців, розглядаючи загальну теорію права як самостійну правову дисципліну, виділяє в її рамках відносно відокремлені групи проблем. При цьому структура загальної теорії права розглядається з погляду основних напрямів аналізу її предмета. Вона складається з таких наукових напрямів, як філософія права, соціологія права, порівняльне правознавство, теорія права (теорія позитивного права), психологія права, юридична техніка тощо.
Розглядаючи співвідношення порівняльного правознавства і філософії права Р.
Давид відзначав: «Філософія вимагає універсалізму; немає потреби говорити про обмеженість і вузькість філософії права, що базується лише на вивченні свого національного права. Порівняльне право, цілком очевидно, сприяє тому, щоб долати подібного роду бар'єри»2.Останнім часом у юридичній науці виник новий науковий напрям, який називається державознавством, предметом вивчення якого є виникнення і тенденції розвитку держави та взаємовідношення з іншими суспільними структурами, і, нарешті, функції, методи здійснення діяльності і структура держави. Іншими словами, державознавство є системою знань про державність в її різних зв'язках і опосередкуваннях3. На цій підставі В.Є. Чиркін виділяє порівняльне державознавство. Характеризуючи взаємовідношення порівняльного державознавства і порівняльного правознавства, він відзначає, що,
1 Скакун О.Ф. Место общего сравнительного правоведения в системе юриди
ческих наук и его официальный статус // Порівняльне правознавство: сучасний стан
і перспективи розвитку: 36. наук. ст. / За ред. Ю.С. Шемшученка, О.В. Кресіна.
- К., 2006. - С 12.
2 Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности.
— М.: Междунар. отн., 1998. — С. 10.
3 Чиркин В.Е. Государствоведение: Учебник. — М.: Юристъ, 1999. — С. 12.
36
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
37
незважаючи на те, що кожна із цих двох дисциплін має свій предмет вивчення, їх не можна відривати одну від одної, як не можна вивчати державність тільки крізь призму права. У зв'язку із цим, на його думку, існують проблеми, вирішення яких потребує об'єднання обох підходів1.
Слід розмежовувати порівняльне правознавство від вивчення зарубіжного права. Порівняльне правознавство аналізує дві або більше правові системи шляхом зіставлення різних аспектів із метою виявлення спільних і відмінних властивостей. Зарубіжне ж право вивчає тільки одну зарубіжну правову систему, не порівнюючи її з іншими правовими системами.
Дослідження зарубіжного права є основою проведення порівняльно-правових досліджень.
Не можна прийняти твердження про те, що будь-який опис зарубіжного права є вже порівняльним, оскільки всі описи зарубіжного права, щонайменше, намагаються зіставити право різних систем. Цей аргумент слід відкинути, оскільки порівняльне правознавство — це реалізація критичного мислення, яке передбачає точні порівняння тих чи інших аспектів двох або більше правових систем. Тут пошук порівнянь примушує замислитися над кожною правовою системою, про те, де вони схожі, а де відрізняються. Необхідний здоровий скептицизм і конструктивний критицизм в оцінці схожих рис і відмінностей, де конструктивний критицизм — особлива форма поваги2.Заслуговує особливої уваги співвідношення порівняльного правознавства та історії держави і права. Порівняльне правознавство та історія держави і права — загальнотеоретичні, узагальнювальні науки, що мають один об'єкт дослідження в цілому, але порівняльне правознавство не в такому ступені приділяє увагу хронології і деталізації подій, як історія держави і права. Порівняльне правознавство не обмежується вивченням національної правової системи. Воно встановлює закономірності функ-ціонування і розвитку правових систем. Результат же досліджень
1 Всероссийская научная конференция «Сравнительное правоведение в
России: пути развития» // Государство и право. — 2001. — № 4. — С. 121.
2 Скакун О. Ф. Место общего сравнительного правоведения в системе юриди
ческих наук и его официальный статус // Порівняльне правознавство: сучасний стан
і перспективи розвитку: 36. наук. ст. / За ред. Ю.С. Шемшученка, О.В. Кресіна
-К., 2006. — С 11.
історії держави і права — виявлення ряду подій і фактів, причин і їх аналіз. Історія держави і права представляє різноманітний історико-правовий матеріал для порівняльного правознавства. Без пізнання історичного розвитку права неможливо досліджувати правові системи, які значною мірою є продуктом історичних умов, запозичень і взаємовпливу правових систем у минулому. Отже, порівняльне правознавство постійно оперує історико-правовим матеріалом.
Широке використання порівняльного методу як основи методології порівняльно-правових досліджень перетворює історію держави і права з науки про окремі країни на загальну історію про загальні закономірності та специфічні особливості розвитку держави і права.Порівняльний метод в історико-правових дослідженнях застосовується у двох видах. Перший вид — це одночасне (синхронне) порівняння об'єктів дослідження в минулому. Наприклад, порівняння римського права з правом інших античних держав. Другий вид — порівняння одного або декількох об'єктів дослідження в різний час (діахронне порівняння).
