6. Уніфікація правових норм
Уніфікація правових норм є найважливішою формою зближення правових систем і є процесом, пов'язаним зі спробами приведення різних правових систем і окремих їхніх складових частин, зокрема правових норм, до якогось спільного знаменника.
На національному і регіональному рівнях ідея уніфікації йде своїм корінням в глибоку старовину. На міжнародному ж рівні уніфікація починає широко застосовуватися наприкінці XVIII ст. і в першій половині XIX ст. під прямим впливом торгових, фінансових і інших зв'язків, що швидко розширюються між різними державами.Саме потреби юридичної практики, як відзначає П. Круз, викликані бурхливим розвитком міжнародної торгівлі в XIX ст., зумовили появу уніфікованих міжнародно-правових конвенцій, що стосуються міжнародного приватного права, комерційного права,
128
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО
129
трудового і торгового права, права інтелектуальної і «індустріальної» власності, транспортного та деяких інших інститутів і галузей матеріального і частково процесуального права'.
Якщо на першому етапі розвитку порівняльного правознавства про уніфікацію права можна було говорити в теоретичному плані, то на подальших етапах його розвитку можна вже говорити про практичний план.
На сучасному етапі розвитку суспільства і держави практична значущість і необхідність в уніфікації права на міжнародному, регіональному і національному рівнях є завданням пріоритетним, зумовленим характером взаємозв'язку і взаємодії правових систем.
Уніфіковані правові норми або одноманітно регулюють суспільні відносини замість різних національних законодавств, або створюють основу для цього в рамках окремих правових систем. Вони ґрунтуються на двосторонніх або багатосторонніх міжнародно-правових актах універсального або регіонального характеру: конвенціях, угодах або типових законах.
Уніфіковані норми, що містяться в таких міжнародно-правових актах, направлені на їх одноманітне застосування в державах, що підписали такі акти.Правова уніфікація може мати декілька різновидів.
На основі предмета уніфікації виділяють уніфікацію матеріального права (цивільного, сімейного, адміністративного права та ін.), і процесуального права (цивільно-процесуального, кримінально-процесуального права та ін.).
За своєю формою уніфікація права може проводитися шляхом укладення міжнародних договорів, прийняття модельних рекомендаційних законодавчих актів, застосування примірних договорів міжнародних організацій, використання міжнародних звичаїв2.
За своїми масштабами вона може охоплювати правові системи держав одного регіону (АСІАН), правові системи держав у рамках міждержавних об'єднань (ЄС, СНД), може поширюватися на правові системи всіх або більшості держав світу (ООН).
Уніфікація правових норм у рамках відповідних угод, за своєю суттю, не може містити вичерпної регламентації сфер життя суспільства, оскільки, інакше, вона не може бути розрахована на велику кількість держав, що мають свої особливості.
Таким чином, уніфікація правових норм, як форма зближення правових систем, відображає процес зближення норм конкретного національного права з нормами міжнародного або регіонального права шляхом установлення єдиних норм права, що мають одноманітне застосування в усіх державах, які є учасницями міжнародно-правової або регіонально-правової угоди.