7. Імплементація норм міжнародного права в національне законодавство

Імплементація в буквальному розумінні означає забезпечення практичного результату і фактичного виконання конкретними засобами. Великий юридичний словник визначає її як фактичне здійснення міжнародних зобов'язань на внутрішньодержавному рівні шляхом трансформації міжнародно-правових норм у національні закони і підзаконні акти1.

Даний термін отримав віддзеркалення в численних резолюціях Генеральної Асамблеї ООН, міжнародних конвенціях, а також в інших нормативно-правових актах.

Імплементація норм міжнародного права в національне законодавство розуміється як процес, що складається із сукупності процедур і засобів, що сприяють підвищенню ефективності реалізації цих норм.

Головна мета імплементації норм міжнародного права в національне законодавство полягає не в масштабних змінах принципів

' Cruz P. Comparative Law in a Changing World. — L, 1955. — P. 23.

2 Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. — М.: НОРМА, 1996.

- С. 97, 98.

1 Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Е. Крутских. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ИНФРА-М, 2004. — С. 222.

130

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

131

і цінностей, на яких базується національна правова система, а в поступовій її трансформації з метою зближення правових систем.

Існуючі проблеми імплементації міжнародно-правових норм у національне законодавство слід розглядати з урахуванням умов, необхідних для нормального функціонування імплементаційного процесу, зокрема проблеми примату міжнародного права, співвідношення національного права з міжнародним, порядок їх взаємодії.

Як показує практика, імплементаційний процес складається з двох рівнів — міжнародного і національного. Імплементація на міжнародному рівні полягає у виробленні міжнародних норм, що регламентують спільну організаційно-правову діяльність суб'єктів міжнародного права, направлену на здійснення цілей, закладених у міжнародних зобов'язаннях. Що стосується національного механізму імплементації міжнародно-правових норм, то він полягає у виробленні норм у рамках національного права, які встановлюють процесуальний порядок реалізації міжнародно-правових норм, що регламентують організаційно-правову діяльність органів держави і правозастосовну практику у зв'язку з реалізацією міжнародно-правових норм, направлену на фактичне виконання прийнятих державою міжнародних зобов'язань.

Таким чином, імплементація норм міжнародного права в національне законодавство зумовлена інтеграційними процесами, характерними для сучасного світу, які вимагають одноманітних механізмів правового регулювання, що, у свою чергу, сприяє зближенню правових систем.

Під наданням міжнародної правової допомоги розуміються процесуальні дії, що здійснюються органами держави на підставі запитів органів іноземної держави.

Головною вимогою, яка висувається до реалізації норм даного інституту, є несуперечність внутрішньому законодавству.

Інститут надання міжнародної правової допомоги формується на базі норм, що належать до міжнародного публічного і міжнародного приватного права, разом із тим він регулює питання, що стосуються цивільного права, цивільно-процесуального права, сімейного прана, адміністративного права, кримінального права, кримінально-процесуального права і т. ін.

Міжнародна правова допомога надається однією державою іншій на підставі укладеного договору між ними, а також на підставі домовленостей, підписаних декількома державами в рамках єдиного правового простору, нарешті, на підставі приєднання держави до різних міжнародних конвенцій.

Одним із видів правової допомоги по цивільних справах є легалізація іноземних офіційних документів, тобто формальна процедура, використовувана дипломатичними або консульськими агентами держави, на території якої документ повинен бути представлений, для посвідчення достовірності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, і, в належному випадку, достовірності печатки або штампу, якими скріплено цей документ. Гаазька конвенція 1961 року, що скасовує вимоги легалізації іноземних офіційних держав, поширюється на офіційні документи, які були укладені на території однієї з держав, що домовлялися, і повинні бути подані на території іншої договірної держави.

8. Надання міжнародної правової допомоги

Для зближення правових систем важливе значення має надання міжнародної правової допомоги, що є важливим елементом правової співпраці між правовими системами різних держав.

1 Конвенция ООН о борьбе с незаконным захватом воздушных судов 1970 г.

// Международное право. В 3 т. Т. 3 / Сост. Ю.М. Колосов и Э.С. Кривчикова.

- М.: Изд-во МНИМП, 1997. — С. 574-576.

2 Конвенция ООН о борьбе с захватом заложников 1979 г. // Действующее

международное право. Документы. В 2 т. Т. 2: Учеб. пособие / Сост. Ю.М. Колосов,

Э.С. Кривчикова. — М.: Междунар. отн., 2001. — С. 207-213.

132

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

133

Правова допомога з різних питань надається органами, до компетенції яких входить розгляд даних категорії справ, зокрема суди, органи юстиції, нотаріат та ін. Наприклад, позови до фізичних осіб, які проживають на території однієї з договірних держав, подаються до судів цієї держави (незалежно від громадянства відповідача), а позови до юридичних осіб — до судів держави, на території якої знаходиться орган управління юридичної особи, її представництво або філія. Позови про право власності й інші речові права на нерухоме майно подаються до судів за місцем знаходження даного майна.

Громадяни держав, що беруть участь у договорах про надання правової допомоги на території інших держав, користуються таким же правовим захистом, що і їх власні громадяни. Вони мають право безперешкодно звертатися до судів та інших установ, до компетенції яких належить розгляд цивільних і сімейних справ, подавати позови, порушувати клопотання, здійснювати інші процесуальні дії, передбачені національним законодавством і міжнародними договорами.

Таким чином, надання міжнародної правової допомоги сприяє зближенню правових систем, оскільки воно за сучасних умов стає важливим елементом правової співпраці між державами.