57.Особливості джерел міжнародного економічного права та їх відмінність від джерел національного права України.
Вибір терміну «джерела права» приписують Тіту ЛівіюТякий 1 В своїй «історії» називає Закон XII таблиць джерелом права. Історики держави і права ще й сьогодні історичні пам'ятники права називають джерелами права.
В минулому і сьогодні до поняття «джерело права» підходять, по суті, з двох позицій:
1) його розуміють як матеріальне джерело права — звідки Йде зміст норми або правотворча сила; наприклад, державна влада, Парламент, Верховна Рада України, Президент України, судові органи;2) формальне джерело права — спосіб вираження змісту Правил поведінки або те, що дає правилу загальнообов'язковий характер.
\• Багатогранність терміну «джерело права» вимагає теорію права обійти його і замінити іншим терміном — «форми права». Форми права — це по суті різні види права, які скла-лись історично і які вибирає держава, відрізняються вони
•ТЯО способу оформлення змісту норм права. Це зовнішня форма існування змісту норм права. „ Таким чином, форма права — це зовнішнє оформлення змісту Загальнообов'язкових правил поведінки, які офіційно встановлені або санкціоновані державною владою або загальновизнані суспільством — правові звичаї, рішення, прийняті на всенародних і місцевих референдумах.
Види і характеристика форм права
Історія знає чотири види форм права: 1) правовий звичай; 2) правовий прецедент; 3) нормативно-правовий акт;
4) договір із нормативно-правовим змістом.
1) Правовий звичай — це історично обумовлене неписане правило поведінки людей, яке ввійшло в звичку в силу багаторазового його застосування на протязі тривалого часу життя суспільства. ' -
В Україні правові звичаї були надзвичайно розповсюджені, починаючи з давніх часів, особливо в період козацької республіки на Запоріжжі і до 20-х років XX століття. Багато прикладів правових звичаїв приведено в творі Пантелеймона Куліша «Чорна Рада». Вони стосувались організації проведення козацької ради, виборів кошового отамана, Гетьмана; призначення покарань козакам, які порушували військову дисципліну, займались крадіжками чи не віддавали боргу^
В роки Радянської влади правові звичаї були замінені системою писаного права — нормативно-правовими актами.
В останні роки знову з'являється інтерес до цієї форми права, яка, по суті, зв'язана з природними правами людини і обумовлена системою місцевого самоврядування.2) Правовий прецедент. Ця форма права найбільш розповсюджена в англо-саксонській системі права, в країнах Британської співдружності, США.
Термін «прецедент» означає вперше. Правовий прецедент — це така форма права, коли конкретному рішенню суду чи адміністративному органу надається нормативний характер, і воно являється загальнообов 'язковим для всіх аналогічних справ. В залежності від того, хто приймає це рішення, правовий прецедент поділяється на судовий і адміністративний. Правовий прецедент іноді називають правом, яке створене судом. В США, наприклад, кожний рік видається близько 450 томів, в яких публікуються такі норми права.
В більшості країн світу ця форма права не прижилась або» офіційно не визнається. В колишньому Радянському Союзі і в Україні правовий прецедент офіційно не визнається як форма права, хоча в окремих Постановах Пленуму Верховного Суду України по конкретних справах, які являються у загальнообов'язковими для всіх судів, можна знайти не тільки | роз'яснення діючого законодавства, але і нові норми або ^частину норми права. Офіційно вважається, що суд не має права творити нові норми права, займатись правотворчістю, а лише роз'яснювати, тлумачити норми закону і практику його застосування.
3) Нормативно-правовий акт. Нормативно-правовий акт — це юридичний документ, який має загальнообов 'язковий характер, прийнятий компетентними державними органами, підтримується і охороняється державною владою від порушень, направлений на регулювання суспільних відносин і охорону соціальних цінностей. Нормативно-правовий акт має всі ознаки права і відноситься до правових актів.
Правових актів досить багато, і їх потрібно відрізняти один від одного. Термін «правовий акт» в правознавстві має три значення: по-перше, це правило правомірної дії — юридичний факт; по-друге, результат правомірних дій як елемент правової системи (юридична норма, індивідуальний припис (акт), акт автономного регулювання); по-третє, юридичний документ.
В даному випадку найбільш підходять два останніх значення.
Тому правовий акт — це письмовий документ, який належним чином оформлений і в зовнішній формі виражає волю держави, її органів, класів, соціальних груп, окремих індивідів, узагальнення практики.Нормативно-правові акти — основна і майже єдина форма права в Україні. Ця форма права має свої великі переваги.
1) Нормативно-правовий акт дає можливість найбільш чітко, ясно і однозначно сформулювати зміст правових норм, юридичних прав і обов'язків. Якість нормативно-правових актів в значній мірі залежить від діяльності правотворчих органів, від розвитку юридичної науки в суспільстві, від рівня суспільної правосвідомості.
2) Нормативно-правовий акт дає змогу досить швидко довести до населення зміст норм права. Засоби масової інформації — телебачення, радіо, преса являються основними засобами передачі інформації про зміст норм права, друге місце займають окремі видання законів, кодексів, збірників нормативно-правових актів.
3) Ця форма права, на відміну від інших форм права, дає можливість відносно оперативно змінювати чи доповнювати їх.
4) Наявність такої форми права дає змогу добре проводити систематизацію і кодифікацію, а єдиний збірник законів найбільш зручний для користування. Нормативно-правові акти можна систематизувати при допомозі збірників і комп'ютерів (ЕОМ). _
Разом із тим нормативно-правові акти мають свої недоліки. Оскільки суспільні відносини постійно розвиваються, то вони вимагають оперативного внесення змін і доповнень до них, що робити в нинішніх умовах досить складно, оскільки це вимагає багато часу.
Нормативно-правові договори поділяються на два види: 1) договори, які укладаються між підприємствами, організаціями і громадянами. Перший вид договорів можна поділити уакож на два види:
| 1) договори, які укладаються між Україною і іншими державами або окремими державними органами. Ці договори Йивчаються міжнародним правом. Вони, як правило, рати-рікуються Верховною Радою України. Наприклад, Договір рїро Співдружність Незалежних Держав (1991 р.), яка утворилась на базі республік колишнього Радянського Союзу рієля його розпаду;
2) договори (угоди), які мають приватний міжнародно-Ійравовий характер. Ці договори укладаються між підприєм-іргвами і організаціями України і зарубіжних країн. Такі до-
Евори можуть укладатися не тільки між підприємствами, е і між громадськими і політичними організаціями. ; Договорів, які укладаються між підприємствами, організа-їі&ми і громадянами України досить багато. Вони мають ^Правовий характер і враховуються, як юридичний документ (акт) при розгляді спорів в Арбітражному Суді (між підприємствами і організаціями) і в загальних судах, якщо учасником такого договору є громадянин.