Національне законодавство
Правові, економічні та організаційні засади державної політики щодо виробництва, експорту, імпорту, оптової та роздрібної торгівлі цукром визначені у Законі України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру», в якому, однак, відсутні будь-які згадування щодо безпечності та якості цукру, визначення видів цукрів тощо.
Законом України від 22 вересня 1994 року № 178/94-ВР Україна приєдналася до Міжнародної угоди по цукру 1992 року, цілями якої є забезпечувати розширення міжнародного співробітництва в сфері світового ринку цукру і пов’язаних з цим питань; забезпечувати форум для міжурядових консультацій з питань цукру і шляхів поліпшення становища у світовій економіці цукру; сприяти розвитку торгівлі шляхом збирання і надання інформації про стан на світовому ринку цукру та інших підсолоджуючих речовин; сприяти підвищенню попиту на цукор, особливо для використання в нетрадиційних цілях. Безпечність та якість цукру, який у межах вказаної Угоди означає цукор у всякому із його прийнятих у торгівлі видів, отриманих із цукрової тростини чи цукрових буряків, включаючи харчову мелясу і мелясу вищих сортів, сиропи і всякі інші види рідкого цукру, однак не включає кінцеві меляси чи низькосортні види нецентрифугованого цукру, виробленого примітивними методами; до сфери дії Міжнародної угоди по цукру 1992 року не належать.Не врегульовані питання якості і безпечності цукрів і низкою постанов Кабінету Міністрів України та наказів міністерства аграрної політики України, інших органів виконавчої влади, які стосуються державного регулювання виробництва, реалізації, імпорту та експорту цукрової продукції (див., наприклад, постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру» від 4 лютого 2004 р. № 117, «Про заходи щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру та цукрових буряків» від 20 лютого 2006 р.
№ 171, наказ міністерства аграрної політики «Про затвердження Порядку надання погодження на видачу ліцензії на цукор з цукрової тростини або цукрових буряків та хімічно чисту цукрозу, у твердому стані, експорт яких підлягає ліцензуванню у 2006 році» від 18.07.2006 року № 380 та ін.).Деякі визначення цукрової продукції містяться у Законі України «Про Митний тариф України», в якому «цукор-сирець» означає цукор, у якому вміст цукрози в сухому стані становить менш як 99,5 мас. %, за показаннями поляриметра; у підкатегоріях 1701 11 10 00, 1701 11 90 00, 1701 12 11 00 і 1701 12 90 00 термін «цукор-сирець» означає цукор без ароматизаторів, без барвників, без вмісту інших добавок, в якому вміст цукрози у сухому стані складає менш як 99,5 мас. % при визначенні поляриметричним методом; у підкатегорії 1701 99 10 00 термін «білий цукор» означає цукор без ароматизаторів, без барвників, без вмісту будь-яких інших добавок, в якому вміст цукрози у сухому стані складає менш як 99,5 мас. % при визначенні поляриметричним методом; у підкатегоріях 1702 30 10 00, 1702 40 10 00, 1702 60 10 00 і 1702 90 30 00 термін «ізоглюкоза» означає продукт, одержаний із глюкози або її полімерів, який містить у сухому стані не менш як 10 мас. % фруктози; термін «інуліновий сироп» означає в підкатегорії 1702 60 80 00 безпосередній продукт гідролізу інуліну або олігофруктози, що містить в сухому стані понад 50 мас. % фруктози у вільній формі або у вигляді цукрози; в підкатегорії 1702 90 80 00 безпосередній продукт гідролізу інуліну або олігофруктози, що містить в сухому стані не менш як 10 мас. %, але не більш як 50 мас. % фруктози у вільній формі або у вигляді цукрози.
Як можна побачити, існують суттєві відмінності у розумінні терміну «білий цукор» у Директиві Ради 2001/111/EC від 20 грудня 2001р. та у Законі України «Про Митний тариф України»: якщо у Директиві полярізація 99,5°Z обумовлює віднесення цукру до напівбілого, то у вказаному Законі він вважається білим. Так само не узгоджуються з положеннями Директиви Ради 2001/111/EC і інші визначення, що містяться у вказаному Законі.
Таким чином, основними нормативними документами, в яких містяться вимоги щодо якості та безпечності цукрів, є державні стандарти, до яких, зокрема належать наступні: ДСТУ 2316-93 (ГОСТ 21-94) Цукор-пісок (технічні умови), який встановлює технічні вимоги до цукру-піску (органолептичні, фізико-хімічні показники, показники безпеки, вимоги щодо пакування, маркування, зберігання та транспортування, ДСТУ 2213-93 (ГОСТ 22-94) Цукор- рафінад (технічні умови), який встановлює вимоги до цукру-рафінаду, ДСТУ 2015-92 (ГОСТ 12572-93) «Цукор-пісок і рафінад. Методи визначення кольоровості», які встановлюють фотометричний та колориметричний методи визначення кольоровості цукру, ДСТУ 2317-93 (ГОСТ 1257 4-93) «Цукор-пісок, цукор-рафінад. Методи визначення золи», який встановлює кондуктометричний і сульфатний методи визначення золи, ДСТУ 2567-94 «Цукрове виробництво. Терміни та визначення «, ДСТУ 3357-96 «Цукор рідкий. Технічні умови «, який встановлює вимоги до рідкого цукру трьох категорій та цукрового сиропу, методи контролю, зберігання та транспортування, ДСТУ 3659-57 (ГОСТ 12570-98) «Цукор. Методи визначення вологості та сухих речовин», ДСТУ 3661-97 (ГОСТ 12571-98) «Цукор. Метод визначення сахарози», ДСТУ 3824-98 (ГОСТ12569-99) «Цукор. Привила прийомки та відбору проб», ДСТУ 3945-2000 «Цукор. Методи визначення редукуючих речовин», ГОСТ 12573-67 «Цукор. Метод визначення ферродомішок», ГОСТ 12576-89 «Цукор. Методи визначення зовнішнього виду, запаху, смаку і чистоти розчину»
Розглянемо положення стандартів більш детально. Відповідно до п. 3.2.3 ДСТУ 2316-93 (ГОСТ 21-94) за фізико-хімічними показниками цукор-пісок повинен відповідати наступним вимогам: масова частка цукрози (в перерахунку на суху речовину), %, не менше 99,75 (норма для цукру-піску), 99,55 (норма для промислової переробки); масова частка золи (в перерахунку на суху речовину), %, не більше 0,04 (норма для цукру-піску), 0,05 (норма для промислової переробки); кольоровість, не більше: умовних одиниць 0,8 (норма для цукру-піску), 1,5 (норма для промислової переробки); одиниць оптичної густини (одиниць ІСUМSА) 104 (норма для цукру-піску), 195 (норма для промислової переробки).
