5.6. Державна служба

У Великій Британії майже до кінця XIX сторіччя розгалуженої державної служби не існувало. Чинником цього було поширення купівлі та продажу посад особами, що мали королівські патенти, фактично на засадах приватної власності.

Деякі публічні функції виконувались у порядку сполучення різних видів діяльності, на засадах суміщення. Чинником формування постійної державної служби стала реформа, проведена у другій половині XIX сторіччя, якою було скасовано систему патронажу та запроваджено проведення конкурсних іспитів при зарахуванні на посаду. Співробітники різних департаментів об'єднувалися у єдину державну службу. Для них встановлювалися єдині правила набору, оплати праці, просування

513

по службі, призначення пенсій. Очолив всю систему державної служби спеціальний орган управління — Комісія державної (громадянської) служби.

Характерною рисою англійської системи державного управління, яка спричинила вплив і на систему державної служби, є розмежування політичних та адміністративних функцій. Однак всі службовці є професійними, всі вони є служниками корони і розподіляються на військових служників — військовослужбовців, політичних служників — міністрів, цивільних — співробітників міністерств за наймом. При цьому політики є такими, що замінюються (їх близько ста) і службовці, які є незамінними — адміністратори. Останні не залежать від зміни уряду. Цивільними службовцями є працівники міністерств і центральних відомств за наймом, їх праця оплачується за рахунок коштів, що надаються парламентом. Цивільні службовці разом із суддями, військовослужбовцями, поліцейськими, службовцями органів місцевого самоврядування і публічних корпорацій, вчителями та робітниками національної служби охорони здоров'я належать до більш широкої категорії «служби публічного сектора».

Питання державної служби регулюються наказами корони у Раді, циркулярами міністерства фінансів та інших міністерств.

Державна служба поділяється на внутрішню та дипломатичну. Внутрішню службу очолює секретар кабінету, на посаду якого призначається традиційно лорд, що зберігає печатку. Дипломатичною службою керує державний секретар закордонних справ і справ Співдружності.,

Всіх державних службовців розділено на категорії та групи, всередині яких посади відповідають певним ступеням або розрядам.

До групи старших політичних та адміністративних керівників належать державні службовці, котрі обіймають вищі адміністративні посади, що охоплюються так званою «відкритою структурою», існування якої дозволяє призначати на вищі посади осіб, що найбільш придатні для цього, незалежно від їх освіти та спеціалізації.

514

Середня та нижча ланки системи державної служби будуються за принципом професійних груп, котрі об'єднують фахівців однорідної або близької спеціалізації за фаховою ознакою. Це адміністративна група, група наукових робітників та технічних фахівців тощо.

Принципом набору на державну службу є принцип «системи особистих якостей», котрий є більш юридичним, аніж політичним. Така система передбачає відкритий конкурс для всіх. Основним при цьому є принцип рівного доступу до державної служби. Іспити відбуваються за програмами університетів Оксфорду та Кембриджу. За успішного складання іспиту видається посвідчення службовця, котре дає право на заміщення відповідної посади. Особа стає довічним (до досягнення пенсійного віку — 60 років) державним службовцем.

Державна служба передбачає низку обмежень для своїх працівників. Наприклад, службовцям вищих груп заборонено приймати участь у загальнонаціональній політиці, а у місцевій політичній діяльності — лише з дозволу керівництва відповідного міністерства або відомства. Такий же дозвіл мають отримувати і службовці нижчих груп. Робітники публічних торговельно-промислових підприємств мають право приймати участь у політичній діяльності без спеціального дозволу.

Є також обмеження і щодо участі службовців міністерств і відомств у фінансових операціях. Лише після закінчення служби вони мають право на участь у деяких операціях за умови отримання спеціального дозволу.

З 1946 року державні службовці мають право на створення своїх профспілок. Спори державних службовців з адміністрацією розглядаються спеціальним органом — Національною радою Вітлі. У випадку нерозв'язання спору рішення приймає адміністративний трибунал — Арбітражний суд у справах державної служби.