Характеризуючи співвідношення порівняльного правознавства з міжнародним приватним правом (МПП), необхідно відзначити, що порівняльно-правові дослідження займають важливе місце у вивченні питань, що входять до сфери інтересів міжнародного приватного права, наприклад, всі системи вирішення колізій законом передбачають застосування в ряді випадків зарубіжного законодавства. Природньо, що норми національного права зіставляються з правовими нормами інших держав.
Особливу роль у застосуванні досягнень порівняльного право-знавства відіграють підготовка і ухвалення законодавчих актів по МПП. У таких випадках відкриваються можливості проведення розгорнутих порівняльно-правових досліджень проблем МПП, які повинні бути кодифіковані.
Характер співвідношень порівняльного правознавства і МПП пояснюється К. Цвайгертом і X. Кьотцем таким чином: «МПП, або колізійне право, — частина чийого національного права, в той час, як порівняльне право саме по собі — чиста наука. МПП указує, яка з різних правових систем повинна застосовуватися в даному конкретному випадку з іноземним елементом. Тому можна сказати, що МЧП більшою мірою селективне, ніж порівняльне
38
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
39
право. Порівняльне право, у свою чергу, має справу з правопорядками різних країн одночасно, не переслідуючи при цьому якої-небудь певної суто практичної мети.
При нинішньому високому рівні розвитку міжнародних відносин застосування методів МПП можливе лише з урахуванням висновків порівняльного права»1.Міжнародне публічне право, за своєю суттю, є наднаціональною, глобальною системою права, такою, що активно взаємодіє з порівняльним правознавством. Для порівняльного правознавства як напряму досліджень дуже важлива міжнародно-правова проблематика. Воно надає в розпорядження міжнародного публічного права інструментарій, що дозволяє вивчити багато його науково-прикладних проблем. Порівняльний метод широко застосовується і в самому міжнародному публічному праві, наприклад, у дослідженні взаємодії міжнародної і національної правових систем при уніфікації міжнародних матеріально-правових норм, в утворенні міжнародно-правових звичаїв і загальних принципів міжнародного публічного права та ін. Крім того, методологія порівняльно-правових досліджень досить активно використовується при тлумаченні міжнародних договорів, концепцій і інститутів, які безпосередньо стосується міжнародного права.
Проте, як відзначає Ю.О. Тихомиров, порівняльне правознавство поки що меншою мірою використовується в публічному праві з його динамічними владними інститутами, і більшою мірою — у приватному праві з його диспозитивністю, рівністю сторін і стійкою схожістю інститутів2.
Порівняльне правознавство тісно пов'язане і з галузевими юридичними науками. Якщо останні значно розширюють проблематику порівняльного правознавства, то воно, у свою чергу, постачає матеріал галузевим юридичним наукам для теоретичних узагальнень на більш високому рівні. Про це свідчить існування таких наукових напрямів, як порівняльне конституційне право, порівняльне цивільне право, порівняльне трудове право та ін., які є результатом взаємозбагачення, взаємовпливу порівняльного
' Цвайгерт К., Кётц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2 т. — Т. 1: Основы. — М.: Междунар. отн., 1998. — С. 15.
2 Тихомиров Ю.А. Право: национальное, международное, сравнительное // Государство и право. — 1999. — № 8. — С. 9.
правознавства і галузевих юридичних наук. Більша частина всіх досліджень проблематики порівняльного правознавства, стосуються і основ галузевих наук.
Говорячи про зв'язок порівняльного правознавства з іншими юридичними науками, потрібно виходити з того, що взаємодія між ними має двосторонній характер, так би мовити, прямий і зворотний зв'язок.
Таким чином, порівняльне правознавство як юридична наука займає самостійне місце в системі юридичних наук, активно взаємодіючи з ними.
Еще по теме 9. Місце порівняльного правознавства в системі юридичних наук:
- § 6. Місце порівняльного правознавства в системі юридичних наук
- 8. Місце порівняльного правознавства в системі гуманітарних наук
- 1.3. Роль і місце теорії держави і права в системі юридичних наук
- § 3. Місце загальної теорії держави і права в системі юридичних та інших суспільних наук
- Історія виникнення і розвитку порівняльного правознавства. Загальна характеристика і предмет порівняльного правознавства. Метод, принципи і функції порівняльного правознавства.
- Місце психології в системі наук
- § 6. Теорія держави і права в системі юридичних наук
- 2. Місце кримінології в системі наук, її співвідношення з іншими галузями знань.
- В.Д. Ткаченко, С.П. Погребняк, Д.В. Лук'янов. Порівняльне правознавство: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. - X.: Право, 2003. - 274 с, 2003
- § 1. Криміналістика в системі юридичних наук
- Теорія держави і права в системі юридичних наук, її значення
- § 4. ФУНКЦІЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ 1 ПРАВА, її МІСЦЕ В СИСТЕМІ ЮРИДИЧНИХ НАУК
- 4. Місце теорії держави і права серед інших юридичних наук.
- 3. Співвідношення криміналістики з іншими юр. науками й спеціальними дисциплінами. (Місце криміналістики у системі правових наук )