При цьому методи випробувань, що містяться у вказаному та інших стандартах, містять розходження із методами, визначеними у Директиві Ради 2001/111/EC від 20 грудня 2001 р.Крім того, необхідно зазначити, що означені стандарти відсутні у відкритих для операторів харчового ринку джерелах і поширюються лише на комерційній основі. Крім того, доступ до реєстру таких актів є платним. На перший погляд, така ситуація не суперечить світовій практиці у сфері стандартизації. Наприклад, в Європейському Союзі стандарти розробляють незалежні інститути, які поширюють інформацію також на комерційних засадах. Однак це стосується лише технічних вимог. Натомість в Україні цими актами врегульовано досить широке коло відносин, щодо яких в Європейському Союзі ухвалено відповідні директиви.
Хоча Суд ЄС неодноразово підкреслював, що імплементація не обов’язково повинна проходити у формі парламентського закону («Рішення Суду ЄС у справі 339/87 «Комісія проти Нідерландів» (1990) ECR 1-851), він визнає, що форма, яка надається національним заходам щодо імплементації, повинна бути чітко визначена, тобто національні положення повинні бути доступними окремим особам та надавати їм необхідний правовий захист («Рішення суду ЄС за справою С-433/93 «Комісія проти Німеччини» (1995) ECR I-3203). Суд ЄС вважає, що використання для імплементації актів органів виконавчої влади не завжди відповідає зазначеним вище вимогам.
З огляду на означене, враховуючи, важливість виробництва цукру для національної економіки, було б доцільно розробити Закон України «Про цукор», в якому у тому числі містилися б вимоги до безпечності цукрів у відповідності з Директивою Ради 2001/111/EC від 20 грудня 2001 р. стосовно певних цукрів призначених для людського споживання, а також заборонявся би збут цукру, який не відповідає цим вимогам.
Висновок
На підставі розгляду положень національного законодавства і правових актів ЄС можна зробити висновок, що рівень відповідності правових актів України у сфері вимог, що висуваються до цукрів, до acqrns communautame є недостатнім.
Зокрема:- У національному законодавстві на рівні законів України питання безпеки та якості цукрів не врегульовано. Вимоги до певних характеристик цукрів містяться у державних стандартах, які розповсюджуються лише на комерційній основі. Це, зокрема, суперечить принципу прозорості, закріпленому у ст. 9, 10 Регламенту (ЄС) № 178/2002 Європейського Парламенту і Ради від 28 січня 2002 року. Вказане свідчить про необхідність встановлення вимог до якості і безпечності цукрів у спеціальному правовому акті, відкритому для загального доступу.
- Понятійна база національного законодавства не відповідає визначенням, які містяться у Директиві Ради 2001/111/EC від 20 грудня 2001 р.: якщо у п. 1 частини А Додатку до вказаної Директиви полярізація 99,5°Z обумовлює віднесення цукру до напівбілого, то у Групі 17 «Цукор і кондитерські вироби з цукру» Закону України «Про Митний тариф України» вказаному Законі такий цукор вважається білим. Так само не узгоджуються з положеннями Директиви Ради 2001/111/EC і інші визначення, що містяться у вказаному Законі.
- Технічні вимоги і методи контролю цукрів, встановлені у ДСТУ 2316-93 (ГОСТ 21-94) «Цукор-пісок (технічні умови)», ДСТУ 2213-93 (ГОСТ 22-94) «Цукор-рафінад (технічні умови)», ДСТУ 2015-92 (ГОСТ 12572-93) «Цукор-пісок і рафінад. Методи визначення кольоровості», ДСТУ 2317-93 (ГОСТ 1257 4-93) «Цукор-пісок, цукор-рафінад. Методи визначення золи», ДСТУ 2567-94 «Цукрове виробництво. Терміни та визначення «, ДСТУ 3357-96 «Цукор рідкий. Технічні умови «, ДСТУ 3659-57 (ГОСТ 12570-98) «Цукор. Методи визначення вологості та сухих речовин», ДСТУ 3661-97 (ГОСТ 12571-98) «Цукор. Метод визначення сахарози», ДСТУ 3824-98 (ГОСТ12569-99) «Цукор. Привила прийомки та відбору проб», ДСТУ 3945-2000 «Цукор. Методи визначення редукуючих речовин», ГОСТ 12573-67 «Цукор. Метод визначення ферродомішок», ГОСТ 12576-89 «Цукор. Методи визначення зовнішнього виду, запаху, смаку і чистоти розчину» необхідно узгодити із положеннями Директиви Ради 2001/111/EC.